4. Модель Фішера. Модифікована модель Фішера
1.При оцінці майбутньої вартості грошових коштів з врахуванням чинника інфляції використовується наступна формула (що є модифікацією розглянутої раніше Моделі Фішера):
,
де Sh — номінальна майбутня вартість вкладу (грошових коштів), що враховує чинник інфляції;
Р — первинна сума вкладу;
Ip — реальна процентна ставка, виражена десятковим дробом;
ТІ — прогнозований темп інфляції, виражений десятковим дробом;
n — кількість інтервалів, по яких здійснюється кожен процентний платіж, загалом обумовленому періоді часу.
2. При оцінці справжньої вартості грошових коштів з врахуванням чинника інфляції використовується наступна формула:
де Рр — реальна справжня сума вкладу (грошових коштів), що враховує чинник інфляції;
Sh — очікувана номінальна майбутня вартість вкладу (грошових коштів);
Iр — реальна процентна ставка, використовувана в процесі дисконтування вартості, виражена десятковим дробом;
ТІ — прогнозований темп інфляції, виражений десятковим дробом; п — кількість інтервалів
Методичний інструментарій формування необхідного рівня прибутковості інвестиційних операцій з врахуванням чинника інфляції, з одного боку, покликаний забезпечити розрахунок суми і рівня „інфляційної премії", а з іншої — розрахунок загального рівня номінального доходу, що забезпечує відшкодування інвесторові інфляційних втрат і здобуття необхідного рівня реального інвестиційного прибутку.
5. Розмір інфляційної премії
При визначенні необхідного розміру інфляційної премії використовується наступна формула:
Пі = Р х ТІ,
де Пі — сума інфляційної премії в певному періоді;
Р — первинна вартість грошових коштів;
ТІ — темп інфляції в даному періоді, виражений десятковим дробом.
При визначенні загальної суми необхідного доходу по інвестиційній операції з врахуванням чинника інфляції використовується наступна формула:
Дн = ДР + Пі,
де Дн — загальна номінальна сума необхідного доходу по інвестиційній операції з врахуванням чинника інфляції в даному періоді;
ДР — реальна сума необхідного доходу по інвестиційній операції в даному періоді, обчислена по простих або складних відсотках з використанням реальної процентної ставки;
Пі — сума інфляційної премії в даному періоді.
При визначенні необхідного рівня прибутковості інвестиційних операцій з врахуванням чинника інфляції використовується наступна формула:
де УДн — необхідний рівень прибутковості інвестиційних операцій з врахуванням чинника інфляції, виражений десятковим дробом;
Дн — загальна номінальна сума необхідного доходу по інвестиційній операції в даному періоді.
Др — реальна сума необхідного доходу по інвестиційній операції в даному періоді.
Слід зазначити, що прогнозуванням темпів інфляції є досить складний і трудомісткий імовірнісний процес, в значній мірі схильний до впливу суб'єктивних чинників.
Тому в практиці інвестиційного менеджменту може бути використаний простішою спосіб обліку чинника інфляції. У цих цілях вартість грошових коштів при їх подальшому нарощуванні або розмір необхідного доходу при подальшому його дисконтуванні перераховується заздалегідь з національної валюти в одну з „сильних" (тобто в найменшій мірі схильних інфляція) вільно конвертованих валют по курсу на момент проведення розрахунків. Процес нарощування або Процес нарощування або дисконтування вартості здійснюється потім по реальній процентній ставці (мінімальній реальній нормі прибули на капітал). Такий спосіб оцінки справжньої або майбутньої вартості необхідного доходу дозволяє взагалі виключити з її розрахунків чинник інфляції усередині країни.
Інфляція звужує мотиви до трудової діяльності, тому що вона підриває можливості нормальної реалізації цінових заробітків. Інфляція, особливо в умовах істотного росту цін, підсилює соціальну диференціацію населення, розрив між крайніми групами одержувачів доходів.
Інфляція є прихованим податком зокрема, на заощадження, вона звужує можливості нагромадження. Заощадження в ліквідній формі скорочуються, частково приймають натуральну форму — купівля нерухомості, золота тощо. Співвідношення між споживаною й заощаджуваною частинами доходів, зрушується убік споживання.
Інфляція послабляє позиції владних структур. Прагнення державних органів одержати за допомогою емісії додаткові засоби для рішення невідкладних завдань має своїм наслідком ріст невдоволення, посилення тиску з боку різних соціальних груп з метою збільшення заробітків, одержання додаткових пільг і субсидій. Знижується довіра до програм і заходів, що намічаються і проводяться урядом. Реакція населення на погіршення умов на споживчому ринку, у виробництві приймає нерідко досить гострі форми.
До негативних наслідків інфляційних процесів відносяться:
зниження реальних доходів населення (при нерівномірному зростанні номінальних доходів);
знецінення заощаджень населення (підвищення відсотків на внески, як правило, не компенсує падіння реальних розмірів заощаджень);
втрата у виробників зацікавленості в створенні речовинних товарів (збільшується випуск товарів низької якості, скорочується виробництво щодо дешевих товарів);
посилення диспропорцій між виробництвом промислової й сільськогосподарської продукції;
обмеження продаж сільськогосподарських продуктів у силу зниження зацікавленості, чекаючи підвищення цін на продовольство;
погіршення умов життя переважно представників соціальних груп із твердими доходами (пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету).