Відмінності між публічним і приватним правом

публічне право (державний інтерес)

приватне право (приватний інтерес)

Предмет регулювання

Неимущественные отношения

Имущественные и неимущественные отношения

Метод регулювання

Соподчиненность и координация действий участников правовых отношений. Императивный (субординационный) метод: вертикально-властная связь между субъектами общественных отношений.

Соподчиненность и координация действий участников правовых отношений. Дис-позиционный (координационный) метод*. горизонтальные связи равных субъектов общественных отношений

Основні ознаки

Галузі публічного права регулюють відносини між нерівними, юридично підпорядкованими суб'єктами;

Його галузі регулюють рівносторонні відносини між рівними, юридично непідпорядкованими суб'єктами.

Його норми спрямовані на регулювання відносин, в яких суб'єкти задовольняють загальний (публічний,державний) інтерес;

Його норми спрямовані на регулювання відносин, в яких суб'єкти задовольняють приватний (особистий, недержавний) інтерес.

Має особливості суб'єктного складу (основним учасником публічно-правових відносин завжди виступає держава, а додатковим—суб'єкти приватного права.

За своїм призначенням воно визначає сферу свободи індивіда і створено для її реалізації ( а державно-правовий порядок створюється засобами публічного права для забезпечення, охорони, захисту відновлення прав і свобод особи, яка задовольняє приватні інтереси у сфері, що є вільною від необґрунтованого державного втручання).

За своїм призначенням воно випливає з приватного права, підкоряється йому (тобто державно-правовий порядок створюється засобами публічного права з метою забезпечення сфери свободи особи, вільної від державного втручання);

Суб'єкти самостійно здійснюють волевиявлення. Це означає, що приватно правові відносини можуть регулюватися, і відповідні права та обов'язки сторін можуть встановлюватися декількома суб'єктами за їх власною ініціативою. При цьому застосовується договірна форма встановлення суб'єктивних прав і обов'язків.

Його суб'єкти здійснюють волевиявлення одноособово. Це означає, що публічно-правові відносини може регулювати, а відповідні права і обов'язки їх суб'єктів здатна встановлювати лише держава;

Використовується диспозитивний метод, децентралізований, що означає координаційні способи впливу, придатні для регулювання горизонтальний відносин між юридично рівними особами. Головним правовим інструментарієм таких галузей виступає дозвіл. Основним типом правого регулювання ж загальнодозвільний )суб'єкти правомочні в приватноправовій сфері робити все, крім того, що прямо заборонено законом).

В ньому застосовується імперативний метод регулювання. Головним правовим інструментарієм таких галузей є позитивні зобов'язання та заборони. Основним типом правового регулювання виступає спеціальний дозвіл.

Відносини між суб'єктами приватного права мають як майновий, так і немайновий, особистий характер.

Приклади

один из субъектов наделен властью (переход дороги в неположенном месте, вас штрафуют)

Приклади впливу приватного права у сфері освіти: -    НЗ має статус юридичної особи (це категорія цивільного права), -    Укладання цивільно-правових договорів (наприклад, договір про надання освітніх послуг, договір оренди, договір підряду), -    Елементи самофінансування (створення благодійного фонду), -    Регулювання авторських правовідносин за участі педагогічних та науково-педагогічних працівників. Навчальний заклад набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (ст. 18 Закону України "Про освіту").

Систематизація нормативно-правових актів – це діяльність щодо впорядкування та удосконалення нормативно-правових актів, зведення їх в єдину внутрішньо-узгоджену систему.

Кодифікація

Інкорпорація

Консолідація

це така форма систематизації нормативно-правових актів, яка полягає в їх удосконаленні через зміну змісту (переробки та узгодження) норм права, пов'язаних загальним предметом регулювання, та об'єднання в новий єдиний нормативно-правовий акт.

це така форма систематизації, яка полягає в зовнішньому упорядкуванні (чи розташовані в іншому порядку) вже чинних нормативних актів без зміни змісту.

це така форма систематизації, яка полягає в об'єднанні декількох нормативно-правових актів, які діють в одній і тій самій сфері суспільних відносин, в єдиний нормативно-правовий акт, як правило, без зміни змісту.