Тема 11. Фінансовий ринок

План

1. Суть та функції фінансового ринку.

2. Структура фінансового ринку.

3. Ринок грошей і кредитних ресурсів.

4. Ринок цінних паперів.

5. Ринок фінансових послуг.

• Рекомендована література: Л. 7; 12; 13; Л. 27, с. 319-341; Л. 28, с. 285-315; Л. 29, с. 94-101; Л. 30, с. 449-487; Л. 31, с. 201-212; Л. 32, с. 207-231; Л. 33, с. 261-287; Л. 34, с. 226-252; Л. 35, с. 414-432; Л. 38, с. 561-569; Л. 41, с. 9-76, 256-262, 316-440.

1. Суть та функції фінансового ринку

Фінансовий ринок є складовою сферою фінансової системи тільки в умовах ринкової економіки, коли переважна частина фінансових ресурсів мобілізується суб’єктами підприємницької діяльності на засадах їх купівлі-продажу.

Фінансовий ринок – це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов’язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності.

Об’єктивною передумовою функціонування фінансового ринку є незбіг потреби у фінансових ресурсах з джерелами її задоволення. Тобто, кошти можуть бути в наявності в одних власників, а інвестиційні потреби виникають у інших. Саме фінансовий ринок виступає посередником руху коштів від їх власників до користувачів.

В організаційному плані фінансовий ринок – це сукупність ринкових фінансових інституцій, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників. До них належать: комерційні банки, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди компаній, лізингові організації, пенсійні та страхові фонди, національний банк та інші фінансові інституції, які відповідно до чинного законодавства можуть здійснювати операції на фінансовому ринку.

Об'єктами відносин на фінансовому ринку є грошово-кредитні ресурси, цінні папери та фінансові послуги, суб'єктами відносин – держава, підприємства різних форм власності, окремі громадяни.

Сутність фінансового ринку проявляється у його функціях:

• мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів;

• розподіл акумульованих вільних коштів між численними кінцевими споживачами;

• прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів у державі;

• забезпечення умов для мінімізації фінансових ризиків.

До органів, що здійснюють регулювання фінансового ринку в Україні, належать:

• Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг;

• Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

2. Структура фінансового ринку

Фінансові ринки класифікують за різними ознаками.

1. За видами фінансових активів:

• кредитний ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу є вільні кредитні ресурси, обіг яких здійснюється на умовах повернення, строковості, платності і забезпеченості;

• ринок цінних паперів (фондовий ринок), на якому об'єктом купівлі-продажу виступають усі види цінних паперів (фондових інструментів), емітованих підприємствами, різними фінансовими інститутами, державою;

• валютний ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу виступають іноземна валюта і фінансові інструменти, що обслуговують операції з нею;

• страховий ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист у формі різноманітних страхових продуктів;

• ринок золота (та інших дорогоцінних металів: срібла, платини), на якому об'єктом купівлі-продажу виступають дорогоцінні метали;

• ринок фінансових послуг (операцій оренди, страхування тощо);

• ринок нерухомості (операції на ринку нерухомості – іпотека, купівля-продаж нерухомості, надання об'єктів нерухомості в довірче управління, найм, надання послуг з оцінки майна тощо).

2. За періодом обертання фінансових активів:

• ринок грошей, на якому здійснюються операції з купівлі-продажу ринкових фінансових інструментів і фінансових послуг усіх фінансових ринків із терміном обертання до одного року. Фінансові активи, що обертаються на ринку грошей, є найліквіднішими, їм притаманний найменший рівень фінансового ризику:

• ринок капіталів, на якому здійснюються операції купівлі-продажу ринкових фінансових інструментів і фінансових послуг з терміном обертання більше одного року. Фінансові активи, які обертаються на ринку капіталів, як правило, менш ліквідні, їм притаманний найбільший рівень фінансового ризику і відносно високий рівень доходності.

3. За регіональною ознакою:

• місцевий фінансовий ринок, представлений операціями комерційних банків, страхових компаній, неорганізованих торговців цінними паперами з їх контрагентами – місцевими господарюючими суб'єктами і населенням;

• регіональний фінансовий ринок, який функціонує в межах області (республіки) і поряд з місцевими неорганізованими ринками включає систему регіональних фондових і валютних бірж;

• національний фінансовий ринок, який включає всю систему фінансових ринків держави, їх видів і організаційних форм;

• світовий фінансовий ринок як складова частина світової фінансової системи, в якій інтегровані національні фінансові ринки держав з відкритою економікою.

4. За швидкістю реалізації угод:

• ринок з негайною (терміновою) реалізацією угод (ринок «спот»), на якому угоди здійснюються за короткий термін (як правило, до трьох днів);

• ринок з реалізацією угод в майбутньому (строкові ринки: форвардний, ф'ючерсний, опціонний і ринок свопів). Предметом обігу на цьому ринку є, як правило, фондові, валютні і товарні деривативи (похідні цінні папери).

5. За умовами обігу фінансових інструментів:

• первинний ринок, який характеризує ринок перших та повторних емісій цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове розміщення;

• вторинний ринок, на якому обертаються цінні папери, продані на первинному ринку.

Фінансовий ринок досягає найбільшої ефективності, коли задіяні усі його складові: ринок грошей і валютний ринок, ринок кредитів, ринок цінних паперів, ринок фінансових послуг.