3.2 Засідання ради при Кабінеті Міністрів України з питань реформування системи охорони здоров'я.

28 грудня 2009 року, відбулось засідання ради при Кабінеті Міністрів України з питань реформування системи охорони здоров’я. Його учасники розглянули світовий досвід функціонування системи охорони здоров’я, зокрема, в розрізі декількох моделей, що використовуються в інших державах. І дійшли висновку, що в умовах дефіциту державного бюджету та низьких доходів населення, для України найоптимальнішою є соціально-страхова модель з багатоканальною системою функціонування. Ця модель спирається на принципи змішаної економіки. Вона поєднує всобі ринок медичних послуг з розвиненою системою державного регулювання і соціальних гарантій. Характеризується наявністю обов’язкового медичного страхування всього населення країни при певній участі держави у фінансуванні страхових фондів. Але низький рівень доходів населення і високі темпи інфляції значно обмежуватимуть платоспроможний попит на медичні послуги з боку приватних осіб. Тож використання ринкової моделі призведе до того, що значна частина населення не зможе отримати необхідну медичну допомогу. Особливо це стосується соціально незахищених верств населення. Тому у перехідний період з дефіцитом державного бюджету використовувати державну модель охорони здоров’я недоцільно.

3.3. Необхідність реформування системи охорони здоров'я України. Висновки.

Необхідність реформування системи охорони здоров'я визнається як на рівні побутового розмірковування над проблемами вітчизняної медицини, так і на рівні наукового аналізу стану галузі охорони здоров'я. Чимало теоретиків та практиків охорони здоров'я замислюються над реаліями та перспективами функціонування галузі, пропонують шляхи вирішення нагальних завдань сучасної медицини в Україні. Серед таких дослідників З. Гладун, Р. Гревцова, Д. Карамишев, О. Мусій, В. Пашков, Я. Радиш та ін. Важко виокремити аспекти реформування охорони здоров'я, які в той чи інший період існування незалежної України не здобули б висвітлення в наукових публікаціях. Зокрема, серед пріоритетних напрямків системних перетворень у медицині розглядалися: реформування первинного рівня надання медичної допомоги на засадах сімейної медицини, поширення профілактичної роботи та пропаганди здорового способу життя, збільшення бюджетного фінансування охорони здоров'я, упровадження багатоканального фінансування галузі (у т.ч. за допомогою медичного страхування), розробка вітчизняних протоколів і стандартів для різних видів медичної допомоги, використання формулярів лікарських засобів, роздержавлення та приватизація медичних закладів, розвиток лікарського самоврядування та залучення медичної громадськості до процесів прийняття управлінських рішень, підвищення ефективності державного управління галузі, вдосконалення та систематизація чинного законодавства про охорону здоров'я. Ще за радянських часів виникло розуміння необхідності змін у державному управлінні медициною, реформування охорони здоров'я: у 1988 р. у Львові вперше в колишньому СРСР було розпочато експеримент з упровадження сімейної медицини в систему охорони здоров'я . З того часу ідеї щодо необхідності реформування первинного рівня надання медичної допомоги на засадах сімейної медицини поступово поширилися та були втілені в низці нормативно-правових актів. Основу запровадження сімейної медицини було закладено прийняттям постанови Кабінету Міністрів України "Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров'я" від 20 червня 2000 р. № 989. Стратегічні напрямки її впровадження визначені в Концепції розвитку охорони здоров'я населення України, затвердженій Указом Президента України від 7 грудня 2000 р. № 1313/2000, як шлях перспективних системних змін у галузі . З метою створення відповідних умов для впровадження засад сімейної медицини в діяльність закладів первинної медико-санітарної допомоги МОЗ України було розроблено і затверджено пакет нормативних документів, які регламентують технології впровадження сімейної медицини, зокрема дві постанови Кабінету Міністрів України та 29 наказів МОЗ України [Там само]. Про необхідність подальшої розбудови цього напрямку реформування галузі свідчать успіхи сільської сімейної медицини. На даний час існує необхідність вжиття низки заходів щодорефор¬мування економічних засад системи охорони здо¬ров’я, зокрема її фінансування. Реформа фінансового забезпечення охорониздо¬ров’я України має відбуватися в рамках загальноп¬рийнятих в Європі принципів соціальної рівності, справедливості і солідарності під час організації і на¬дання послуг з охорони здоров’я, оскільки саме та¬кий підхід дав змогу європейським країнам досягти високих показників стану здоров’я своїх громадян. Висновки: Визначивши основнівиди фінансування охорони здоров’я в різних країнах світу, можемо зробити висновок, що найбільш прийнятною для більшості країн є змішана форма фінансування. При змішаній системі медичного страхування, страхові внески сплачують держава, роботодавці та громадяни, але водночас необхідно забезпечити доступність медичної допомоги для непрацюючих громадян і соціально незахищених верств населення, через законодавче визначення гарантованого рівня безоплатного медичного обслуговування. Внески на обов’язкове медичне страхування для цих верств населення здійснюються за рахунок коштів відповідних бюджетів. Частка державних коштів має бути не нижчою 50% від загального обсягу внесків. Система охорони здоров’я, побудована на засадах змішаного медичного страхування, повинна відповідати принципам соціальної справедливості, забезпечуючи рівність і доступність медичних послуг достатньо високої якості для всіх громадян.Отже, рівень охорони здоров’я населення на пряму залежить від ефективності фінансування даної галузі. З цього приводу завжди виникали жваві дискусії в країнах із різним рівнем розвитку економіки. Але питання вибору найкращого виду фінансування охорони здоров’я є досі відкритим. Усі форми фінансування мають свої переваги та недоліки, однак суспільство виявляє більший інтерес до змішаної системи. Вона забезпечує, з одного боку, потрібний рівень медичного обслуговування населення, а з іншого – створює певну зацікавленість у населення в посиленні турботи до здоров’я, а також забезпечує відповідальність медичних працівників за якість роботи.

