5. Місце інформаційного права в системі права України.

Все це говорить, що перед нами особлива юридична цілісність. Норми інформаційного права об’єднуються в певну систему не за специфічним методом і механізмом правового регулювання, а на окремих особливих принципах, загальних положеннях, окремих специфічних прийомах регулювання, що говорить про існування спеціального юридичного режиму та надають йому галузеву специфіку. До того ж норми галузі інформаційного права хоча і можливо «розподілити» за основними галузями (адміністративним та цивільним), але «замкнути» їх тільки в межах однієї з основних галузей неможливо.

Різноманітність визначень і підстав, за якими формулюються сьогодні поняття «інформаційне право» достатньо багато, і це є доказом того, що наукова думка працює над виробленням єдиного підходу до розуміння того, що собою має являти «інформаційне право» як окрема галузь права. Адже, як відомо, право може стримувати не тільки небажані для учасників інформаційні правовідносини, але і бажані. Завдання науки – вчасно виявляти проблеми практики та пропонувати шлях, засоби їх вирішення.

Як юридична цілісність галузь інформаційного права є відносно замкнутою, автономною підсистемою правового регулювання. Головне її призначення – забезпечити стосовно інформаційно-правових відносин специфічний режим правового регулювання – сукупність характерних за природою і специфічних за юридичним змістом правових засобів. Наявність подібного режиму дає можливість не тільки поєднувати норми інформаційного права в одне ціле, надавати їм упорядкованого системного характеру, але й відрізняти галузь інформаційного права від інших галузей. Юридичний режим характеризує правовий стан суб’єктів права; законні засоби реалізації прав і виконання обов’язків та державно-правові заходи, які спрямовані на забезпечення неухильної реалізації інформаційно-правових норм в конкретних правових відносинах. Завдяки юридичному режиму забезпечується ефективна дія як галузі інформаційного права в цілому, так і кожного її компонента на рівні правових інститутів та норм [6, 342-345].

*   *   *

У визначенні місця інформаційного права в системі права слід враховувати кілька основних позицій.

По-перше, зважаючи на специфіку предмета й метод інформаційного права, можна чітко визначити його відмінність від деяких інших галузей права, до складу яких зазвичай вводилися інформаційні норми. Йдеться про найбільш поширені погляди на зв’язок інформаційного права або з адміністративним, або із цивільним правом.

На відміну від адміністративного права, до предмет якого охоплює сукупність суспільних відносин, які виникають у процесі організації і функціонування органів державного управління і здійснення ними заходів адміністративно-правового примусу і притягнення до адміністративної відповідальності, до предмету інформаційного права визначення організаційної структури суб’єктів інформаційних процесів не входить. Крім того, в інформаційному праві основу методу правого регулювання становлять загальні дозволи, на відміну від методу адміністративного права, який ґрунтується на владних приписах.

Щодо зв’язків інформаційного права з цивільнім, то останнє передбачає за загальним правилом абсолютну рівність суб’єктів, тоді як в інформаційному праві від початку закладена різноплановість правового статусу суб’єктів (фізичних і юридичних осіб, органів державного управління, посадових осіб, осіб, які мають допуск до конфіденційної інформації, тощо). Крім того, в регулюванні суспільного обігу деяких видів інформації (державна таємниця, конфіденційна інформація, що перебуває у власності держави тощо) або регулювання певних інформаційних процесів (діяльність систем спеціального та урядового зв’язку) для інформаційного права характерні владні відносини та відносини підпорядкування, які неможливі в цивільному праві.

Отже, можна характеризувати інформаційне право як виокремлену групу правових норм, якими регулюються суспільні відносини, що виникають з приводу встановлення режимів та параметрів суспільного обігу інформації, правового статусу, поведінки та зв’язків суб’єктів інформаційних процесів.

Другим важливим питанням є статус інформаційного права. Існує думка про те, що інформаційне право є комплексною галуззю. Однак зазначимо, що вирішення цього питання багато в чому залежить від доктринальних підходів, оскільки в теорії права спостерігаються як визнання, так і цілковите заперечення існування так званих комплексних галузей. Назагал розвиток поглядів на предмет і метод інформаційного права свідчать, що теоретичних перешкод для визнання інформаційного права самостійною галуззю немає. Але слід враховувати, що нині правове регулювання питань щодо предмета інформаційного права офіційно поєднує конституційне, адміністративне та цивільне право. Разом з тим уже сьогодні можна говорити про інформаційне право як про галузь законодавства, що об’єднує нормативно-правовий матеріал, яким регулюється відносно відособлена група суспільних відносин, застосовуючи при цьому специфічні методи регулювання.

Важливим чинником, є також динамічність інформаційного права, формування якого відбувалося завдяки таким чинникам, як: посилення ролі прав і свобод людини та громадянина в інформаційній діяльності суспільства і держави, розвиток інформаційних технологій, офіційне визнання процесів глобалізації та формування інформаційного суспільства і пов’язаних з ними змін у виробничій, політичній та соціальній сферах суспільного життя. Отже, визначально зростає роль правового регулювання інформаційних відносин та зацікавленість у формуванні стабільного й самодостатнього правового регулювання в цій сфері [1, с. 45-46].

*   *   *

Інформаційне право в юридичній науці є міжгалузевою комплексною дисципліною, об’єкт дослідження якої – це суспільні відносини, предметом яких є інформація. Сьогодні інформаційне право як наука динамічно розвивається, його основні положення перебувають у стадії формування. Значний вплив на інформаційне право як науку мають галузеві науки: конституційне, адміністративне, цивільне, трудове, кримінальне право. Окремі положення інформаційного права базуються на теоретичних засадах міжгалузевих інституцій законодавства та юридичної науки: господарського, підприємницького і комерційного права, права інтелектуальної власності тощо.

Водночас, положення інформаційного права та правової інформатики впливають на формування нових інституцій у провідних галузях права, зокрема щодо з’ясування сутності нових соціальних явищ інформаційного суспільства (правове регулювання).

Міжгалузевий зв’язок інформаційного права визначається за юридичною доктриною поділу права на галузі права як міжгалузевий комплексний інститут (субінститут) між конституційним, адміністративним, цивільним, трудовим та кримінальним правом.

Інформаційне право тісно переплітається з іншими міжгалузевими комплексними інститутами: правом власності та його складовою – правом інтелектуальної власності; патентним правом на інтелектуальну промислову власність; авторським правом тощо.