Класифікація джерел господарських засобів

1) власні (капітал);

2) залучені (зобов'язання) (рис.1.10).

Джерелом формування господарських засобів є також резерви і прибуток.

Власний капітал поділяють на статутний, пайовий, додатковий та резервний.

Статутний капітал - це загальна вартість господарських засобів (активів), які є внеском власників (учасників) суб'єкта господарювання до його капіталу. Цими власниками можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, в тому числі і держава. Сума статутного капіталу визначається в Статуті та установчих документах і підлягає обов'язковій регістрації у державному регістрі.

Пайовий капітал - це сума пайових внесків членів спілок, кооперативів та інших суб'єктів господарювання, що передбачена установчими документами.

Рис. 1.10. Класифікація господарських засобів за джерелами формування

Додатковий капітал - це додатково вкладений капітал (сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість) та інший вкладений капітал (сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих суб'єктом господарювання від інших юридичних або фізичних осіб та інші види).

Резервний капітал - сума резервів, створених суб'єктом господарювання за рахунок прибутку з метою покриття непередбачених видатків, збитків, для сплати боргів суб'єкта господарювання при його ліквідації.

До складу джерел господарських засобів включаються резерви, до яких входять страхові резерви (створюються страховими організаціями) та забезпечення майбутніх витрат та платежів.

Останні створюються з метою рівномірного включення майбутніх затрат у витрати виробництва та обігу звітного періоду. До них належать такі види затрат: на майбутню оплату відпусток персоналу суб'єкта господарювання, включаючи відрахування на соціальні заходи; на забезпечення гарантійних зобов'язань; на виробничі затрати підготовчих робіт суб'єктів господарювання з сезонним характером виробництва; на виплату винагороди за вислугу років, включаючи відрахування на соціальні заходи.

Особливим джерелом формування господарських засобів є прибуток. Величину прибутку суб'єкта господарювання розраховують, виходячи з величини доходів та відповідних їм витрат. До залучених засобів або зобов'язань належать:

o кредити та інші позичкові кошти;

o зобов'язання та розрахунки.

Ці кошти залучаються на покриття поточних та довгострокових потреб суб'єкта господарювання і повертаються у встановлений термін.

До кредитів відносять коротко - та довгострокові кредити банку. Банки здійснюють кредитування, зміст якого зводиться до отримання суб'єктом господарювання певної суми коштів на зворотній основі із сплатою за це відсотків за користування кредитом.

Позичкові кошти - це кошти отримані в результаті випуску та розповсюдження цінних паперів (акцій, облігацій і т.п.). При цьому позичкові кошти можуть мати коротко - і довгостроковий характер.

Господарські процеси

Зобов'язання та розрахунки - це кредиторська заборгованість, що виникає в результаті заборгованості суб'єкта господарювання постачальникам та підрядникам за отримані від них, але не оплачені матеріальні цінності, виконані роботи та послуги. Крім заборгованості перед постачальниками суб'єкт господарювання може мати заборгованість за нарахованими перед бюджетом податками, а також перед своїми працівниками з оплати праці, заборгованість за сумами, утриманими із заробітної плати працівників на користь інших організацій, осіб тощо. Заборгованість суб'єкта господарювання іншим організаціям і особам називається кредиторською, а самі організації та особи - кредиторами.

Активи і пасиви в процесі господарської діяльності здійснюють безперервний рух, постійно переходять з однієї форми в іншу. Вони здійснюють кругообіг, основними стадіями якого є господарські процеси: 1) постачання; 2) виробництва; 3) реалізації.

Загальну схему кругообігу господарських засобів представлено на (рис. 1.11).

Рис 1.11. Загальна схема кругообігу господарських засобів

Господарський процес - це сукупність близьких за економічним змістом господарських операцій. Основні господарські процеси: придбання виробничих і товарних запасів; виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг; реалізація товарів, готової продукції (робіт, послуг) (рис. 1.12).

Процес постачання (придбання) - сукупність господарських операцій, пов'язаних з придбанням товарів, сировини і різних матеріалів. Основними господарськими операціями є: оплата постачальникам за придбані цінності за діючими цінами, оплата витрат, пов'язаних із доставкою, завантаженням, вивантаженням, так званих транспортно-заготівельних витрат. Основним завданням бухгалтерського обліку на цьому етапі є обчислення собівартості одиниці придбаних цінностей за їх видами і якісними параметрами (сорт, модифікація і т.д.). Це необхідно для оцінки витрачених на виробництво сировини і матеріалів, а також реалізованих запасів.

Процес виробництва є основною стадією, на якій створюються матеріальні блага. Відбувається поєднання робочої сили із засобами виробництва, виготовляється новий продукт, що має натуральну форму і собівартість.

Рис. 1.12. Види господарських процесів

З погляду бухгалтерського обліку процес виробництва - це сукупність господарських операцій, пов'язаних з виробництвом готової продукції, виконанням робіт і наданням послуг. Основне завдання бухгалтерського обліку процесу виробництва - визначення витрат і обчислення собівартості одиниці продукції для оцінки реалізованої її частини, що надалі використовується для визначення фінансового результату.

Процес реалізації - сукупність господарських операцій, пов'язаних з реалізацією готової продукції, товарів, виконаних робіт і наданих послуг. Основним завданням бухгалтерського обліку процесу реалізації є відображення собівартості реалізованих продукції, робіт, послуг, визначення чистого доходу і фінансових результатів.

Господарські процеси характеризують кругообіг засобів підприємства, відображають його діяльність і є найважливішим об'єктом бухгалтерського обліку.