- •6.030504 – «Економіка підприємства»
- •Тема 6. Обґрунтування інвестиційних та фінансових рішень 40
- •Тема 1. Сутнісна характеристика господарських рішень
- •1.1. Поняття господарських рішень та їх ознаки
- •1.2. Способи формалізації та реалізації господарських рішень
- •1.3. Якість та ефективність господарських рішень
- •Тема 2. Особливості прийняття рішень господарської діяльності
- •2.1. Процес прийняття господарських рішень
- •2.2. Основні моделі та засоби прийняття рішень
- •Тема 3. Методичні основи розроблення та обґрунтування господарських рішень
- •3.1. Методи розроблення рішень господарської діяльності
- •3.2. Обґрунтування господарських рішень
- •3.3. Прогнозування та аналіз господарських рішень
- •Тема 4. Невизначеність як першопричина ризику підприємницької діяльності
- •4.1. Сутність та види невизначеності
- •4.2. Критерії прийняття рішень в умовах невизначеності
- •Таблиця 4.1 – Платіжна матриця
- •Тема 5. Підприємницькі ризики та їх вплив на прийняття господарських рішень
- •5.1. Характеристика ризику як економічної категорії
- •5.2. Класифікація підприємницьких ризиків
- •5.3. Критерії прийняття рішень за умов ризику
- •6.1. Проектний ризик та прийняття господарських рішень
- •Тема 7. Оцінювання підприємницьких ризиків
- •7.1. Якісний аналіз ризиків підприємницької діяльності
- •Інвестиційний ризик пов’язаний зі специфікою вкладання суб’єктом господарювання капіталу в різні проекти. Він включає всі можливі ризики, що виникають під час інвестування коштів.
- •7.2. Кількісний аналіз ризиків господарювання
- •Тема 8. Основи ризик-менеджменту
- •8.1. Особливості управління ризиками господарської діяльності
- •8.2. Напрями та методи регулювання ступеня ризику
- •Список літератури
- •Обґрунтування господарських рішень та оцінювання ризиків
- •6.030504 – «Економікапідприємства»
3.2. Обґрунтування господарських рішень
Обґрунтування ГР – підкріплення переконливими доказами відповідності передбачуваного рішення заданим критеріям та реальним обмеженням.
Можна виокремити три підходи до обґрунтування та вибору рішень: концепцію математичного вибору рішень (нормативний підхід); якісно-предметну концепцію (дескриптивний підхід); комплексну концепцію рішень.
Під час розроблення ГР найбільш точний результат можна отримати, застосовуючи математичні методи на основі формалізації завдання, хоча цей шлях і складний. Дуже непросто точно побудувати модель досліджуваного об’єкта за обраним критерієм; навіть точне математичне розв’язання завдання може не враховувати можливі наслідки найбільш оптимальних рішень соціального, екологічного, ергономічного і т. п. характеру. У рамках математичної теорії прийняття рішень за допомогою нормативних моделей вибір найкращих альтернатив здійснюють, виходячи із заданого критерію та ситуації, у якій приймаються рішення. Теорія базується на припущенні, що всі ОПР є «економічно мислячими» людьми, які намагаються максимізувати результати господарської діяльності підприємства (наприклад, прибуток). Однак насправді ОПР не завжди прагне максимізувати економічний результат, а приймає задовільне, «привабливе» рішення. У цьому випадку під час прийняття рішень можуть використовуватися такі критерії, як: «прийнятна величина прибутку», «надійне виконання плану» тощо. Математична теорія прийняття рішень не дає рецептів фактичного прийняття рішень.
Спроби осмислити справжні причини прийняття рішень привели до виникнення методу дескриптивних моделей. В основі його лежить поведінкова теорія прийняття рішень, яка має яскраво виражений пояснювальний характер рішення (тобто як фактично приймаються рішення), але не визначає, якими мають бути рішення. У цій теорії використовуються психологічні моделі, в яких враховуються процеси та сили, що пояснюють реальну поведінку ОПР.
Комплексний підхід має такі особливості:
побудову комплексних методик обґрунтування рішень, що поєднують у собі застосування взаємодоповнювальних методів:
структуризацію (структурування) – визначає місце й роль об’єкта дослідження у вирішенні завдань більш високого рівня (завдання фірми в завданнях об’єднання), виділяє основні елементи, встановлює стосунки між ними. Процедури структуризації дають змогу подати структуру завдання у вигляді, зручному для подальшого аналізу, що має на меті досягнення бажаного результату;
характеризацію як метод повинна описувати визначену систему характеристик, що кількісно розкривають структуру проблеми;
оптимізацію – припускає вибір найкращого варіанта рішення за конкретних умов.
Застосування цих методів дає можливість знижувати невизначеність у процесі обґрунтування рішення та підвищує ефективність діяльності ОПР;
поєднання формальних і неформальних методів обґрунтування рішень припускає широке використання експертних оцінок і людино-машинних процедур підготовки прийняття рішень. Включення керівника у процес прийняття рішення на всіх його етапах обов’язкове.
Завдяки комплексному підходу можна сконцентрувати неформальне мислення ОПР на найбільш критичних аспектах проблемної ситуації, за якої приймається рішення, а також на пропонованих альтернативах вирішення виниклої проблеми. При цьому виявляються та стають зрозумілішими приховані припущення, мотиви поводження, аргументи, що логічно включаються до моделі всього процесу.