4. Державне регулювання цін.

Державне регулювання цін здійснюється не лише в централізовано керованій економіці, але й у ринковій економіці. Наприклад, в США близько 20%, в Японії близько 40% цін регулюється державними органами і поширюється на товари та послуги, які мають істотне значення для держави та суспільства (земля, стратегічна сировина, паливо, енергія, суспільні товари першої необхідності).

Державне регулювання і контроль за цінами здійснюється за допомогою наступних заходів:

• шляхом встановлення граничного рівня цін чи граничного коефіцієнта підвищення цін на певні групи товарів;

• встановлення граничного рівня рентабельності (прибутковості). Це означає, що відношення прибутку до собівартості (витрат) не повинно перевищувати заданий рівень, наприклад, 15% на хліб, рис, 20% - на м’ясо;

• непрямий вплив на ціни через зміни мита у зовнішній торгівлі, зміни облікових ставок, податків, емісію грошей тощо;

• встановлення фіксованих, пільгових цін і тарифів на товари державного сектору (електроенергію, залізничні перевози тощо);

• замороження, зниження цін на певні товари та послуги (з доплатами виробнику чи споживачу);

• державні субсидії, дотації фермерським господарствам з метою підтримки їх і стабілізації кінцевих цін на продовольчі товари, звільнення від податків на певний строк чи податкові пільги;

• контроль за формуванням мінімальних витрат, підвищенням витрат виробництва (шляхом підвищення амортизаційних відрахувань тощо);

• знешкодження монополізму при завищенні чи заниженні цін.

Існують і інші важелі впливу держави на ринкові ціни.

Проте не завжди державне регулювання і контроль за цінами забезпечує необхідну стабілізацію чи їх зниження. Наприклад, в сучасній економіці України ціни і тарифи продовжують зростати. Відбувається це тому, що:

1. продовжують діяти старі недоліки ціноутворення (“витратний” метод ціноутворення, перекіс в цінах, відсутність зв’язку цін з якістю продукції тощо);

2. продовжують діяти фактори зростання цін (інфляція, падіння виробництва тощо);

3. не відлагоджено (відсутній) механізм стимулювання зниження діючих цін.

Для того, щоб забезпечити стабільність та зниження цін необхідно створити та використовувати відповідний економічний механізм, який одночасно сприяв би посиленню процесів саморегулювання в економіці і зростанню виробництва.

До складу такого механізму необхідно включити наступні економічні інструменти (фактори):

На макрорівні:

• державне регулювання співвідношення товарної та грошової маси, їх балансування;

• державний контроль над інфляційними процесами;

• удосконалення податкової системи (заміна, наприклад, податку на прибуток податком на витрати тощо);

• демонополізація економіки, розвиток конкуренції;

• облік попиту та пропозиції;

• паритет, співвідношення цін;

• цільові дотації (зниження цін на окремі товари та послуги);

• зниження виробничих витрат та розподіл додаткового прибутку;

• зовнішньоторгові операції (митна політика);

• установлення фіксованих, пільгових цін і тарифів на товари державних підприємств.

На мікрорівні:

• стимулювання зниження собівартості;

• стимулювання цін реалізації:

1. за кожний відсоток зниження цін збільшувати фонд заробітної плати

підприємства, встановлювати премії;

2. за кожний відсоток зниження цін знижувати ставки податку на прибуток підприємства (диференційовано);

3. за зниження цін зменшувати відсотки за кредит.

• зниженням цін збільшувати суму прибутку шляхом зростання суми продажу;

• скорочення ставки податку на додатковий прибуток, одержаний шляхом зниження собівартості та шляхом прискорення обігу фондів;

• застосування санкцій (штрафів) за отримання додаткового прибутку завищенням відпускних цін.