- •Предмет психології як науки.
- •Структура. Завдання і стан сучасної психології.
- •Психологія в системі наук. Основні галузі психології.
- •Поняття про психіку. Функції психіки. Рефлекторна природа психічного відображення.
- •Основні етапи становлення предмета психології; сучасні напрямки у психології.
- •Мозок і психіка. Основні процеси та закони внд.
- •Аналітико-синтетична діяльність мозку. І та п сигнальні системи. Динамічний стереотип.
- •Розвиток психіки у філогенезі. Механізми відображу вальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки.
- •Локалізація психічних функцій у корі головного мозку. Функціональна асиметрія півкуль головного мозку.
- •Основні форми прояву психіки та їх взаємозв’язок.
- •Відмінності психіки людини від психіки тварин.
- •Свідомість та її структура. Свідоме та несвідоме в психічній діяльності людини.
- •«Мова» та спілкування тварин.
- •Принципи психології.
- •Загальні вимоги до організації та проведення психологічного дослідження
- •Методи загальної психології.
- •Відчуття, як первинна форма орієнтування організму в довкіллі. Фізіологічна основа відчуттів. Рецептори та аналізатори.
- •Класифікація та види відчуттів.
- •Загальні закономірності відчуттів. Властивості відчуттів.
- •Поняття про сприймання. Взаємозв’язки аналізаторів у процесі сприймань.
- •Загальні властивості сприймань.
- •Класифікація і види сприймань.
- •Ілюзії, галюцинації та їх причина.
- •Природа пам’яті. Теорії пам’яті людини.
- •Класифікація і види пам’яті.
- •Процеси пам’яті.
- •Умови ефективного запам’ятовування.
- •Поняття про мислення. Фізіологічні основи та функції мислення.
- •Структура мислення.
- •Мисленнєві дії та операції. Логічні форми мислення. Логічні форми мислення.
- •Класифікація та види мислення.
- •Індивідуальні відмінності у мисленні людини.
- •Мислення як процес розв’язання завдань.
- •Поняття про уяву як вищий пізнавальний процес. Фізіологічна основа уяви.
- •Прийоми (способи) створення образів уяви.
- •Класифікація та види уяви.
- •Роль уяви у різних видах творчості, розвиток уяви. Взаємозв’язок мислення та уяви.
- •Поняття про емоції та почуття. Функції емоцій і почуттів.
- •Теорії емоцій.
- •Види емоцій.
- •Види почуттів.
- •Форми переживання емоцій і почуттів.
- •Емоційна індивідуальність людини. Розвиток і виховання культури емоцій і почуттів.
- •Соціальна обумовленість людських почуттів. Почуття та особистість. Вищі почуття.
- •Поняття про волю. Функції волі. Воля як саморегуляція діяльності.
- •Локус контролю. Вольова регуляція поведінки. Можливості виховання та самовиховання волі.
- •Простий і складний вольовий акт.
- •Класифікація основних вольових якостей особистості.
- •Поняття про увагу. Фізіологічні основи уваги. Функції уваги.
- •Види уваги.
- •Властивості уваги.
- •Умови привертання та розвитку уваги. Підтримка уваги в процесі діяльності.
- •Активність і діяльність.
- •Діяльність як психологічна проблема. Поняття про діяльність як прояв фізичної і психічної активності.
- •Зміст і структура діяльності.
- •Основні види людської діяльності.
- •Опанування діяльністю. Навички та вміння. Етапи та чинники формування продуктивності навичок.
- •Індивідуальні особливості діяльності людини.
- •Головні відмінності людської діяльності від активності тварини.
- •Поняття про особистість у психології. Основні характеристики особистості.
- •Співвідношення понять: людина. Індивід. Особистість. Індивідуальність. Суб’єкт.
- •Склад і структура особистості. Біологічне та соціальне в структурі особистості.
- •Самосвідомість. Можливості розвитку самосвідомості особистості.
- •Самооцінка. Рівень домагань. Афект неадекватності. Самоповага.
- •Структура особистості за Фрейдом.
- •Структура особистості за п.Платоновим.
- •Структура особистості в теорії персоналізації а.В.Петровського.
- •Психологічний захист особистості.
- •Потреби та мотиви особистості. Спрямованість особистості.
- •Поняття про спілкування. Функції спілкування. Взаємозв’язок спілкування та діяльності.
- •Структура спілкування.
- •Засоби спілкування.
- •Види мови і мовлення.
- •Функції мови і мовлення. Відмінності між мовою і мовленням.
- •Невербальні засоби спілкування.
- •2. Акустичні (звукові):
- •3. Тактильні (пов'язані з дотиком.);
- •Взаємини та ставлення. Соціальні ролі та соціальний статус.
- •Група. Класифікація груп та їх характеристика.
- •Референтні групи та особистість.
- •Соціометрія та референтометрія.
- •Поняття про темперамент. Фізіологічна основа темпераменту.
- •Властивості темпераменту.
- •Психологічна характеристика типів темпераменту.
