POSIBNIK_UMZPS

1. Використовуйте мовленнєві засоби виразності (цита-

Порада ти, приклади з життя, порівняння), вони роблять презен-

студентам

тацію цікавою та емоційною.

1. Залучайте слухачів і робіть їх активними учасниками презентації. Для цього:

ставте питання до аудиторії, наприклад: Чи не так? Ви погодитеся зі мною? Як зміниться ситуація? Продовжуємо?;

використовуйте дієслова дійсного способу теперішнього та майбут-

нього часу ІІ особи множини: Розглянемо таку ситуацію…. Вернемося знову до проблеми…. Не будемо поки робити висновків;

застосовуйте різні форми звертання до учасників презентації типу:

Шановні слухачі, зараз ми з вами…. Шановні колеги, спробуймо разом…. Шановні друзі, ви можете заперечити…;

підкреслюйте значення предмета презентації для слухачів за допомо-

гою фраз типу: Ваша вигода очевидна: витрати знизяться і помітно. Ви переконаєтеся, що це особливо корисно для…;

використовуйте фрази, що коментують емоційний та інтелектуальний стан учасників спілкування: Ми чекаємо…. Ми з вами добре розуміємо…. Ви бачите…. Ми з вами переконаємося…та ін.

Яких орфоепічних та акцентуаційних норм потрібно дотримуватися під час усного спілкування?

Однією з орфоепічних вимог української літературної мови є функціонування милозвучності. Ця вимога зумовлює чергування префіксів у – в, сполучників і –й, прийменників у – в – уві, з – із – зі, часток би – б, же – ж та ін. Розглянемо деякі з цих чергувань докладніше.

Чергування У – В

1.В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префікси у-, в-

условах. У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

а) між приголосними: брати участь у різних проектах;

б) на початку речення перед приголосним: У вступній частині договору наводяться найменування сторін;

54

в) незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в, ф, а також перед сполученням літер льв, св, сф, тв, хв і под.: поїхати у відрядження,

фахівці у сфері комп’ютерного програмування, жити у Львівській області;

г) після паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Текст уводиться в поточну клітинку таблиці або, у ситуації використання експрес-таблиці, дані

втаблиці замінюються на потрібні.

2.В уживається для того, щоб уникнути збігу голосних:

а) між голосними: запроваджувати в установі, інвестиційні процеси в Україні;

б) на початку речення перед голосним: В акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товари-ства; В умовах оренди діяло 8,7тис. магазинів.

3. Після голосного перед приголосним, залежно від темпу, ритму мови,

вживається і у, і в: Таблиці в текстових документах складаються зі стовпців та рядків. Технологіями, розробленими компанією Apple, користуються в багатьох країнах світу.

Чергування І – Й – ТА

1. І вживається, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, а

саме:

а) між приголосними: Зазначте, в який час і на яких посадах ви працюва-

ли;

б) перед йотованими (й, є, ї, ю, я): Компютерні технології і їх недосконалість;

в) після паузи, що на письмі позначається крапкою, комою, крапкою з комою, двокрапкою, крапками, перед приголосним: Незабаром підприємство бу-

де повністю автоматизовано, і за рівнем технологічного оснащення він відповідатиме європейським стандартам;

г) на початку речення перед приголосним: І працівники почали готува-

тись до засідання;

д) при зіставленні понять: чрне і біле, добро і зло. 2. Й уживається:

а) між голосними: Підприємства, установи й організації незалежно від форм їх власності зобов'язані керуватися Законом "Про захист прав споживачів";

55

б) після голосного перед приголосним: 3 приватизацією постала нагаль-

на потреба розробки антикризової програми й зміни політики управління підприємством.

3. ТА вживається:

а) якщо в реченні вже є і або й: Особливо вдячні за доброзичливий і відкритий тон переговорів між паном ... та керівництвом Вашої фірми;

б) для поєднання близьких споріднених понять, станів, явищ: фінанси та

кредит, фірма вивчала та аналізувала, робота з газетами та журналами.

Чергування 3 — 13 — 31 (30)

1. З уживається:

а) перед голосним, з якого починається слово, незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: Виставка комп’ютерної техніки працюватиме з 11 по 14 липня;

б) перед приголосним (крім с, ш), рідше — сполученням приголосних початку слова, якщо попереднє слово закінчується голосним: Кошти було перера-

ховано з вашого рахунка 24 листопада;

в) на початку речення, після паузи: З формули випливає, що потенціал провідника прямо пропорційний до його заряду.

Щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, вживають із або зі.

2.Варіант із уживається переважно між свистячими й шиплячими звуками (з, с, ц, ч, ш, щ) та між групами приголосних (після них або перед ними):

Строк виконання замовлення встановлюється виконавцем за погодженням із замовником. Перелік санкцій має визначатися за погодженням із профспілковою організацією.

3.Зі вживається перед сполученням приголосних початку слова, зокрема коли початковими виступають з, с, ш, щ, незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: Розмова зі звичайної робилася політичною.

4.Прийменник зо як фонетичний варіант прийменника зі завжди виступає при числівниках два, три: позичив зо дві сотні, працював зо три дні.

Правильність наголошення

Нормативне наголошування є необхідною ознакою високої культури мовлення. Часті порушення наголошування певним чином зумовлені складністю української системи акцентуації. Більшість самостійних слів мають один наго-

56

лос. Але є деяка кількість, які припустимо вимовляти по-різному, зокрема: до-

гові р– договір, помилка – помилка, винагорода – винагорода, доповідач – доповідач, бажаний – бажаний, допоміжний – допоміжний, відповісти – відповісти, доповісти – допові сти, старі ти – старіти, байдуже – байдуже, завжди – завжди, зокрема – зокрема, також – також, надвоє – надвоє та ін.

За наголосом розрізняють слова різного значення: у цілому (загалом) – у ці лому(наявність чогось у всьому предметі); терен (рослина) – терен (місцевість, територія; наприклад, на терені України); типовий (характерний) – типовий (стандартний); прошу (звертаюся з проханням) – прошу (запрошую); ві домість(документ) – відомість (повідомлення, факти); об’є днання(організа-

ція) – об’єднання (дія; наприклад, відбулося об’єднання сил); обладнання (суку-

пність приладів, пристроїв) – обладнання (дія; наприклад, закінчилось облад-

нання лабораторії); непі знаний(ще не вивчений) – непізнанний (не можна пі-

знати, недоступний); недоторканий (якого ніхто не торкався) – недоторканний (який охороняється законом); незді йснений(який не збувся) – нездійсненний (який не може здійснитися, відбутися) та ін.

ЦЕ ЦІКАВО

Що може сказати про людину порушення наголосу

Дуже яскравий приклад «руйнування первинного образу» відтворила російська акторка Н. Мордюкова у сатиричній комедії «Тридцять три», виконуючи роль завідувача райвідділом здоров’я. Ось героїня виголошує значну та відповідальну доповідь. Текст виступу витриманий у чітко науковому стилі — і раптом: «Нужны средства!» Фраза відразу надає різко сатиричного колориту всьму образу адмініст- раторки, що так прагне у велику науку. І ця маленька акцентологічна помилка викликає в залі бурхливу реакцію. Глядачі сміються, тому що так довго й старанно приховане невігластво раптом викрито.

Окремі закономірності наголошування

1)У двоскладових іменниках чоловічого роду, які в однині мають наголошений перший склад, у формі множини наголос пересувається на останній склад: автор – автори, корпус – корпуси, паспорт – паспорти, ректор – ректори, сектор – сектори, ящик – ящики тощо.

Але нерухомий наголос зберігають: вектор – вектори, глобус – глобуси,

розмір – розміри.

2)У трискладових іменниках (що позначають назви професій), які в однині мають наголошений перший або другий склад, у множині мають наголо-

57

шене закінчення: директор – директори, інспектор – інспектори, професор – професори, редактор – редактори та ін.

Але: прибі чник– прибічники, заступник – заступники.

3)Переважна більшість двоскладових іменників жіночого роду, які закінчуються на -ка, у відмінкових формах множини має наголос на закінченні:

голка – голки, картка – картки, клітка – клітки, нитка – нитки, смужка – смужки, крапка – крапки тощо.

Але: папка – папки, пробка – пробки.

