Суб'єктами господарювання є:

1. господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України , державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2. громадяни України, іноземці та особи без гр. омадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Види суб’єктів:

1. За характером діяльності:

• суб’єкти господарювання – учасники господарських відносин, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність.

• суб’єкти організаційно-господарських повноважень – учасники господарських відносин, які здійснюють організацію та управління господарською діяльністю.

2. За формою власності, на базі якої функціонують.

• державні (державні господарські об’єднання, господарські міністерства та відомства)

• комунальні (комунальні підприємства та холдингові компанії, комунальні об’єднання)

• колективні – виробничі кооперативи, господарські товариства

• приватні – приватні підприємства

• змішані – орендні підприємства

Права та обов’язки суб’єктів господарювання:

1. Загальні:

• права:

  • право вибору виду господарської діяльності

  • право вибору контрагентів та укладання з ними господарських договорів

  • право розпорядження отриманим прибутком та іншим майном

  • право на визначення внутрішньої структури господарської організації та створення філії

  • право на захист своїх прав та законних інтересів.

• обов’язки:

  • отримання ліцензії, патенти для здійснення тих видів діяльності, щодо до яких необхідно отримати таких дозволів.

  • ведення бух. Обліку, та подання статистичної звітності.

  • сплачувати податки

  • дотримуватись вимог антимонопольно-конкурентного законодавства

  • не завдавати шкоди довкіллю

  • виконувати правила пожежної безпеки

  • дотримуватись вимог трудового законодавства

2. Спеціальні права та обов’язки:

• передбачені спеціальними законами щодо суб’єктів господарювання з виключними видами діяльності (банківські операції, страхування.)

9.    Стаття 56 Господарського кодексу України визначає загальні засади створення суб'єкта господарювання, в т. ч. правові підстави, форми створення, необхідність додержання вимог чинного законодавства.    Правовою підставою створення суб'єкта господарювання є рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також рішення інших органів, організацій і громадян. При цьому можуть застосовуватися різні форми - заснування нового чи реорганізації (злиття, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта (суб'єктів) господарювання. Суб'єкт господарювання може бути утворений шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України (частини 3-5 ст. 40 ГК; ст. 53 Закону України “Про захист економічної конкуренції”).    Створення суб'єкта господарювання має здійснюватися з обов'язковим додержанням вимог господарського законодавства, включаючи антимонопольно-конкурентне (статті 25—41, 126, 251—257 ГК України, Закон від 11.01.2001 р. “Про захист економічної конкуренції” та ін.), щодо запобігання економічній концентрації.    Суб'єкт господарювання створюється і діє на підставі установчих документів (документа), які мають відповідати встановленим вимогам. Загальні вимоги до установчих документів визначаються ст. 57 Господарського кодексу України, а спеціальні - в законах, які визначають особливості правового статусу суб'єктів господарювання з виключними видами діяльності: “Про банки і банківську діяльність” (статті 17-18, 22)); “Про цінні папери і фондову біржу” (ст. 34); “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” (пункти 13-14 ч. 2 ст. 7); “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” (статті 9, 23-24), “Про страхування” (статті 2, 30, 31) та ін.    Загальні вимоги щодо установчих документів стосуються:    - видів установчих документів: рішення про утворення суб'єкта господарювання (приймається при створенні господарської організації унітарного типу), засновницький договір (укладається у разі заснування суб'єкта господарювання двома і більше особами), статут (приймається в передбачених законом випадках - при створенні підприємства; господарських товариств, що належать до об'єднань капіталів; виробничого кооперативу), положення (філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій зі статусом юридичної особи);    - змісту установчих документів (в них мають бути зазначені найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом);    - спеціальні вимоги до засновницького договору, статуту, положення. У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону; статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством); положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування, відокремлених підрозділів господарської організації зі статусом юридичної особи.    Загальні засади державної реєстрації суб'єктів господарювання закріплюються в ст. 58 Господарського кодексу України. Положення про державну реєстрацію також містяться: в Цивільному кодексі - в ч. 2 ст. 50 (щодо фізичних осіб - підприємців), в ст. 89 (щодо юридичних осіб), в Законі України від 15.03.2003 р. “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (набув чинності з 1.07.2004 p.). Зазначений Закон досить ґрунтовно в своїх 53 статтях регулює більшість питань, пов'язаних з державною реєстрацією вказаних осіб (місце проведення - у виконавчому комітеті міської ради міста, обласного значення або у районній, районній у містах Києві і Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання індивідуального підприємця - ст. 5; документи, які подаються для державної реєстрації - статті 8, 24, 42; відомості, що заносяться до Єдиного державного реєстру - ст. 17; порядок їх отримання та обов'язкова публікація — статті 20-22; строк державної реєстрації — не більше трьох робочих днів з дати надходження необхідних документів для реєстрації юридичної особи - статті 25 і двох робочих днів - для реєстрації індивідуального підприємця - ст. 43; підстави відмови в державній реєстрації- статті 27, 30) і містить принципово нові положення (щодо державного реєстратора як посадової особи, відповідальної за державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - статті 1, 5, 6; спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації - ст. 7 та ін.). Спеціальний порядок державної реєстрації може бути основним (Закон “Про банки і банківську діяльність” (статті 17-18, 22) або додатковим (Закон “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” (пункти 13-14 ч. 2 ст. 7); Закон “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” - щодо корпоративних інвестиційних фондів передбачає загальну (ст. 8) та спеціальну реєстрацію (ст. 11), а щодо пайових інвестиційних фондів - лише спеціальну (ст. 23). Форми припинення:

• ліквідація

• скасування державної реєстрації підприємця – громадянина

• реорганізація господарської організації шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення.