Едемагеноз (oedemagenosis)

Хвороба північних оленів, спричинюється личинками підшкірного овода Oedemagena tarandi родини Hypodermatidae і характеризується місцевим запаленням шкіри, загальною інтоксикацією організму та зниженням продуктивності тварин.

Збудник. Підшкірний овід (пілю) — велика комаха, завдовжки 14 – 16 мм.

Тіло вкрите довгими волосками, чорними на спинці та яскраво-жовтими на черевці. Самки живуть від 3 – 5 до 15 – 20 діб, самці довше. Оводи живуть за рахунок поживних речовин, накопичених у личинковій стадії.

Яйця видовжено-овальної форми, завдовжки 0,8 – 0,9 мм. Личинки першої стадії завдовжки до 9 мм, мають циліндричну форму тіла із заокругленим заднім і загостреним переднім кінцями. Спочатку вони прозорі, згодом набувають білого кольору. Їхнє тіло налічує 12 сегментів. Личинки другої стадії розміром до 14 мм, молочно-білого кольору, з часом стають сірими. Личинки третьої стадії мають розмір до 30 мм. Лялечки коричневого або чорно-коричневого кольору, завдовжки 22 – 24 мм, діаметром 12 – 13 мм. Мають яйцеподібну форму тіла з видовженим переднім кінцем.

Цикл розвитку. Самки прилітають до місць скупчення самців, запліднюються і відразу летять на пошуки тварин, долаючи іноді відстань 100 – 200 км.

Відкладають від 300 до 800 яєць, приклеюючи їх до волосків у ділянці шиї та спини оленя. Через 4 – 7 діб з яєць виходять личинки, які проникають під шкіру і мігрують до спини, попереку, стегон. Через 3 – 4 міс вони утворюють у шкірі норицеві отвори і перетворюються на личинок другої стадії, які знаходяться в щільних капсулах. Перші личинки третьої стадії з’являються в січні, а останні — у квітні. У теплу сонячну погоду вони падають на ґрунт, заповзають під мох, лишайники і перетворюються на лялечку. Ця стадія триває 18 – 60 діб.

Епізоотологічні дані. Хвороба реєструється серед північних оленів. Ступінь ураження їх личинками залежить від чисельності самок підшкірного овода в літній період. Частіше заражаються молоді, хворі та виснажені тварини. Се-

редня щільність ураження оленів становить 100 – 200, в окремих випадках 600 – 650 і навіть понад 1000 личинок.

Патогенез та імунітет. Личинки овода травмують шкіру, підшкірну клітковину, капіляри, нерви, внаслідок чого розвивається значне запалення.

Крім того, личинки живляться поживними речовинами організму тварини і виділяють токсичні продукти обміну, що стає причиною інтоксикації організму.

Імунітет вивчений недостатньо.

Клінічні ознаки. Період зараження оленів личинками підшкірного овода простежити тяжко. Можна помітити лише занепокоєння тварин під час підлітання овода і намагання сховатись від його нападу. З часом на шкірі

з’являються жовна, гарячі на дотик. Навесні у таких тварин спостерігаються скуйовджене на спині волосся, ділянки гематом та гнійні виділення з норицевих ходів. Хворі олені мало рухаються, більше відпочивають, відстають від череди, худнуть.

Патологоанатомічні зміни. У ділянці спини виявляють личинок другої й третьої стадій, а також зміни в тканинах. Характерні сполучнотканинні капсули, набряки, гіперемія й крововиливи, а також норицеві отвори в шкірі. У підшкірній клітковині спини помітне розлите запалення, нерідко з ураженням м’язів.

Діагностика. В осінньо-зимовий період встановити діагноз складно. Навесні під час клінічного огляду і пальпації у хворих оленів виявляють на спині скуйовджене волосся, запалення шкіри, жовна різних розмірів з норицевими ходами та личинками в них.

Лікування. Проводять ранню й пізню хіміотерапію. У період високої активності самок оводів оленів обприскують емульсіями бензофосфату, диброму, неостомазану, ектоміну, бутоксу. Через 10 – 15 хв після обробки у тварин зникає занепокоєння, спричинене оводами, а вже через 30 хв вони впродовж 6 – 8 год спокійно відпочивають. Методом поливання застосовують 2%-й тигувон у дозі 30 мг/кг. Ефективним є застосування з серпня по жовтень етациду, який вводять внутрішньом’язово молодняку — 1 мл, оленям старшого віку — 2 мл. У січні – березні вводять препарати з групи макролідів та клозантелу згідно з настановою. Виснажених і уражених іншими хворобами тварин лікують симптоматично.

Профілактика та заходи боротьби. Навесні проводять одноразовий клінічний огляд усього поголів’я оленів. Тварин, уражених личинками, обробляють інсектицидами. Забій хворих оленів здійснюють у спеціально обладнаних для цього місцях. Личинок збирають і знищують. Своєчасно обприскують оленів репелентами та інсектицидними препаратами. Здорові тварини легше витримують затяжні холодні зими.

Рання хіміотерапія дає змогу запобігти розвитку хвороби і втратам продуктивності та забезпечує отримання в період планового забою оленів шкур високої якості.