25. Філософські погляди г.Сковороди.

Григорій Савич Сковорода (1722-1794) —найвидатніша постать у культурному житті України XVIIIст. Філософ і поет, педагог і музикант, знавець латини, старогрецької, староєврейської, польської, німецької, російської мов, він розвинув цілий комплекс ідей, актуальних для свого часу, створив власну фiлософську систему, специфiчний стиль i форму фiлософського мислення. Особливостями фiлософування Сковороди були: •органiчне посднання художнього i рацiонально-абстрактного свiтоспоглядання,наслiдком чого постас унiверсальний алегоризм, в якому предметиiявища осмислюються не в усiйсукупностiвластивостей, а лише вїх абстрактно-схематичному образi; •символiзм у викладi, характерним для якого е симноли як «остасьiстини»як те, що допомагаб пiзнати неземне; •метод антитези; •вiдсутнiсть теоретичноїовершеностi, формальноiсистема тизацiiсвохiдей, лише певний, досить чiтко окреслений ракурс бачення свiту чи проблеми. Основоположним принципом фiлософського вчення Сковороди є принцип двонатурностi свiту Згiдно з ним, все суще складаеться з двох натур — видимо i невидимо, тобто матерiального i iдеального, тiлесного i духовного, мiнливого i вiчного. Принцип двонатурностiсвiту органiчНо пов’язаний зiвченням Сковороди про три свiти. Усе суще вiн подiляв на три специфiчнiвиди буття або 4свiти»: великий, або макрокосм (Всесвiт); малий або мiкрокосм (людина); свiт символiв, або Бiблiя. Макрокосм,першоосновою якого були чотири елементи — вогонь, повiтря, вода й земля, Сковорода подiлив на стиарий свiт, якй всiдавно знають,iновий свiт, що вiдкриваеться лише тим, хто за видимим бачить невидиме. Ма.лий свiт, який с основою фiлософськоiсистеми Сковороди, фiлософ розкривае, виходячи з концепцй двонатурностiсвiту. У людинiс видимеiневидиме, тiлеснеiдуховне, тлiннеiвiчне, зоннiшнеiвнутрiшнс. У духовному самопiзнаннi, яке розцiнюсться як домiнуюче, Сковорода вбачав ключ до розкриття таемниць буття свiтуiсамоїлюдини. Третий свiт— свiт символiв (Бiблiя) допомагас людинiпiзнати в собiБога. Бiблiя, на переконання Сковороди, с аптекою, що мiстить Божу премудрiсть для лiкування душевного свiту. Принцип двонатурностi свiту й iдея трьох свiтiв у вченнi Сковороди пiдпорядкованi основному об’ектовi його фiлософування — духовному свiтовi людини, проблемi її щасливого буття.

26. Вчення ф. Бекона про метод пізнання

Гносеологiя набула динамiчного розвитку в ХУII—ХУІII ст., постаючи в рiзних концепцiях. Емпiричну концепцiю розробили звглiйцi Ф. Бекон, дж. Локк i Т. Гоббс. Першим заявив про емпiризм та експериментальну науку Бекон. Вiн вважав, що науки, акi вивчають пiзнанна та мислення, е ключем до всiх iнших наук, бо вони матоть у собi «розумове знараддя», аке дае розумовi вказiвки або попереджае щодо помилок («примар») Бекон вважав, що поширена на той час логiка не е корисною для набуття знань. Порушуючи питания про новий метод «іншої логiки» наголошував, що нова логiка, на вiдмiну вiд суто формальної, повинна виходити не тiльки з природи розуму, вiдкривати й вiдображати те, що здiйснюе природа, тобто бути змiстовною та об’ективною. Ф. Бекон розрiзнае три основнi шлахи пiзнанн: 1. «Шлях павука» — здобуття iстини iз чистот свiдомостi. Вiн був головним у схоластицi, яку Бекон пiддав рiзкiй критицi, пiдкреслюючи, що витонченiсть природи значно переважас витонченiсть мiркувань. 2. «Шлах мурахи» — вузький емпiризм, збiр роз‘едваних фактiв без їх кондептуального узагальнення. 3. «Шлях бджоли» — еднання обох шлахiв, здiбностей досвiду та розсудку, тобто чуттевого та рацiонального. Вболiваточи за таке поеднавня, Ф. Бекон, проте, вiддавав прiоритет дослiдному пiзнанню. Вiн вважав справжвiм знараддям у дослiдженнi законiв («форм») природних авищ, здатним зробити розум адекватним природним речам, iндукцiю — сформований ним емпiричний метод пiзнання. На його думку, саме адекватнiсть розуму природним речам е головною метою наукового пiзнаяня. Цiкаве надбання Ф. Бекона — виявлення та дослiдження глобальних помилок пiзнання («iдолiв», «примар», «розуму»). Важливим засобом їх подолання вiн вважав надiйний метод, принципи якого повиннi бути законами буття. Метод — органон (iнструмент, знаряддя) пiзнання, його необхiдно постiйно пристосовувати до предмета науки, але не навпаки. Отже, емпiрики вважали, що основою пiзнакня е досвiд, а чуттевi форми визначають результати отриманЫ науковы iнформацi. Порiвняно з логiчними формами почуття мае перевагу щодо достовiрностi, в той час як логiчне мислення здатне спрямовувати пiзнання в помилкове русло.