Розділ 2 Професорська діяльність

Після успішного закінчення університету, щоб підготувати кандидатську дисертацію, І.І.Мечников вирішує відправитись на острів Гельголанд, де знаходилася відома біологічна станція «Мекка та Медіна». Прибережні води цього острова багаті різноманітними морськими тваринами і маловивчені, що і приваблювало юнака.

Не зважаючи на брак коштів, поїздка відбулася. І.І.Мечников змушений був жити у рибака, економити на обідах, відмовитись від кави та вечерь – він веде напівголодне життя. Проте умови для роботи тут чудові, чим і користується науковець, збираючи новий, цікавий матеріал, він звертає на себе увагу інших вчених. Але І.І.Мечникову кортіло не лише познайомитися з флорою та фауною Балтійського моря, але і побувати в вересні на з’їзді натуралістів в Гіссені, і на цих, перших в його житті наукових зборах виступити з доповіддю про результати роботи, виконаної вже на Гельголанді,- «Про органи відчуття кільчастих червів - аннелід».

В 1864 р. він дістав ступінь кандидата природничих наук за працю «Дослідження фабрицій Північного моря»

1. Професорські пошуки.

Закінчивши Харківський університет 19-літній І.І.Мечников, одухотворений бажанням розширити свої знання, поривається за кордон. Клопотання ради університету про призначення стипендії відхилено, і Ілля Ілліч звертається з проханням до М.І. Пирогова підтримати його клопотання перед міністерством народної просвіти про надання йому державної стипендії для продовження вчених занять. За наполяганням останнього стипендія була надана І.І.Мечникову на два роки, і він міг без зайвих клопотів в 1865-1866 роках зайнятися улюбленою справою. «Формально, Мечников, не дивлячись на блискавичне, дострокове закінчення університету, не міг претендувати на цю стипендію. До неї, вже раніше в Харківському університеті був представлений дехто Степенов. Лейкарт в листі до Пирогова дав дуже утішний відгук про Мечникова і просив у вигляді виключення надати йому державну стипендію»¹ .

Як виявилось, Гіссен приваблював І.І.Мечникова не лише з’їздом. Там працював видатний зоолог, основоположник сучасної паразитології – Рудольф Лейкарт. Ілля Ілліч розпочинає роботу в Лабораторії професора. Останній прийняв його дуже люб’язно і навіть допоміг влаштувати матеріальну сторону життя. Водночас він продовжує гельголандські дослідження, які дозволили ІлліІллічу припустити, що нематоди (круглі черви) становлять цілком окрему групу,і він хотів остаточно з’ясувати це питання. В процесі дослідження Ілля Ілліч відкрив цілком новий у той час факт перемінного розмноження нематод, вивчаючи їх життєвий цикл він встановив що у них присутнє правильне чергування поколінь. І.І.Мечников висунув пропозицію опублікувати ці матеріали спільно з Лейкартом, на що останній погодився. Іллю Ілліча глибоко обурила поведінка останнього, який опублікував матеріали згаданих досліджень ( 1865 рік), тільки від свого імені, згадавши в роботі, що йому допомагав кандидат І.І.Мечников. Ілля був здивований, він вперше стикнувся в житті з віроломством в науковому середовищі, він відчув глибоке розчарування у людині, яку поважав. І.І.Мечников вирішив прийняти «виклик» Лейкарта. Він помістив у тому самому журналі примітку, повідомляючи про суть справи. Проте Лейкарт все заперечував. Продовжувати полеміку в науковому журналі було незручно, і в 1866 році Ілля Ілліч, на особисті кошти, видає в Геттінгені спеціальну брошуру, в якій викладає в подробицях суть цього сумного та ганебного вчинку для такого великого вченого, як Лейкарт.

Подальше перебування в Гіссені було неможливим,і І.І.Мечников провів деякий час в Геттингені та Мюнхені, де працював під керівництвом відомих учених – Кофферштейна, Генле, Зібольда, і виконав декілька цікавих досліджень.

Приблизно в цей саме час, в 1865 році І.І. потрапляє в Неаполь – обітовану землю зоологів. Там не було потрібних і комфортабельних умов для роботи, але це не спиняє І.І.Мечникова. Тут він знайомиться з ученим – зоологом Олександром Онуфрійовичем Ковалевським, з яким у нього незабаром розпочалося приятелювання, яке ,власне, і створило порівняльну ембріологію.

В грудні 1865 року у І.І.Мечникова відбувся конфлікт з Ковалевським. Мечников виступив з критикою на захисті Ковалевським дисертації у Петербурзі. «проте ні І.І. Мечников ні його дружина не згадують про те, що науковець відлучався від роботи за кордоном в цей період і був у Петербурзі»².1866 року Ілля Ілліч в одній зі своїх статей виступає проти висновків Ковалевського в дисертації. Останній же, в листі до Іллі Ілліча пише «Вашу сварливу статтю я отримав ще в Месіні , і в мене вже давно написана відповідь, але чомусь залежалась. Як би там не було, на минулому тижні я знову повторив свої спостереження…»³.

Розбіжності І.І.Мечникова і Ковалевського продовжувались ще досить довго, поки Ілля Ілліч все ж таки не визнав помилковості своїх думок.

1867 і 1869 роках Мечников захищає у Петербурзі дисертації на учений ступінь магістра зоології і доктора наук. Теми його дисертацій були присвячені історії розвитку молюски Сепіола і ракоподібного Небалія. Ілля Ілліч здобув обидва вчені ступені, необхідні для професорського звання.

Закінчується строк, на який ученому була надана стипендія. В цей саме час новий Новоросійський університет обирає його доцентом. Його вабила перспектива працювати в Одесі( флора та фауна Чорного моря), і він з великим захопленням взявся до своєї нової діяльності.

2. Одеський період життя.

Викладацька діяльність завжди подобалася І.І.Мечникову, проте його пристрастю все ж таки залишалась наука, і він твердо вважав що у викладанні необхідно використовувати передові досягнення науки.

Службова діяльність І.І.Мечникова починається з обранням його в 1867 році доцентом природного відділення Новоросійського університету, де він одразу потрапив в оточення старої професури, яка недружелюбно зустріла молодого прогресивного ученого, що з перших лекцій завоював велику любов студентів.

У І.І.Мечникова стався конфлікт з завідувачем кафедри зоології Маркузеном, який не бажав відправляти юнака на з’їзд натуралістів, що мав відбутися в Петербурзі 1867 року. Натомість, Маркузен розраховував, що саме він буде командований на цей з’їзд . Не маючи іншого вибору, Ілля Ілліч звертається за допомогою до студентства, яке в свою чергу влаштовує скандал в аудиторії, показово не відвідує лекції Маркузена. Про цей інцидент стає відомо всій Одесі, і рада , щоб подолати цей конфлікт приймає компромісне рішення - відправити на з’їзд природознавців обох. І.І.Мечников залишав Одесу з важким серцем, він не прижився тут і став думати про від’їзд із цього міста.

Розуміючи, що обстановка в університеті стає неможливою, Ілля вирішує піти з роботи, проте все ж сподівається що йому вдасться першим спровадити Маркузена.

Вдалий виступ на з’їзді дав можливість здійснити проект, що ще раніше виник – перейти на ту саму посаду доцента в Петербурзький університет, де кафедру зоології очолював великий учений, фауніст Карл Федорович Кесслер, який дуже добре ставився до Мечникова.

3. Петербурзький період життя.

Весною 1868 році І.І.Мечников приступив до роботи в Петербурзькому університеті. В цьому ж році він блискавично захистив нову дисертацію на тему «Про ембріональний розвиток», за яку йому було присуджено учена ступінь доктора зоології, він стає екстраординарним професором.

З самого початку роботи він намагався створити умови для ведення науково - дослідницької і викладацької роботи, але всі його прохання та вимоги надати кошти для обладнання лабораторії та кабінету для проведення практичних занять з студентами зустрічали відмову зі сторони адміністрації університету. Сам І.І.Мечников такими словами характеризує цей період :«На жаль, умови, на які я натрапив, виявилися далеко не сприятливими. В ті часи при кафедрі не було лабораторії, отже працювати доводилось в нестерпно холодному взимку приміщенні серед двох шаф зоологічного музею. Зважаючи на неможливість пристосуватися до цього, я змушений був влаштувати для себе і для нечисленних учнів моїх робоче приміщення в моїй і без того маленькій квартирі на Середньому проспекту Василівського острова. Так справа йшла деякий час, але було ясно, що такий стан не може тривати далі»⁴ .

