«Мода на письменників — це здорове явище»

— Як на вашу думку, яким шляхом піде наша література? Якою стане, скажімо, постать письменника?

— Це не буде батько нації, однозначно. Я абсолютно впевнена, що з’явиться така річ, як мода на письменників, вона вже зараз з’являється.

А постать чи постаті письменників? Від професора — до людини вулиці. Молоді настільки добре бачать літературний текст, класику, настільки сміливо про неї говорять, що мій аналіз — вершина дипломатії в порівнянні з тим, що роблять мої студенти, яким невідомий момент сумніву. І вони, між іншим, і будуть ближчим часом визначати суспільні культурні смаки.

— Зізнайтеся, Соломіє, чи не пишете ви потай поезію або прозу?

— Поезію ні, ніколи й рядочка не написала. Пригадую, коли я була студенткою, мій викладач української мови Олесь Іванович Білодід примушував нас, студентів, у рамках своїх лекцій перекладати для тренування на українську мову російську поезію. Ми перекладали вірші Блока, і я мало не підняла тоді загальне повстання, тому що я сприйняла це як наругу над своєю людською особистістю. Але довелося таки перекладати, бо викладач пригрозив «двійкою». Щодо прози, в принципі, теж, у мене іноді складаються в голові якісь сюжети, але я їх ніколи не записую. Мій ще один жанр — це швидше щось на зразок мемуарів, своєрідні спостереження — чисто документальні речі з життя. І я, так би мовити, пописую, може, для якогось далекого майбутнього...