2. Магнітодіелектрики на основі пермалою

Для виготовлення магнітодіелектриків із порошків пермалоя застосовують порошки нелегованого (78-81 % нікелю; 19- 22% заліза) і легованого ( 81 % Ni; 17% Fe; 2% Mo) пермалоя дисперсністю 20 – 140 мкм, отриманих дробленням литих сплавів з послідуючим розмолом. Для полегшення протікання процесу подрібнення злитків сплав при плавленні не розкисляють, в результаті чого оксиди, які залишились зменшують його. Після розмолу отриманий порошок відпалюють при температурі 900 С, а губку, яка при цьому утворюється знову розмелюють. Подальші операції технології виготовлення виробів практично не відрізняються від описаних вище.

Магнітна проникність магнітодіелектриків із пермалоїв складає 75-85 нГн/м при розмірі зерен 5 – 25 мкм [40]. Введення деякої кількості молібдену і інших металів (крім міді) сприяє підвищенню магнітної проникності і електроопору приблизно на 45-50 %.

Сердечники із пермалоя застосовують в катушках індукції в низькочастотній телефонній апаратурі, в апаратурі багатоканального телефонного зв’язку і в фільтрах. Сердечники із молібденового пермалою застосовують в катушках кварцевих фільтрів, в апаратурі, яка працює при тональних частотах, і у всіх випадках застосування звичайного пермалою.

2. Методи виготовлення і властивості магнітно-м’яких матеріалів

Незважаючи на те, що у виробництві магнітних матеріалів перше місце належить електротехнічним сталям (90 %), які використовують при виготовленні потужних електричних генераторів і трансформаторів, магнітні матеріали з порошків, що забезпечують накопичення, передачу й обробку інформації, виготовлення вимірювальної апаратури, електродвигунів малої і середньої потужності по своїй споживчій вартості в 1,5 рази перевищують вартість інших магнітних матеріалів [41].

Зразки, виготовлені методами порошкової металургії, відрізняються від литих пористістю, структурою, визначеним розподілом включень і домішок. Однак магнітні властивості як спечених, так і литих матеріалів однаково залежать від хімічного складу й умов термічної обробки. Хоча термообробка для порошкових матеріалів, у деяких випадках, має менш вирішальне значення, ніж для литих. Наприклад, для деяких литих магнітних матеріалів, що мають прямокутну петлю гістерезису, потрібно регулювання температури термообробки, що забезпечує потрібний ріст вторинного зерна, з точністю 10-15 ⁰С, причому цю температуру необхідно підбирати індивідуально для кожної партії. Порошкові матеріали допускають у цих умовах перегрівання до 200 ⁰С.

При виборі технологічного режиму виготовлення магнітно-м’яких матеріалів необхідно виходити з того, що в сердечниках має бути створено структурний стан, що забезпечує максимальні магнітні властивості. Технологія виготовлення виробів із залізного порошку, що дозволяє одержувати необхідні магнітні характеристики, зводиться до наступного: пресування шихти під тиском 400-600 МПа  спікання в захисному середовищі при 800 ⁰С  повторне пресування під тиском 800 МПа  високотемпературний відпал - спікання при 1150-1300 ⁰С в відновлюючому чи вакуумному середовищі .