І.І.Мечников знаходиться у важкому психологічному та матеріальному стані. Він починає читати лекції в Гірському інституті, де студентів мало цікавила зоологія, і Ілля Ілліч робить це без особливого задоволення, а лише задля заробітку .

1868 році І.І.Мечников зустрів своє перше кохання – Людмилу Василівну Федорович. Познайомився науковець із нею в гостях у свого друга, професора Бекетова.

«Мрійник Мечников замислив «створити собі жінку» - виховати молоду дівчину на свій смак і зробити її в майбутньому своєю дружиною…Вибір Мечникова пав на 13- річну дочку відомого ботаніка А.Н. Бекетова… але , як виявилось Ілля помилився в своєму виборі…натомість він зупинив свій вибір на іншій представниці цієї родини – племінниці Бекетова - Людмилі Василівіні… »⁵.

Спочатку це була сильна симпатія. Людмила Василівна допомогла І.І.Мечникову одужати, коли той серйозно захворів ангіною : дівчина доглядала його, читала книжки. Через два тижні Ілля Ілліч одужав, але натомість захворіла Людмила Василівна, але її застуда переросла в серйозну хворобу, яка не полишала хвору до кінця днів – туберкульоз. Ілля Ілліч не відходив від ліжка хворої, допомагав їй встати на ноги.

Симпатія двох молодих людей з часом переросла у палке кохання. І.І.Мечников багато писав про кохану своїй матері.

Закохані одружились. «Бліду, з восковим обличчям Людмилу Василівну занесли до церкви у кріслі. Поруч із нею був Ілля Ілліч…так почалось подружнє життя І.І.Мечникова»⁶.Сталось це в грудні 1868 року.

Хвороба дружини ускладнила і без того важкий матеріальний стан молодого подружжя. Людмилі Василівні був шкідливий Петербурзький клімат, необхідно було поїхати за кордон ( в Італію та Швейцарію). Там хворій стало легше, але вона повинна була залишатись в теплих краях. Мечников, який не припиняв весь цей час свою дослідницьку роботу, ненадовго повернувся до Петербургу, але скоро знову отримав закордонне відрядження та відправився з дружиною на берег Середземного моря, у Вільфраш (Франція), де дуже плідно продовжував зоологічні дослідження.

В цей період у науковця загострюються проблеми з зором. Він використовує краплі, але це не допомагає. Іноді зір взагалі зникає, особливо при роботі з мікроскопом.

Паралельно з роботою в гірському університеті, Ілля Ілліч займається перекладами з німецької на російську. Його наукова робота трохи пригальмовується, адже необхідно заробляти кошти на лікування дружини.

«Людмила Василівна з своєї сторони намагалася заповнити час навчанням бідних дітей, малюванням квітів, читанням романів»⁷.

В 1869 році в Медико - хірургічній Академії звільнилась кафедра зоології. І.М. Сеченов бажав допомогти І.І.Мечникову і рекомендував його кандидатуру в цю Академію на посаду професора кафедри зоології. Тут умови для наукової та педагогічної роботи були кращі, ніж в університеті. Мали відбутися вибори на посаду професора кафедри зоології, і І.І.Мечников з нетерпінням на них чекав. Професура, яка не бажала рахуватись з науковими заслугами Іллі Ілліча та не хотіла посилення прогресивного ядра в академії, очолюваного Сеченовим, провалила кандидатуру І.І.Мечникова. Спочатку була зроблена спроба відвести його кандидатуру по формальним причинам : «За наукові заслуги Мечников заслуговує бути не лише професором у нас в Академії, але навіть членом Академії наук. Запросити його можна лише ординарним професором, але навіщо ж нам ординарного професора на другорядну в Академії кафедру… »⁸. Коли ж цю вигадану перешкоду вдалося здолати, і Сеченов вимагав провести голосування, то закінчилось тим, що за І.І.Мечникова було подано 12 голосів, проти – 13.

В знак протесту Сеченов подав заяву про звільнення з університету, про що згадує вавтобіографії.

Здавалось, розпочалась чорна смуга в житті професора. Але саме в цей час, в листопаді 1869 року, він отримав повідомлення, яке його дуже порадувало – йому запропонували місце ординарного професора зоології Новоросійського університету замість Макрузена, який пішов у відставку.

4. Повернення в Одесу

В січні 1870 року відбулося рішення Одеського університету про вибір І.І.Мечникова ординарним професором, завідуючим кафедри зоології, де він працював по 1882 рік. Цікаво, що міністр народної освіти гр. Толстой тільки через рік затвердив його на цій посаді, вважаючи його чомусь «червоним». Одразу ж йому була надане закордонне відрядження для продовження роботи над морськими тваринами, і лише восени 1870 року Мечников повертається вже в знайому йому Одесу, де проводить наступні 18 років, з них 12 в якості професора університету.

Студенти полюбили нового професора. Він вражав простотою викладення матеріалу, глибоким змістом лекцій, яскравістю, широтою та свіжістю думки.

Моральна обстановка в перші роки перебування в університеті склалась дуже сприятливо. Вана визначалась перш за все чудовим підбором професорів, серед яких був створений своєрідний гурток, душею якого був І.І.Мечников. Тут після гарячих наукових суперечок і часто спільної лабораторної роботи, друзі зустрічались майже щодня, відпочивали разом, займалися музикою, читали.

Будучи професором, І.І.Мечников систематично, разом зі студентами слухав лекції з політичної економіки та математики, усім цікавився, читав багато книг – він завжди прагнув до розширення своїх знань.

В університеті утворювалась політика утисків на інакомислячих і переслідування студентства за найменші прояви автономності. І.І.Мечников, в свою чергу, не обмежувався лише «своїм» фізико-математичним факультетом , він брав активну участь в справах університету, незмінно виступаючи на боці студентської молоді та передової частини професури.

Ледь приступивши до роботи в університеті, восени 1870 року І.І.Мечников вже подав доповідну записку «Про посилення навчальної діяльності викладачів описових природничих наук в російських університетах». «В ній Мечников пропонує конкретні заходи для можливості викладачам університету поєднувати викладацьку ти наукову роботу, наприклад проводити для зоологів канікули з кінця березня до травня і з кінця червня до вересня для поїздок на море. Так як такі поїздки можуть погано відбитися на цільності лекційного курсу та послідовності викладення матеріалу, він пропонує концентрувати навчальну роботу на протязі частини семестру та перемежовувати її з поїздками для наукових досліджень…»⁹.

В 1871 році Ілля Ілліч допомагає Сеченову влаштуватись в Новоросійський університет на кафедру фізіології, цим самим отримавши підтримку в боротьбі проти царських чиновників з міністерства в лиці останнього. «Мечников в своїх спогадах про О.М. Сеченова підкреслював, що вважає себе винним Івану Михайловичу в багатьох відносинах, і хоче виконати борг перед другом, з яким був близьким більш ніж десять років»¹⁰.

Під час перебування в Одесі, Ілля Ілліч двічі - 1871 і 1873 рр. супроводжує за кордон на острів Мадейру свою хвору дружину: «… серце стояло у нього по відношенню до своїх близьких на рівні його талантів – без усіляких побічних коштів, з одним професорським заробітком, він відвіз свою хвору дружину на Мадеру, думаючи врятувати її, а сам в цей час відмовляв собі багато в чому і ні разу не обмовився про це»¹¹. Проте і тут він не забуває свої дослідження – він написав два природно - історичні нариси.

В квітні 1871 року відбувся серйозний конфлікт між І.І.Мечниковим, І.С.Сеченовим і Л.С. Ценковським з однієї сторони та реакційною професурою на чолі з ректором з іншої. Причиною конфлікту було небажання прийняти на посаду професора кафедри хімії людину неросійської національності (А.А.Вериго). В результаті цього конфлікту Ценковський звільнився з університету, його однодумці думали вчинити те саме, але маючи статус неблагонадійних не наважились на такий серйозний крок. В кінц кінців, громадська думка стала на сторону І.І.Мечникова, Ценковського та Сеченова, в результаті чого Вериго був затверджений професором кафедри хімії. Це було своєрідною перемогою учених.

1871 році І.І.Мечников добивається того, що в Одеський університет запрошують декількох видатних російських учених: фізик Н.А. Умов, зоолог А.О.Ковалевський, професор римського права Н.Л.Дювернуа, математик В.В. Преображенський, політекономік А.С. Посніков та інші. Вони створили тісну групу, ідейним натхненником якої став Ілля Ілліч. «Душею гуртка, - писав Сеченов,- був І.І.Мечников. З усіх молодих людей, яких я знав, більш цікавого, ніж молодий І.І.Мечников з рухомості розуму, невичерпній дотепності та різносторонній освіті, я не зустрічав у житті. Наскільки він був серйозний та продуктивний в науці – вже тоді він справив у зоології дуже багато та мав у ній велике ім’я, - наскільки живим, цікавим та різностороннім в дружньому колективі»¹².

Сподіваного спокою під час роботи в університеті І.І.Мечников не знайшов, матеріальний стан чимраз гіршав. Здоров’я дружини - Людмили Василівни знову погіршало. Напружена праця втомлювала зір науковця. Його життя перетворилося у існування, задля заробітку коштів. Поїздки на о. Мадеру не справили очікуваного результату на здоров’я дружини, їй щораз гіршало, і 20 квітня 1872 року її не стало.

Смерть дружини глибоко вплинула на І.І.Мечникова. «Вдівець в 28 років, змучений фізично та морально, він за прикладом своєї дружини шукав заспокоєння в морфії… до чого жити?...чи не краще поступитись місцем іншим?..»¹³. Проте новий припадок отруєння морфієм поклав кінець його вживанню. До того ж в І.І.Мечникова загострюється хвороба очей, що позбавило його можливості користуватися мікроскопом, але і в цей самий час він не перестав бути натуралістом.

В 1873 році трапився ще один неприємний інцидент. За здобуття чергової премії Бера змагалися два учасники – І.І.Мечников та ботанік Едмунд Русов. Ілля Ілліч представив на змаганні три роботи – одну друковану і два рукописи . Премія Бера присуджувалась особливою конкурсною комісією, члени якої призначались академією наук, рішення комісії було остаточним і лише доводилось до відома академіків.

17 січня 1873 року було оголошено, що два автори удостоюються даної премії . Натомість комісія нагороджувала повною премією Русова, інший учасник, ім’я якого так і не було ні разу голосно названим залишилось в стороні. Незабаром з’ясувалися всі подробиці даної історії . Голоси в комісії різко розійшлись . Представники однієї партії підтримували кандидатуру Русова (хоча він був ботаніком, а перевага надавалась все ж таки ембріологам) , інші ставили на перше місце І.І.Мечникова. Роботи були віддані на додаткову експертизу. В результаті якої, була вигадана зовсім сміхотворна причина для того, щоб визнати перевагу Русова: його робота була представлена в друкованому вигляді, а дві з трьох робіт І.І.Мечникова – рукописи. Це послужило причиною для того, щоб пересунути І.І.Мечникова на друге місце.

Рішення комісії викликало бурхливі протести громадськості. Дискусії продовжувалися до 1882 року, майже 10 років, і закінчилися в 1891 року, коли І.І.Мечникову була присуджена чергова (9-та) премія бера «за сукупність ембріологічних робіт, виконаних на протязі спливаючого десятиріччя».

В стані глибокого пригнічення, під враженням останніх подій, він вирушає в Європу, де в Женеві двічі намагається заподіяти собі смерть. «Він прийняв морфій, але не розрахував дозу, почалось сильне блювання і це його врятувало»¹⁴. Настрій залишався похмурим, аж поки інтерес до науки не пересилив такого настрою вченого і не повернув його в звичайний стан.

Влітку 1874 року І.І.Мечников повернувся в Одесу, щоб відновити роботу в університеті.

1875 року Ілля Ілліч одружується вдруге з Ольгою Миколаївною Білокопитовою, що залишається його подругою і товаришем у науковій роботі до останніх днів життя. Ось як Ольга Миколаївна характеризувала їх спільне життя : «Ми прожили в глибокому єднанні, досягли того повного духовного зв’язку, того взаємного розуміння, при яких нема більше місця для тіней - все світле»¹⁵.

Боротьба І.І.Мечникова за створення умов для наукової діяльності мала за мету розвиток вітчизняної науки.

І.І. Мечников, за палкі виступи на корить науки та наукового утворення молоді, за його вплив на неї, боротьбу проти реакційної професури в університеті і Міністерстві просвіти, був зарахований до лав «неблагонадійних», «агітаторів» проти самодержавства. Університетська адміністрація і професура всіляко травили його, використовуючи для цього будь-які міри.

Університетські переживання і неприємності погано відбивались на здоров’ї Іллі Ілліча. «Вже в 1877 році…у нього вперше розболілось серце. В 1878 році у Відні він радився з знаменитим клініцистом Бамбергером,; однак той, не знайшов у нього нічого серйозного і обмежився забороною курити і пити. Стан його здоров’я погіршав вже в наступному році в Неаполі, через тривогу та втому, пов’язаних з моїм захворюванням на тиф. Він доглядав мене і сильно втомився. На основі легкого ускладнення мови він припустив у себе початок бульварного паралічу …»¹⁶.

Особливо ускладнилось становище, після вбивства Олександра ІІ – самодержавство ще сильніше затисло науку та навчальні заклади. І.І.Мечников вирішує покинути університет . Студенти, дізнавшись про таке рішення професора, хочуть його підтримати. І 15 травня 1882 р. на ім’я ректора університету Ярошенко поступила заява з підписом 95 студентів, в якій вони протестeвали проти «знищення» найкращих професорів в університеті, і вимагали його залишити посаду.

19 травня на засіданні було вирішено вчинити розправу зі студентами, які підписали цю заяву : частина їх була виключена з університету, деякі отримали догану, організаторів заарештували.

Сам І.І.Мечников також не міг більше залишатися в університеті, і подав заяву на звільнення, яка була заслухана 22 травня 1882 року. Група професорів виступала з проханням відкласти розгляд справи, з метою переконати його залишитись, але більшістю ради його відставка була прийнята з великим задоволенням.

Сам І.І. Мечников своє звільнення з університету пов’язував з реакцією, яка посилилась після 1 березня 1881 року. «…Восени 1881 року декан юридичного факультету , передивляючись кандидатські дисертації студентів, закінчивши курс весною цього ж року, знайшов одну, схвалену факультетом і присвячену діяльності політ - економу І. Родбертусу фон Ягецеву. Знайшовши, що у дисертації мають місце соціалістичні тенденції, декан запропонував юридичному факультету постановити рішення, щоб у майбутньому подібні дисертації систематично відхилялись. Факультет погодився з такою пропозицією. Постанова викликала шквал емоцій, в результаті чого моє прохання про відставку, що до того лежало в моїй кишені, опинилось у руках ректора»¹⁷.

Тому професора , який схвалив цю дисертацію, вирішили оголосити «неблагонадійним» в політичному відношенні. Це викликало обурення студентів і частини професорів. Попечитель Одеського округу, знаючи про повагу та любов студентів до І.І.Мечникова, попросили його закликати студентів припинити бунт і приступити до занять, в обмін на звільнення декану юридичного факультету. Студентський бунт був припинений, університетське життя повернуте в своє русло. Проте попечитель не стримав своєї обіцянки, щодо звільнення декана, спираючись на те, що він – чиновник, залежний від міністра і не має можливості діяти самостійно. Після цього, І.І.Мечникову не залишалось нічого іншого, як піти з університету, так як він певним чином «зрадив» студентів.

Проте студентство не було ображеним на свого професора, вони просили його забрати заяву про звільнення, але І.І.Мечников вже усе вирішив. Студенти буквально на руках винесли його з університету, я знак безмежної приязні.

5. Продовження наукової кар’єри

Осінь і зиму 1882-1883 р І.І. працює в Мессіні, з 1884 р. відвідує Танжер. Мессіна приваблює науковця багатством флори та фауни. Тут він продовжує роботу над питанням внутрішньоклітинного травлення і походження кишкового каналу з генетичного погляду. «…в Мессіні відбувся перелом в моїй науковій діяльності. Раніше зоолог,я одразу ж став патологом. Я потрапив на нову дорогу, яка стала головним змістом моєї подальшої діяльності…»¹⁸.

Восени 1883 р. в м. Одесі відбувався Всеросійський з’їзд природознавців і лікарів. І.І.Мечников, уже славетний європейський учений, був обраний його головою.

1885 р. І.І.Мечников повертається до Росії. Одеське управління і Херсонське земство організовують уперше в Росії бактеріологічну станцію, на завідування якої і був запрошений учений. Перед станцією постали науково – практичні завдання – щеплення проти сказу, приготування вакцини проти сибірки, боротьба з ховрахами та сараною. І.І.Мечников стає директором станції (в 1886 році), працюючи там із захопленням і майстерністю. Але представники лікарської влади почали протидіяли Іллі Іллічу. Інстанції, що давали засоби, вимагали практичних результатів. А праця для досягнення останніх натрапляла на постійні перешкоди. «Реакціоністи з місцевих лікарських округів організували публікацію в одній із петербурзьких газет про те, що під керівництвом професора І.І.Мечникова в Одесі культивуються бактерії курячої холери, які можуть перетворитись у вібріони азіатської холери і тому являють велику загрозу для людей…Хоча твердження нічим підтверджене не було, тим не менш, довіра до створеної І.І.Мечниковим лабораторії була підірвана…»¹⁹.

