2. Роз’єднання м’яких і кісткової тканини.

Найчастіше тканини з'єднують за допомогою швів, рідше — скобами, спеціальним біологічним клеєм тощо. Рани, з'єднані швами, мало інфікуються, в них припиняється невелика кровотеча. При септичному запаленні або некрозі тканин накладний швів протипоказане. Шви. З'єднувальні шви усувають зяяння рани, зближувальні шви лише зменшують його.

Первинні шви накладають на свіжі рани, вторинні — на гранулюючі.

Тимчасовий (провізорний) шов накладають на короткий час для утримання в рані тампонів, дренажів тощо.

На неглибокі рани накладають одноповерховий шов; краї глибоких ран та ран порожнистих органів з'єднують багатоповерховими швами, в яких розрізняють поверхневий і заглибні шви.

Переривчасті шви (вузловий, шов з валиками) накладають окремими нитками; безперервний шов (кушнірський, матрацний то­що) — однією ниткою.

Накладання переривчастих швів потребує більше часу й шовного матеріалу, проте при порушенні одного чи двох стібків рана пов­ністю не розкривається. Безперервний шов заощаджує час і нитки, забезпечує кращу герметичність рани, але при розриві нитки зяяння рани поновлюється; крім того, виникають певні труднощі при видаленні таких швів.

При з'єднанні довгих ран або ран складної конфігурації застосовують ситуаційний шов — перший стібок накладають у найширшому місці або в місці найбільшого вигину, а далі кожну частину рани зашивають, поділяючи її стібками на однакові частини.

Розрізняють шкірні, м'язові, фасціальні, сухожилкові, кишкові, судинні, нервові та інші шви залежно від виду з'єднуваних тканин. Для з'єднання тканин використовують клей — ціакрин.

3.Інструменти для роз’єднання тканин.

Інструменти. Для з'єднання тканин швами застосовують хірургічні голки й голкотримачі; крім того, під час роботи хірурги допомагають собі пінцетом.

Хірургічні голки бувають тригранні (різальні) й круглі (колючі), зігнуті й прямі. Тупий кінець голки обладнаний автоматичним вушком для нитки.

При проколюванні тканин голкою її фіксують голкотримачем, який автоматично замикається.

Підведення підсумків : письмове тестове опитування.

Узагальнення матеріалу: формування висновків.

Видача завдання для самостійної роботи студентів: Домашнє завдання: В.Б. Борисевич « Хірургія, офтальмологія, ортопедія», замалювати види швів.

Розглянуто і затверджено на засіданні циклової

комісії ветеринарних дисциплін

Протокол № від 20 р

Голова циклової комісії

____________________(К. О. Дем’яненко)

Лекція № 7 «Ін'єкції, вливання і пункції»

Мета заняття: Визначити поняття: ін'єкції, вливання і пункції. Ознайомитися з інструментами й апаратами для ін'єкцій, вливань, пункцій та кровопускання. Сформувати лікарське мислення та любов до обраної професії.

План заняття :

1.Загальне поняття про ін'єкції, вливання і пункції.

2.Інструменти й апарати для ін'єкцій, вливань і пункцій.

3. Кровопускання

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Борисевич В.Б., Tepeс M.O., Салістий В.Т. Хірургія, офтальмологія і ортопедія. — К.: Вища шк., 1988. — 287 с.

2. Кузнєцов О.К «Ветеринарна хірургія, ортопедія і офтальмологія».-К.: Вища школа, 1978

3. Петренко О.Ф та ін.«Хірургія ветеринарної медицини».-К.:Вища освіта, 2005.- 399

4. Навчальний довідник – НМЦ, 2006

Додаткова:

1. Про ветеринарну медицину: Закон України від 15.11.2001 р.

2. Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" від 16.11.2006 р.

3. Борисевич В.Б., Поваженко І.О., Братюха С.І., Tepee М.О., Сухонос В.П., Калиновський Г.М., Міщишин В.Т. Загальна ветеринарна хірургія. - К.: Вища школа, 1992.-310 с.

4. Бурдинюк А.Ф. Хвороби копит. -К.: Урожай, 1968.

5.Власенко В.М., Тихонюк Л.А., Рубленко М.В. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. - Біла Церква, 2006.