3. Методи дослідження продуктивних сил

поділяють на три групи:

а) загальнонаукові;

б) спеціальні;

в) соціологічні.

а) Загальнонаукові методи:

1. системний аналіз Він використовується для аналізі територіально – виробничих комплексів, міжрегіональних та міжгалузевих комплексів. Об’єктом аналізу є система: природа – економіка – населення.

2. історичний метод Цей метод переважає в регіональних дослідженнях. Економіка, природа, населення – це інерційні системи. Кардинальні зміни в них можливі лише протягом тривалого часу. Вивчення динаміки процесів є основою визначення тенденцій. Період спостережень не може бути меншим п’яти років.

3. графічний метод полягає в наочному відображенні об’єктів дослідження – графіки, діаграми, картограми тощо;

4. метод техніко – економічних показників базується на вивченні і порівнянні системи показників:

- фондовіддача;

- показники, що характеризують економічні зв’язки: обсяги вивезення і ввозу продукції в регіоні, показники переміщення робочої сили, вивезення і ввіз палива та сировини;

- інноваційні показники (частка нових технологій в загальних обсягах виробництва);

- соціальні показники: демографічні показники, показники рівня життя, показники розвитку соціальної інфраструктури (транспорт, сфера послуг тощо), екологічні показники (рівень забруднення, вартість відшкодування збитків);

5. нормативний метод полягає в порівнянні фактичних показників з нормативними ( стандартними);

6. метод типології і класифікації використовується для угрупування об’єктів за певними ознаками, наприклад, галузевою ознакою, адміністративним поділом, подібною технологією тощо.

б) Спеціальні методи дослідження:

1 – економіко – математичні методи Їх суть полягає в створенні математичної моделі об’єкта вивчення або системи рівнянь.

Економіко – математичні методи включають:

• економіко – статистичні методи: це методи вибору, кореляції, регресійний аналіз, імітаційні моделі;

• економетричні методи:

- балансовий метод за яким створюють баланси використання ресурсів, готової продукції, палива, сировини і т.д. Баланси показують співвідношення виробництва та споживання, витрат та випуску, завезення – вивозу.

- оптимізаційні моделі – це спосіб лінійного програмування на основі вирішення задачі лінійно – транспортного програмування. Їх суть полягає в пошуку оптимального варіанта постачання ресурсів (метод підходить для проектування виробничо – збутових комплексів);

2. - графоаналітичний метод (Л. Ейлер)

Об′єкти вивчення зображаються як точки в просторі, пов’язані векторами – зв’язками, так визначаються оптимальні маршрути перевезень;

3 - теорія гри (ХХ ст., Д.Нейман)

Метод застосовується для вирішення конфліктних ситуацій, узгодження інтересів сторін.

в) Соціологічні методи дослідження використовують для аналізу проблем зайнятості, соціальної інфраструктури, формування промислових комплексів. Основою методу є опитування, тести, спостереження. Інструменти соціологічного методу:

- географія поведінки – наука про вплив на поведінку людини належності до соціальної групи, культури, традицій тощо;

- ГІС технології (геоінформаційні системи) – це комплексний метод аналізу із застосуванням комп’ютерних технологій. Метод використовується в плануванні, управлінні, проектуванні.

2. Методи аналізу соціально - економічного розвитку регіонів.

Соціально – економічні показники розвитку регіонів діляться на: економічні, соціальні, політичні та екологічні.

Економічні показники:

• внутрішній валовий продукт

• валовий національний продукт

• чистий валовий продукт

• національний дохід в абсолютному вимірі та в розрахунку на душу населення, а також :

• показники імпорту, експорту

• темпи зростання виробництва.

Соціальні показники:

• дохід на душу населення

• вартість споживчого кошика (вартість звичайного набору товарів і послуг, які відповідають нормам споживання)

• заощадження населення

• рівень безробіття та інфляції

• показники розвитку охорони здоров′я та рівня освіти

• рівень забезпеченості соціальними благами: житлом, автомобілями, інформаційними засобами

• рівень розвитку інфраструктури: водопостачання, транспорту, торгівельної мережі

Екологічні показники характеризують рівень екологічної безпеки:

• обсяги забруднення

• наявність екологічно небезпечних виробництв, зон «екологічного лиха»

• обсяги і клас небезпечності захоронення відходів

• рівень зруйнованості природних комплексів

• обсяги еколого – економічних збитків.

Політичні показники:

• наявність політичних і релігійних свобод в суспільстві

• різноманітність і характер політичних партій, громадських організацій

• рівень корумпованості влади.

Для проведення аналізу за будь-яким методом використовують систему індексів. Метод індексів полягає в тому, що будь-який показник можна обчислити як відносний відповідно до середнього показника по країні чи світу. Середній показник, як правило, приймають за одиницю.