- •27.Проблеми оцінки еколого-економічвної ефективності ресурсозбереження.
- •28.Підходи до визначення еколого-економічної ефективності ресурсозбереження. Аналіз галузевих аспектів.
- •1.Підходи до визначення поняття «природні ресурси».
- •2. Класифікація природних ресурсів
- •4. Витратний та результатний підходи оцінки природних факторів
- •9. Концепція загальної економічної цінності
- •10. Сутність, призначення та особливост іоцінки земельних ресурсів.
- •12. Особливості акумулювання доходів при експлуатації природних ресурсів.
- •11. Підходи до економічноїоцінкиводнихресурсів
- •6. Рентнийпідхід.
- •14.Власність як економічна основа функціонування суспільства
- •15.Характеристика права власності на природні ресурси.
- •16.Об’єкти і суб’єкти права власності на природні ресурси.
- •17.Сутність та структура кадастрів природних ресурсів
- •18. Принципи формування земельного кадастру
- •19.Структура та особливості формування водного кадастру
- •20.Механізм побудови лісового та надрового кадастрів.
- •21. Зміст, мета, завдання та принципи ресурсозбереження
- •22. Передумови ресурсозбереження
- •23, Функції та складові ресурсозбереження
- •24, Фактори ресурсозбереження
- •25. Еколого – економічні та соціальні проблеми ресерсовикористання в україні
- •26, Напрямки ресурсозберігаючої діяльності в регіонах країни
- •27. Проблема оцінки еколого-економічної ефективності ресурсозбереження
- •28. Підходи до визначення еколого-економічної ефективності ресурсозбереження. Аналіз галузевих аспектів.
27. Проблема оцінки еколого-економічної ефективності ресурсозбереження
можна виділити наступні проблеми ресурсозбереження,
1. Проблеми методологічного характеру:
- обґрунтування матеріалоємності суспільного виробництва як економі-
ко-правової категорії;
- оцінка впливу найважливіших факторів (структурних змін, науково-
технічного прогресу) на зміну матеріало- та енергоємності національного до-
ходу.
2. Проблеми організаційно-економічного і правового характеру:
- вдосконалення господарського механізму ресурсозбереження та його
елементів;
- вдосконалення державного регулювання ресурсозбереження;
- створення економічних умов для зниження матеріалоємності суспіль-
ного виробництва, діючої бази стимулювання ефективного ресурсоспоживання
і санкцій за марнотратство.
3. Проблеми техніко-економічного характеру:
- прискорення темпів науково-технічного прогресу і виведення економіки
на якісно новий рівень ресурсозбереження як за рахунок розробки, освоєння і
впровадження нових поколінь техніки, технології і матеріалів, так і за рахунок
широкомасштабного виробництва і застосування раніше освоєних прогресив-
них ресурсозберігаючих їх видів.
Процес ресурсозбереження на сучасному етапі повинен передбачати:
- створення принципово нових високоефективних видів матеріалів, що
будуть замінювати їхні природні аналоги;
- зниження матеріалоємності суспільного виробництва за рахунок оп-
тимізації структури природно-сировинної та паливо-енергетичної бази;
- підвищення якості виготовленої продукції, що забезпечить збільшення
терміну її функціонування або зменшення обсягів її споживання;
- скорочення втрат природно-сировинних та паливо-енергетичних ресу-рсів на стадіях їх добування, переробки та використання;
- розширення обсягу використання відходів на всіх стадіях виробництва
продукції;
- створення, впровадження і використання ресурсозберігаючих техноло-
гій [3, С. 18].
Економічна та екологічна необхідність впровадження ресурсозберігаючих
заходів на мікроекономічному рівні підтверджується отриманням еколого-
економічного ефекту в результаті реалізації певного комплексу таких заходів.
Річний еколого-економічний ефект може бути визначений за формулою
Е= Ер + Епл +Епв – А +З + Енп, (1)
де Ер – економія ресурсів у вартісному вираженні за рік, яка досягнута на підп-
риємстві внаслідок реалізації ресурсозберігаючих заходів, грн;
Епл – зменшення суми екологічних платежів господарюючого суб’єкта
внаслідок ресурсозбереження, грн;
Епв – економія інших поточних витрат (в тому числі витрат на закупівлю і
виробництво допоміжних матеріалів, енергії, на утримання і експлуатацію ос-
новних засобів, на заробітну плату внаслідок покращення умов праці, підви-
щення її продуктивності та ін.), грн;
А – збільшення суми амортизаційних відрахувань, зумовлене додатковими
капітальними вкладеннями в ресурсозберігаючі заходи, грн;
З – частина економічного збитку, якого можна було уникнути в результаті
впровадження ресурсозберігаючих заходів господарюючим суб’єктом, грн. Ва-
рто відмітити, що дана складована є резервом підвищення економічного ефек-
ту ресурсозбереження на підприємстві, оскільки на даний момент вона не ви-
користовується в практичних розрахунках підприємств.
Енп – зменшення можливих економічних збитків підприємства внаслідок
виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру на виробництві,
пов’язаних з використанням ресурсів, грн.
Згідно [3] можна виділити критерії оптимального вибору ресурсозберігаю-
чих заходів, тобто визначення порівняльної еколого-економічної ефективності
ресурсозберігаючих заходів. По-перше, максимальна величина річного еколо-
го-економічного ефекту від реалізації ресурсозберігаючих заходів на підприєм-
стві. По-друге, необхідність врахування фактора часу при розрахунках еколо-
го-економічної ефективності, оскільки впровадження ресурсозберігаючих за-
ходів передбачає різноманітні часові періоди. В якості критерію вибору опти-
мальних ресурсозберігаючих заходів, що реалізуються впродовж тривалого пе-
ріоду часу, може бути використаний приведений до очікуваного початку реалі-
зації ресурсозберігаючих проектів дисконтований еколого-економічний ефект,
який враховуватиме період отримання еколого-економічних ефектів ресурсо-
збереження. По-третє, в процесі вибору господарюючим суб’єктом ресурсозбе-
рігаючих заходів може виникнути ситуація, коли при обмеженому бюджеті
отримання співставних по величині дисконтованих еколого-економічних ефек-Випуск 4(56) 2011 р. Серія «Економіка»
192
тів досягається при різних обсягах капітальних вкладень. В такому випадку
критерієм оптимального вибору може виступати коефіцієнт еколого-
економічної ефективності ресурсозберігаючих заходів, що показує, яка вели-
чина ефекту припадає на одиницю капітальних вкладень при реалізації ресур-
созберігаючих заходів. Найбільша величина такого коефіцієнта для ресурсо-
зберігаючих заходів характеризує їх найбільшу ефективність.