Статистичні дані, щодо  забезпечення доступу до медичних послуг.

Імовірність смерті у віці між 15 та 60 роками, середня для чоловіків і жінок	1990 рік	2009 рік	Зміни, %	Витрати на охорону здоров’я % ВВП (2008)	Державні витрати у загальних витратах на охорону здоров"я, %
Україна	199	274	137,7	6,8 (7,8 у 2009 році)	55,9
Бразилія	212	154	72,6	8,4	44,0
Індія	274	212	77,4	4,2	32,4
Китай	172	116	67,4	4,3	47,3
Туреччина	185	104	56,2	6,1	73,1
США	132	106	80,3	15,2	47,8
Німеччина	118	76	64,4	10,5	74,6
Франція	115	85	73,9	11,2	75,9
Японія	81	64	79,0	8,3	80,5
Світ у цілому	207	176	85,0	8,5 (9,4 у 2009 році)	60,5
Країни з нижчим середнім доходом	220	176	80,0	4,3 (4,4 у 2009 році)	45,7
Країни з вищим середнім доходом	198	184	92,9	6,3 (6,1 у 2009 році)	57,2
Країни з високим доходом	120	88	73,3	11,1 (12,5 у 2009 році)	62,2
Європа в цілому	157	146	93,0	8,5 (9,3 у 2009 році)	73,7

Література: 1. Внукова Н. М., Кузьминчук Н. В.Соціальне страхування:Навчальний посібник. — К.:Кондор, 2006. — 352 с. 2. Губар О. Є. Медичне страхування у країнах Європейського Союзу. // Фінанси України. – 2003. – № 7. – 130 с. 3. Машина Н. І. Міжнародне страхування: Навч. посібник. –Київ.: Центр навчальної літератури, 2006. – 504 с. 4. Мних М. В. Медичне страхування та необхідність запровадження в Україні. //Економіка та держава. – 2007. – № 240. – 41 с. 5. Новосельська Л. І. Шляхи запровадження медичногосоціального страхування вУкраїні // Науковий вісник НЛУ. –2008. – № 18. – С. 82-85. 6. Страхування: Підручник / За ред.. В. Д. Базилевича. – К.:Знання, 2008. – С. 901 – 1000. 7. Юрій С. І., Шаварина М. П., Шаманська Н. В. Соціальне страхування: Підручник. – К.: Кондор. – 2006. – 464 с

8. Страхування в Україні: Зб. норматив. актів, метод. та інформ. матеріалів. - К.: Правові джерела, 1996. 9. Україна. Закон. “Про страхування”. - К., 1996. 10. Авраменко О.: “Страхова медицина. Ми ще неготові до неї”: (Розмова з нач. упр. охорони здоров’я облдержадміністрації) // Київ. правда. - 1996. 11. Аконпян А. Спасут ли “страховочные ремни” бесплатную медицину?: (Мед. страхование в Рос.Федерации) // Президент. контроль. - 1995. - № 3. – С 12. Захаров И. Реформа здравоохранения требует серьезной корректировки: (О мед. страховании) //Независимая газета. - 1992. 13. Івасюк В. Система охорони здоров’я перетворена на комерційний притон: (Україна) // СамостійнаУкраїна. - 1993. 14. Понаморенко В. Страхова медицина: в чому її перевага? // Ваше здоров’я. - 1991. - № 6. 15. Попов П. Бюджет чи страховка: (Питання страхової медицини) // Дем. Україна. - 1993.

31