9. Устрій зовнішнього транспорту

Території зовнішнього транспорту. Комплекс транспортних споруд при об'єднанні, перетині чи розгалуженні ліній різних видів зовнішнього та міського транспорту, які разом виконують пасажирські та вантажні операції, утворюють транспортний вузол міста. Серед рівних видів зовнішнього транспорту, який забезпечує пасажирські і вантажні зв'язки міста з іншими районами, найбільше поширення мають залізничний і автомобільний.

Залізничний вузол міста включає сукупність спеціалізованих станцій, з / д підходів та під'їзних шляхів до підприємств. При розміщенні в місті станції загального типу (проміжної чи дільничної) вузол включає станцію, підходи та підїзні шляхи. При невеликій кількості підходів (не більше 3-4) найбільш застосовні вузли лінійного типу і з паралельними ходами.

Вузол лінійного типу являє собою ряд послідовно розміщених уздовж однієї лінії спеціалізованих станцій (пасажирської, вантажної, технічної пасажирської, сортувальної та ін.) Залізничні підходи до міста найчастіше приєднуються до крайніх станціям вузла. Розміщення окремих станцій відносно легко зв'язуються з функціональним зонуванням міста, і залізничні пристрій не створюють труднощів надалі територіальному розвитку функціональних зон.

Вузли з паралельними ходами найчастіше утворюються і процесі формування лінійного вузла, для проїзду транзитних і трудових проїздів прокладається паралельна дорога навколо міських утворень, які виникли з іншого боку залізничної колії. Паралельний рух може бути передбачений і для обслуговування промислових районів при проходженні залізниці між ними і сельбищною територією. На паралельному ходу може розташовуватися промислова станція.

Між спорудами з / д транспорту і сельбищної зоною варто влаштовувати санітарно - захисні зони, ширина яких для доріг 1-Ш категорій - 100 м, для станцій з під'їзними шляхами -50 м.

До споруд зовнішнього автомобільного транспорту належать автовокзали, станції технічного обслуговування, вантажні автомобільні станції, автозаправні пункти і гаражі.

10. Озеленення міста

Санітарно-захисні зони. Їх влаштовують для зменшення шкідливого впливу промислових, транспортних, складських і комунальних територій на житлові райони міста. Ширина санітарно-захисної зони-смуги зелених насаджень - встановлюється від 50 до 1000 м, що обумовлено класу шкідливості промислових підприємства. Для І класу -1000 м, II класу - 500 м, IV кл. -400 м, IV класу - 100 м і V класу - 50м.

Ширина санітарно-захисних зон між складськими та житловими районами залежить від виду складів. Міські склади цементу розташовуються з видаленням від житлових районів на відстань 500 м, для зберігання вантажів, які пилять, вторинної сировини органічного походження - 300 м, для зберігання дров, торфу, вторинної сировини неорганічного походження - 100 м.

На території водозабору з річки встановлюється зона санітарної охорони. Зона суворого режиму, яка захищається і знаходиться під охороною, охоплює територію на 300 - 1000 м вище водозабору за течією річки, на 100 -300 м нижче на 100-150 м у бік від річки.

Позасельбищні зелені насадження. До них відносяться санітарно-захисні зони, озеленені майданчики промислових підприємств, вітро-та снігозахисних зелені насадження, заміські ліса та лісопарки. Вони створюють захисний лісопарковий пояс навколо міста, в межах якого допускається будівництво установ заміського відпочинку, транспортних комунікацій і комунальних установ.

Озеленення смуги уздовж доріг і бульварів пов'язує лісопарковий пояс з внутрішньосельбищними зеленими насадженнями, що утворюють єдину систему озеленення.