4)У значній частині трискладових іменників на –ка у множині також на-

голос переміщується: вказі вка– вказівки, говірка – говірки, помилка – помилки, сторі нка– сторінки та ін.

Але: загадка – загадки, ділянка – ділянки, примітка – примітки, розписка

–розписки.

5)Іменники, що вживаються з числівниками 2,3,4 або тими, що закінчуються на ці числівники (92, 64 ті ін.), мають наголос, як в однині: два лі карі, 54

корпуси, три озера тощо.

6)Віддієслівні іменники на –ння, що є часто вживаними в науковому та офіційно-діловому стилях, зберігають наголоси тих дієслів, від яких вони утво-

рені: кидати – кидання, налагодити – налагодження, запитати – запитання, навчати – навчання, пізнати – пізнання, поєнати – поєднання, винищити – винищення, вирахувати – вирахування та ін.

Але: визнати – визнання, видати – видання.

7)Значна кількість двоскладових прикметників уживається з наголосом на закінченні: блідий, малий, старий, тісний, товстий, нудний, легкий, вузький, тяжкий, тонкий, різкий, чіткий тощо.

Але: вогкий, тихий, цілий.

8)Наголошене закінчення мають прикметники, утворені від односкладо-

вих іменників чоловічого роду: дрі т– дротяний, пульс – пульсовий, торф – торф’яний, фах – фаховий, мідь – мідяний.

9)Форми вищого ступеня порівняння, що походять від три- і багатоскладових прикметників і мають наголос на корені або суфіксі, зберігають цей на-

голос: активний – активніший, вразливий – вразливіший, динамічний – динамічніший, докладний – докладніший, детальний – детальніший та ін.

Але є форми, утворені від трискладових прикметників з кореневим наголошенням, у яких наголос переходить на суфікс: красивий – красиві ший, ро-

зумний – розумніший, цікавий – цікавіший, гарячий – гарячі ший.

58

10)Займенники чий, який, котрий в усіх відмінках мають наголошене за-

кінчення: чийого комп’ютера, чийому редактору, якого числа, котрого з них, котра година, о котрій годині тощо.

Наголос займенника ніякий не змінюється у відмінкових формах: ніякого,

ні з яким, ніяким, ні на якому.

11)Дієслова з основою на приголосний мають наголошений елемент –ти:

везти, вести, завести, привести, пливти. В особових формах та у формі мину-

лого часу такі дієслова мають наголос на останньому складі: веду, ведеш, ве-

дуть, ведемо, ведете, вела, вели та ін.

Питання для самоконтролю:

1.В яких жанрах реалізується усна форма професійного мовлення?

2.які вимоги висуваються до підготовлення та виголошення доповіді на професійну тему?

3.Що називається звітною доповіддю і які існують вимоги щодо її ком-

позиції?

4.Які чинники потрібно враховувати під час підготовлення та проведення презентації?

5.Які додаткові засоби впливу на слухачів потрібно використовувати під час проведення презентації?

6.Які існують засоби увиразнення публічних виступів?

7.Яких орфоепічних та акцентуаційних норм необхідно дотримуватися в усному професійному мовленні?

59

ТЕМА 4

Міжперсональні форми професійного спілкування

Питання теми:

Призначення жанрів усного професійного спілкування. Вимоги до підготовлення та проведення ділових бесід. Особливості проведення переговорів. Ділова телефонна розмова. Використання звертань у ситуаціях ділового спілкування. Форми мовленнєвого етикету, поширені у професійному спілкуванні.

Які існують жанри усного професійного спілкування. Як ефективно

провести бесіду на професійну тему?

Індивідуальне професійне спілкування реалізується в таких жанрах:

ділова бесіда;

переговори;

ділова телефонна розмова;

дискусія;

суперечка.

За призначенням жанри усного професійного спілкування поділяються на:

інформаційні – обмін повідомленнями, думками, задумами, рішеннями;

спонукальні – стимулювання активності співрозмовника, спрямоване на виконання тих чи інших дій;

координаційні – взаємне орієнтування й узгодження щодо організації спільних дій;

впливові – зміна стану партнера, його поведінки, намірів, думок, рішень;

переконувальні – вплив на сформовану в партнера систему переко-

нань.

особливо ділового, склалися певні вимоги, рекомендації, принципи його проведення.

60