- •Вплив темпераменту на діяльність.
- •Характер: сутність та структура характеру.
- •Акцентуації характеру.
- •Поняття про здібності. Природні і соціальні передумови здібностей.
- •Види та рівні здібностей. Структура здібностей.
- •Формування та розвиток здібностей.
-
Самооцінка. Рівень домагань. Афект неадекватності. Самоповага.
самооцінка. Визначає систему ставлень людини до самої себе, це та цінність, значущість, якої надає собі людина в цілому чи окремим сторонам своєї поведінки/діяльності. Елементом самооцінки є рівень домагань особистості – прагнення до досягнення мети тієї складності, на яку людина вважає себе здатною. Самооцінка характеризується такими параметрами: 1) рівень – висока, середня, низька; 2) співвідношення з реальними успіхами – адекватна, неадекватна; 3) особливості будови – конфліктна, безконфліктна (гармонійна, дисгармонійна). Порушення самооцінки породжує такий самооцінний феномен, як афект неадекватності – стійкий негативний емоційний стан, який виникає у зв’язку з неуспіхом в діяльності і проявляється в тому, що людина не усвідомлює цю неуспішність або не бажає її визнавати. На основі самооцінки розвивається самоповага – це співвідношення справжніх досягнень особистості і того, на що людина претендує, розраховує. Самоповага = успіх/домагання. Для збільшення самоповаги є два шляхи: збільшувати успіхи, зменшувати домагання.
-
Структура особистості за Фрейдом.
Видокремив три рівні структури особистості: «воно» (id) – несвідомий рівень, вмістилище інстинктів, який керується принципом задоволення; «я», або «ego» - свідомий рівень, який здійснює критичну оцінку реальності і узгоджує несвідомого з умовами соціуму; «зверх-я», або «superego» - рівень, який формується під впливом моральних правил та установок суспільства. «Superego» відповідає за почуття провини, сорому. «Ego», на яке тисне несвідоме «воно», постійно вимагаючи задоволення потреб, має узгоджувати ці потяги із установками «superego». Таким чином, «ego» - це прошарок між двома протилежними рівнями, механізм стримування, порушення в діяльності якого, за З.Фрейдом, призводить до виникнення неврозів.
-
Структура особистості за п.Платоновим.
Структура особистості за Платоновим:
1. Підструктура спрямованості. Вона включає ставлення людини та моральні риси.
2. Підструктура форм відображення. Це індивідуальні особливості психічних процесів.
3. Підструктура соціального досвіду (знання, уміння, навички).
4. Підструктура біологічно зумовлена. Це типологічні характеристики, патологічні зміни, вікові та статеві особливості.
-
Структура особистості в теорії персоналізації а.В.Петровського.
Структура особистості за Петровським (теорія персоналізації):
1. Внутрішньоіндивідна, або інтраіндивідна, підструктура (темперамент, характер, здібності).
2. Зовнішньоіндивідна, або інтеріндивідна, підструктура, яка проявляється в спілкуванні, взаємодії з іншими людьми.
3. Надіндивідна, або метаіндивідна, підструктура. Особистість виноситься за межі фізичного тіла, це «внески», які робить людина в інших людей. Тут можна говорити про квазіособистість – нереальну людину, образ якої справив великий вплив на інших людей, наприклад, Ісус Христос.
-
Психологічний захист особистості.
Заперечення виявляється в тому, шо інформація, яка тривожить і може призвести до конфлікту, не сприймається.
Витіснення — це спосіб уникнення внутрішнього конфлікту завдяки активному вилученню із свідомості несприятливого мотиву чи неприємної Інформації
Проекція — несвідоме перенесення (приписування) власних почуттів, бажань і прагнень, у яких людина не хоче зізнатися, розуміючи їх соціальну неприйнятість, на інших.
Ідентифікація — несвідоме перенесення на себе почуттів і якостей, властивих іншій людині і недоступних, але бажаних для себе
Раціоналізація- виправдовування своєї поведінки
Включення — це механізм захисту, близький до раціоналізації, коли також переоцінюється значущість чинника, шо травмує.
Заміщення — це перенесення дії, спрямованої на недоступний об'єкт, на дії з доступним об'єктом.
Ізоляція — відокремлення у свідомості людини чинників, які її травмують.
Втеча - це фізична або уявна втеча від надто важкої ситуації. У маленьких дітей це найпоширеніший захисний механізм,
Зсув - підміна реального джерела гніву чи страху кимсь або чимсь. Типовим прикладом такого захисту є непряма фізична агресія (виміщення зла, досади на об'єкті, що не має стосунку до ситуації).
Регресія - повернення до більш онтогенетично ранніх, примітивних форм реагування на емоціогенну ситуацію.
Реактивні утворення - поведінка, протилежна до наявних думок і бажань, які викликають тривогу, з метою їхнього маскування. Вона властива більш зрілим дітям, а також дорослим. Наприклад, прагнучи сховати свою закоханість, людина виявлятиме до об'єкта обожнювання недружелюбність, а підлітки - і агресивність.