- •1/ Особливості с/г виробництва, що зумовлюють необхідність державного регулювання галузі:
- •2. Визначення доцільної структури с/г виробництва в Україні та основні завдання структурної політики держави
- •4. Модель процесу формування аграрної політики
- •5. Система цілей аграрноъ політики держави
- •6.Теоретичні основи аналізу рівня добробуту суспільства. Основні концепції прикладної економічної науки про добробут.
- •7. Особливості розвитку біотехнологій в світі, вплив на розвиток прогресу.
- •8. Біотехнологія в медицині
- •9. Застосування біотехнологій у сільському господарстві
- •10. Застосування біотехнологій у виробництві
- •11. Формування системи біоекономіки України
- •12. Біоекономічні технологічні платформи та їх значення
- •13. Екологічна політика держави,її місце та значення
- •14. Особливості екологічної політики в аграрному секторі
- •15. Адміністративні методи державного регулювання природоохоронної діяльності
- •16. Правові методи державного регулювання природоохоронної діяльності
- •17. Економічні методи державного регулювання природоохоронної діяльності
- •18.Основні законодавчі та нормативно-правові акти державного регулювання природоохоронної діяльності
- •19. Програми по охороні навколишнього середовища
- •20) Спільна аграрна політика Європейського Союзу
- •21)Історичний огляд реформування сап
- •22) Сучасний етап реформування сап
- •23) Особливості земельної реформи в Україні
- •24. Інфраструктура ринку земельних ресурсів
- •25. Процеси реформування економічних відносин в аграрному секторі
- •26. Розвиток та регулювання орендних відносин
- •27. Системи матеріально-технічного забезпечення в україні та формування ринку засобів виробництва
- •28. Державна політика щодо підтримки забезпечення сільськогосподарських підприємств матеріально-технічними засобами
- •29.Аграрна структура та її елементи
- •30.Аграрне виробництво громадських господарств
- •31. Особисті підсобні господарства
- •32. Фермерські господарства і їх розвиток на сучасному етапі
- •33. Основні тенденції розвитку с/г виробництва у підприємствах різних організаційно-правових форм
- •34. Роль і місце с/г виробництва в економіці України
- •35. Структура сільського господарства
- •36. Показники діяльності окремих галузей с/г України
- •37. Промисловість України
- •38. Региональная структура агропромышленного производства в Украине
- •39. Ценовая политика на агропромышленном рынке: задачи и основные инструменты
- •40. Особливості податкової політики в аграрному секторі України
- •41. Податкові пільги для с. Г. Виробників: позитивні та негативні наслідки використання.
- •42. Сот основні етапи становлення
- •43. Загальні підходи до регулювання агропродовольчої торгівлі в рамках сот. Уругвайська угода
- •44. Зобов’язання України щодо захисту вітчизняного аграрного сектору після вступу до сот.
- •45. Сутність продовольчої безпеки держави та умови її дотримання
- •46. Національні аспекти продовольчої безпеки
- •47. Суть аграрного кредитування
- •48. Пільгове кредитування
- •49) Наукове забезпечення розвитку аграрного сектору України.
- •50) Пріоритети інвестиційної політики держави.
- •51) Інноваційна політика держави та принципи її регулювання.
- •52) Біоекономіка сільського господарства, основні напрями та тенденції розвитку.
- •53. Інноваційна діяльність аграрних підприємств
- •54. Біотехнології і їх використання в с/г
- •55. Нанотехнології та перспективи їх розвитку
13. Екологічна політика держави,її місце та значення
Екологічна політика держави-сукупність заходів держави спрямованих на збереження безпечного навколишнього середовища,захист життя і здоров*я населення від негативного впливу забруднення.
Типи еколог.політики:
Пасивна полягає у впровадженні заходів щодо стримування негативних впливів на природу.
Активна орієнтується на екологічний моніторинг,на послідовне зменшення негативних впливів на природу.
Захист навколишнього середовища - проблема загальнодержавна. Але практичні конкретні заходи щодо її вирішення лягають головним чином на регіони. Адже вони безпосередньо страждають від порушення нормального стану середовища проживання і, до того ж, володіють необхідною інформацією для відстеження обстановки і вживання заходів. За "центром" залишаються наукове обгрунтування гранично допустимих рівнів забруднення навколишнього середовища з урахуванням особливостей окремих кліматичних зон і освоєння територій, екологічна оцінка й узгодження проектів будівництва великих об'єктів міжрегіонального значення, а також розробка екологічно чистих технологій для малих підприєм-т и й.
Тому говорячи про єдину систему екологічного захисту, потрібно насамперед мати на увазі регіональну організацію екологічної служби. Основними напрямами її діяльності є:
- контроль за дотриманням природокористувачів (підприємствами, організаціями, фізичними особами) екологічних вимог згідно з діючими нормативами;
- обов'язкова екологічна оцінка нових об'єктів будівництва та у разі недостатньої екологічної надійності заборона на їх будівництво;
- сприяння розвитку підприємництва, що сприяє оздоровленню навколишнього середовища.
14. Особливості екологічної політики в аграрному секторі
Аграрний сектор – одна з найважливіших сфер матеріального виробництва, в якій створюються матеріальні блага рослинного і тваринного походження для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості – сировиною
Аграрний сектор посідає досить важливе місце в економіці суспільства. Від його розвитку залежить нормальне функціонування всього господарства країни і добробут людей. Розвиток же самого аграрного сектору залежить від тієї частки економічних відносин, які складаються в ньому.
Економічні відносини в аграрному секторі досить специфічні, бо виникають вони з приводу привласнення й використання землі як основного фактору виробництва. Це, в свою чергу, відрізняє аграрний сектор від інших галузей народного господарства.
Особливості аграрного сектора полягають в тому, що
по-перше, на відміну від промисловості, для якої земля є лише загальною умовою функціонування в сільському господарстві земля – головний об’єкт виробничих відносин і основний засіб виробництва;
по-друге, для сільського господарства характерним є збіг часу виробництва і робочого періоду, що породжує сезонний характер виробництва;
по-третє, в сільському господарстві тісно переплітаються економічні і природні процеси відтворення. Тому кінцевий результат є сума зусиль людини і природи;
по-четверте, складність і різноманітність економічних зв’язків, породжених входженням сільського господарства до АПК, а також переплетінням різноманітних форм власності.
Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості. Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій, впровадження та нарощування яких здійснювалося найбільш "дешевим" способом - без будівництва відповідних очисних споруд. Це було можливим за відсутності ефективно діючих правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування та без урахування вимог охорони довкілля. Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, нагромадження у дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва. Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого погіршення стану здоров'я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією народу України.