Тому 1896 році І.І.Мечников залишив Одеську бактеріологічну станцію, однак остання встигла розгорнути велику наукову і практичну діяльність науковця. Він пропонує біологічним методом культурою мікробів курячої холери знищувати ховрах ( в наступні роки цей метод успішно розвинули і використали). Очолюючи бактеріологічну станцію, І.І.Мечников продовжував вивчати механізм імунітету інфекційних хвороб. Найближчими учнями на станції були відомі пізніше вчені Бардах, Гамалія.

І.І.Мечников організовує перші в тодішній Росії курси для вивчення холери.

«Проучений одеським досвідом, і знаючи наскільки важко боротися з протидією, яка виникає без будь-якої на те причини з усіх сторін, я зволів поїхати за кордон і знайти собі тихий притулок для наукової роботи»²⁰.

Отже, вже в перші роки самостійної наукової діяльності виявляється та стає більш чітким інтерес І.І.Мечникова до однієї з найстаріших і найважливіших областей зоології – ембріології . Саме ембріології були віддані, в основному, приблизно двадцять (точніше двадцять один рік – з 1861 по 1882 рр.) років його наукової роботи в якості зоолога. Праці І.І.Мечникова в області порівняльної ембріології зіграли велику роль, а сам І.І. здобув світову славу. Близько 25 років науковець вів боротьбу, яка закінчилася повною перемогою і визнанням фагоцитної теорії.

Одеський період життя ,який тривав 18 років – важливий етап в житті великого біолога, розквіт його педагогічної діяльності. І.І.Мечников зробив чималий внесок у викладання і проведення науково-дослідницької роботи в університеті. Значну частину своїх відомих робіт, яку прославили І.І.Мечникова на весь світ, він виконав працюючи в, саме Одеському університеті. Саме тут розпочалась і його активна громадська діяльність, в якій науковець виступає захисником студентства, противником засилля реакції в науці.

Примітки до другого розділу:

¹ Залкінд С.Я. І.І.Мечников.-М., 1957.-С.17.

² Фролов В.А. Определивший время.-М., 1980.-С.49.

³ Мечников І.І.Страницы воспоминаний.-М.,1946.-С.196.

⁴ Дяченко С.С.І.І.Мечников.Життя і діяльність.-Київ-Харків,1946.-С.12.

⁵ Залкінд С.Я. І.І.Мечников.-М., 1957.-С.21-22.

⁶ Могилевский Б.Л.І.І.Мечников.-М.,1958.-С.108.

⁷ Мечникова О.Н. Життя І.І.Мечникова.- М., 1926.-С.61

⁸ Сеченов І.М. Автобіографічні записки.-М.,1952.-С.215.

⁹ Залкінд С.Я. І.І.Мечников.-М., 1957.-С.26.

¹⁰ Белкін Р.І.,Страшун І.Д.Роботи І.І.Мечникова по історії науки.-М.,1959.- С.314

¹¹ Сеченов І.М. Автобіографічні записки.-М.,1952.-С.223.

¹² Там само.

¹³ Мечников И.И.Страницы воспоминаний.-М.,1946.- С.150.

¹⁴ Залкінд С.Я. І.І.Мечников.-М, 1957.-С.29.

¹⁵ Дяченко С.С.І.І.Мечников.Життя і діяльність.-Київ-Харків,1946.-С.14.

¹⁶ Мечникова О.Н. Життя І.І.Мечникова.- М., 1926.-С.85.

¹⁷ Острянин Д.Ф. І.І.Мечников в боротьбі за матеріалістичний світогляд.-К.,1977.-С.26

¹⁸Мечников И.И.Страницы воспоминаний.-М.,1946.-С. 75.

¹⁹Белкін Р.І.,Страшун І.Д.Роботи І.І.Мечникова по історії науки.-М.,1959.- С.31.

²⁰ Мечникова О.Н. Життя І.І.Мечникова.- М., 1926.-С.105.