4. Індивідуальне завдання

Індивідуальне завдання включаються в програму практики з метою надбання студентом під час практики умінь і навичок самостійного розв'язання виробничих, науко­вих або організаційних завдань. Виконання одного чи кількох індивідуальних завдань активізує діяльність студентів, розширює їхній світогляд, підвищує ініціативу й робить практику більш конкретною й цілеспрямованою.

Індивідуальне завдання буде ефективним, якщо його вико­нання допоможе студенту усунути прогалини в знаннях і уміннях та більше підготуватися до майбутньої профес­ійної діяльності. Матеріали, отримані студентом під час вико­нання індивідуального завдання, в подальшому мають бути використані при підготовці курсових робіт, доповідей та/або наукових статей.

Індивідуальне завдання видаються керівником практики від кафедри, а його зміст уточнюється й конкретизується під час практики за участю керівника від підприємства. За тематикою індивідуальні завдання мають бути пов'язані з темою курсових, дипломної й магістерської робіт.

Наприклад, за тематикою індивідуальних завдання можуть бути такими:

1. Вивчити механізм закріплення матеріальної відповідальності щодо збереження і якості розпорядження майном, надати оцінку його відповідності законодавству та обумовленості специфікою бізнесу.

2. Провести порівняльний аналіз різних методик оцінки запасів при їх вибутті, розробити рекомендації щодо оптимізації відповідних положень облікової політики базового підприємства.

3. Вивчити ступінь комп’ютеризації обліку і контролю на базовому підприємстві, визначити переваги і проблеми програмного продукту, який воно експлуатує, оцінити доцільність альтернативних варіантів комп'ютеризації обліку.

Звіт про виконання індивідуального завдання здається студентом для перевірки разом зі звітом з практики, але представляється в окремій папці. Перевірене індивідуальне завдання повертається студенту для використання при підготовці наукових робіт.

Звіт про виконання індивідуального завдання може бути структурований у такий спосіб:

1. титульний аркуш;

2. організаційно - правова характеристика базового підприємства;

3. аналіз економічних і фінансових показників діяльності базового підприємства не менше, ніж за два попередні роки;

4. огляд законодавчої та нормативної бази за предметом дослідження;

5. огляд публікацій за предметом дослідження у професійних періодичних виданнях;

6. практичні матеріали, зібрані за предметом дослідження на базовому підприємстві (первинні та/або зведені документи та облікові регістри, звітність, тощо);

7. висновки і пропозиції щодо предмету дослідження в сучасних умовах діяльності підприємства;

8. опис можливих облікових ситуацій, які існують з предмету дослідження, але на момент виконання індивідуального завдання не мали місця на даному підприємстві; шляхи розв'язання проблем, пов’язаних з цими ситуаціями.

5. Контроль за проходженням практики

Контроль за якістю проходження практики здійснюється як вищим навчальним закладом, так базо­вим підприємством.

Основними суб’єктами, які здійснюють контроль, є керівники практики.

Види контролю та його терміни, елементи, які контро­люються, а також оформлення результатів контролю наведено у таблиці 4.

Таблиця 4