Тема 6 Західноєвропейська філософія хіх – хх ст.

План

1 Ірраціоналізм.

2 Позитивізм: історія і форми прояву.

3 Екзистенціалізм.

4 Психоаналіз і неофрейдизм.

5 Прагматизм.

Основні поняття і категорії: суб’єктивізм, волюнтаризм, філософія життя, ніцшеанство, надлюдина, переоцінка цінностей, філософія науки, закон трьох стадій, позитивізм, фізичний ідеалізм, неопозитивізм, принцип корисності, об’єктивізм, інтуїтивізм, екзистенціалізм, страх, розпач, нудота, зневіра, існування, межова ситуація, зайвий, свобода, прагматизм, психоаналіз, несвідоме, позасвідоме, неофрейдизм, аналітична психологія, окультизм, езотерика.

Анотація теми

Центральні поняття ірраціонального: воля, почуття, інтуїція, несвідоме. А. Шопенгауер про людину як суб’єкт воління, про «світ як волю і уявлення». Концепція “переоцінки цінностей” Ф. Ніцше: ідеї надлюдини, вічного повторення, мотиви антихристиянства.

Позитивізм як філософія науки. Основні ідеї філософування О. Конта, Д. Мілля та Г. Спенсера. Другий позитивізм (махізм або емпіріокритицизм). Суб’єктивно-ідеалістична філософія Е. Маха та Р. Авенаріуса про матерію, свідомість, суб’єкт-об’єктні відносини, комплекси відчуттів, досвід, принцип економії мислення та комплексний характер філософії.

Неопозитивізм як намагання логічного аналізу мови науки. Основні ідеї і принципи неопозитивізму М. Шліка, Р. Карнапа, Б. Рассела, Л. Вітгенштейна: верифікація, аналітика, проблеми семіотики (прагматика, семантика, синтаксис), логічний емпіризм.

Основні ідеї екзистенціалізму С. К’єркегора як протиставлення раціоналізму: відчай, страх, замість, теїзм. Людина як духовна істота, здатна до вибору і самовизначення. Проблеми екзистенційної істини. Особливості й основні ідеї екзистенціалізму Ж.-П. Сартра, А. Камю, М. Хайдегера: буття-в-собі, межова ситуація, досада, свобода, існування, закиненість, нігілізм, абсурд, відчуження, турбота, справжнє й несправжнє буття.

Ідея несвідомого і психоаналіз З. Фрейда. Свідоме та несвідоме. Фрейд про витіснення та передсвідоме. Я і Воно. Несвідоме та колективне несвідоме. Поняття про архетипи. Філософсько-психологічні ідеї К.Г. Юнга, Е. Фромма та інших представників неофрейдизму.

Американський прагматизм. “Принцип Пірса”. “Прагматизм” У. Джемса. Неопрагматизм Д. Карнегі та Н. Хілла.

Методичні вказівкиї до вивчення теми

Перше питання потребує з’ясування причини активізації ірраціоналістичної філософії в Західній Європі протягом XIX ст. Розглядати це питання слід з вивчення основних положень філософії „волі і уявлення” Артура Шопенгауера. Важливим уявляється усвідомлення основних філософських ідей Фрідріха Ніцше, які залишили значний слід у європейській культурі. Це стосується понять надлюдини, вічного повторення, критики демократії та християнства.

Огюст Конт – родоначальник позитивістського напряму у філософії. Він визначив „закон трьох стадій”, „закон енциклопедичності”, „закон підпорядкування уявлень спостереженням”. Свій внесок у це вчення уклали Д. Мілль і Г. Спенсер. Другий позитивізм або фізичний ідеалізм Ернста Маха та Рихарда Авенаріуса пов'язаний з особливостями тлумачення сутності матерії, у зв’язку з новітніми відкриттями у природничих науках на межі ХІХ-ХХ ст. Неопозитивізм або лінгвістичний аналіз тісно пов'язаний з ідеями М. Шліка, Р. Карнапа, Б. Рассела, Л. Вітгенштейна.

Вивчення третього питання теми передбачає знайомство з творчим доробком філософів-екзистенціалістів. А. Камю акцентував увагу на категоріях абсурду, бунту, щастя, свободи, самогубства, які найбільш помітно виявили своє значення в європейській революційності першої половини XX ст. К. Ясперс – представник релігійного екзистенціалізму, акцентував увагу на трансцендентності людського існування. Ж.-П. Сартр – відомий філософ і письменник. Центральні категорії його філософування: досада, замкненість, свобода, нудота, існування на межі життя і смерті, зайвий, інший тощо.

Філософія прагматизму потребує вивчення і засвоєння основних понять, які ввели у філософський обіг Ч.С. Пірс, У. Джемс, Дж. Дьюї. Значний інтерес викликають роботи послідовників прагматизму, пропагандистів «філософії успіху» Дейла Карнегі та Наполеона Хілла.

Суттєвий інтерес викликає вивчення філософських концепцій релігійно-окультного напряму. Філософія неотомізму, представлена у працях Е.А. Жільсона, Жака Марітена та Ю.М. Бохеньського, а також релігійна феноменологія Тейяра де Шардена, для якого людина виступає як ключ універсуму, центр світу. У релігійній філософії важливе місце посідають проблеми гармонії віри і знання, життя і смерті, віри і любові. Студенти мають отримати у процесі засвоєння матеріалу теми досить чітке уявлення про причини пожвавлення інтересу до окультизму і езотерики. З цією метою можна ознайомитись з роботами Г.І. Гурджієва, П.Д. Успенського, Діон Форчун, Еліфаса Леві, Карлоса Кастанеди та інших.

Список літератури:

1. Бичко А., Бичко І., Табачковський В. Історія філософії. – К., 2001.

2. Буржуазная философская антропология ХХ века /Под ред. Я.Т. Григорьяна. – М., 1986.

3. Вандишев В.М. Філософія. Екскурс в історію вчень і понять: Навчальний посібник. – К., 2005; 2006.

4. Витгенштейн Л. Логико-философский трактат. – М., 1958.

5. Воронкова В.Г. Філософія: Навчальний посібник. – К., 2004.

6. Зотов А.Ф., Мельвиль Ю.К. Буржуазная философия середины ХІХ – начала ХХ века. – М., 1988.

7. Камю А. Бунтующий человек. – М., 1990.

8. Поппер К. Логика и рост научного знания. – М., 1983.

9. Сартр Ж..П. Экзистенциализм – это гуманизм // Сумерки богов. –М., 1990.

10. Скирбекк Г., Гилье Н. История философии: Учебн. пособие для студентов высш. учеб. заведений. – М., 2000.

11. Тейяр де Шарден. Феномен человека. – М., 1992.

12. Фромм Э. Душа человека. – М., 1992.

13. Фромм Э. Психоанализ и релігія: //Сумерки богов. – М., 1990.

14. Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. – М., 1991.

15. Хайдеггер М. Бытие и время. – М.,1993.

16. Хюбшер А. Мыслители нашего времени: Справочник по философии Запада ХХ века. – М., 1994.

17. Юнг К.Г. О современных мифах. – М., 1994.

18. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1991.