6 Методичні вказівки з виконання дипломного проекту

Дипломне проектування є трудомістким, багатоплановим і тривалим процесом, який потребує від студента не тільки конкретних знань і вмінь, але й відповідного розподілу методичних акцентів, нестачу яких можуть компенсувати дані методичні вказівки, які висувають обов’язкові вимоги до дипломного проектування згідно з кваліфікаційною характеристикою.

1. Робота з літературними джерелами

Студент починає виконувати завдання на дипломне проектування після ретельного критичного аналізу сучасного стану техніки, що проектується, отриманого за результатами огляду вітчизняних та іноземних літературних джерел, патентного пошуку аналогічної апаратури. Основна мета даного огляду полягає в тому, щоб розглянути сучасні тенденції при проектуванні аналогів, використовувані підходи і принципи, методи фізичного та математичного моделювання, отримані техніко-економічні показники. У завданні на дипломне проектування формулюють: короткий опис об’єкта інформаційної діяльності, вихідні дані для виконання робіт; технічні вимоги до комплексу захисту; вимоги до документації; експлуатаційні та економічні вимоги до пристрою (системи) ТЗІ. Виконання заданих технічних вимог має забезпечувати покращення параметрів нового пристрою (системи) порівняно з існуючими, зниження собівартості, збільшення ефективності захисту, покращення інших показників.

Використані джерела аналізуються з точки зору застосування відомих методів і рішень до задач, які поставлено у дипломному проекті. Усі повідомлення, запозичені з літературних джерел, наводять з посиланням.

Не рекомендується описувати в огляді широко відомі принципи, методи й пристрої. Якщо їх необхідно згадати, то вказують лише особливості цих методів з посиланням на джерело, де вони описані докладно.

Перелік книг з ТЗІ, які можуть бути корисними під час роботи з літературними джерелами, наведений у додатку Е.

2. Виконання основних розділів змістовної частини

пояснювальної записки

Зміст пояснювальної записки залежить від типу дипломного проекту (див. підрозд. 5.3). Як приклад, розглянемо рекомендації до виконання проекту схемотехнічного (розрахунково-конструкторського) характеру.

Після огляду літератури студент синтезує (розраховує) структурну (функціональну) схему, яка забезпечує реалізацію заданих технічних вимог до системи (комплексу) або пристрою ТЗІ, що проектується. Розглядаючи структурну (функціональну) схему та аналізуючи можливі варіанти, слід враховувати переваги і недоліки існуючих аналогів, щоб вибрати оптимальний варіант.

На наступному етапі необхідно розробити початкові вимоги до структурних частин комплексу або пристрою, тобто визначити коефіцієнти передачі окремих функціональних блоків, необхідний рівень сигналів та його припустимі відхилення та ін. У разі потреби необхідно поділити робочий діапазон частот на піддіапазони, визначити амплітудні й фазочастотні характеристики окремих блоків, максимально використовуючи інтегральні мікросхеми, інші типові модулі та орієнтуючись на нові досягнення електронної техніки. Іноді оптимальну структурну схему вибирають після виконання кількох варіантів розрахунків і в результаті їхнього критичного порівняння приймають оптимальне рішення. Такі розрахунки рекомендовано виконувати на ПЕОМ. У певних випадках слід обґрунтувати необхідність застосування дискретних елементів замість мікросхем.

Потім вибирають електричні принципові схеми вузлів пристрою, їхні елементи і виконують орієнтовний розрахунок. Електричний розрахунок провадиться на основі синтезованої принципової схеми та обраної методики.

Електричний розрахунок проектованого пристрою (приладу) виконують поетапно. Необхідно визначити електричні режими електронних приладів і параметри їхніх навантажень (контури, фільтри, резистори та ін.), параметри каскадів (кількість каскадів, коефіцієнт підсилення, вихідну потужність, амплітудну характеристику та ін.). Усі розрахунки слід виконати, не порушуючи логічної послідовності, із застосуванням сучасних методів і ПЕОМ. Спочатку необхідно записати вихідну формулу, підставити в неї значення параметрів, а далі записати остаточний результат. Усі формули, крім відомих, необхідно супроводжувати посиланнями на літературні джерела. Графіки й рисунки, взяті з літератури, не слід повторювати в пояснювальній записці, досить вказати використані джерела. Параметри розрахованих елементів необхідно округляти до значень, заданих у нормативно - технічній документації.

Вибір усіх елементів схеми, а також спосіб та межі регулювання параметрів має бути обґрунтований.

Доцільно в окремому підрозділі висвітлити питання щодо побудови схеми в цілому: зв’язок з функціональною (структурною) схемою, кола подачі живлення і вхідних сигналів, елементи розв’язки за постійним струмом, кола контролю, елементи узгодження та ін.

Конструкторську частину проекту виконують після електричного розрахунку. Вона включає розробку складального кресленика проектованого приладу (пристрою) чи окремих його складових. У процесі конструктивних розрахунків слід визначити основні розміри розрахованого вузла, обґрунтувати вибір матеріалу (наприклад, для діелектричної підкладинки інтегрального мікрохвильового пристрою). Розроблюючи конструкцію, необхідно максимально використовувати стандартні деталі, вузли, елементи та матеріали. Вибір і позначення матеріалів мають відповідати вимогам стандартів.