84. Система обробітку ґрунту. Обробіток ґрунту під ярі культури

Ярі зернові (ячмінь, пшениця, овес) в сівозмінах переважно розміщують після стерньових і просапних попередників.

Слідом за збиранням стерньових попередників проводиться лущення стерні в один-два сліди дисковими лущильниками або важкими дисковими боронами. При своєчасному проведенні лущення утворюється пухкий шар ґрунтової мульчі яка запобігає втратам вологи, висушуванню глибших шарів ґрунту і забезпечує добре поглинання атмосферних опадів.

Завдяки більш сприятливому водному і повітряному режимам на вчасно злущених полях інтенсивніше відбуваються нітрифікація і нагромадження нітратів, тобто поліпшується азотний режим.

У районах достатнього зволоження на легких ґрунтах лущення рекомендується проводить неглибоко, на 5-6 см, а в зонах нестійкого та недостатнього зволоження — від 6-8 до 10-12 см, залежно від гранулометричного складу, ущільнення ґрунту і ступеня засміченості його багаторічними бур'янами. Дещо мільче (на 6-8 см) лущать поля, засмічені малорічними і глибше (на 10-12 см) — багаторічними бур'янами.

На відносно чистих полях через 15-20 днів після лущення при появі сходів і розеток бур'янів проводять рихлення чизельними знаряддями на 20-22 см.

На полях, засмічених коренепаростковими бур'янами, через 1,5-2 тижні після лущення дисковими знаряддями проводять мілкий (на 12 — 14 см) безполицевий обробіток лемішними лущильниками або плоскорізами які добре підрізають коріння бур'янів, чим виснажують їх, а потім вони заорюються на глибину не менше ніж 20-22 см, де згодом гинуть.

Оптимальними строками зяблевої оранки після дворазового лущення слід вважати для Полісся перші дві декади вересня, Лісостепу — другу половину вересня, Степу — першу декаду жовтня.

Після просапних культур завдяки глибокому основному обробітку, рихлення ґрунту в міжряддях після збирання попередника він залишається більше розпушеним і менш засміченим, ніж після стерньових культур. Після збирання цукрових і кормових буряків, а також картоплі поле лущать дисковими лущильниками, а потім проводять безполицевий обробіток наявними знаряддями: важкими дисковими боронами, чизельними або протиерозійними культиваторами, плоскорізами, комбінованими агрегатами на глибину від 16-18 до 22 см. На Поліссі за умов високої культури землеробства після картоплі, кормових і цукрових буряків застосовують безполицеве рихлення на глибину 12-14 см. Особливу проблему становить зяблевий обробіток ґрунту після кукурудзи і соняшнику. Збирання цих культур супроводжується значними витратами листостеблової маси, тому необхідно дискування проводити у двох напрямках важкими дисковими боронами на 10-12 см, а потім зяблеву оранку або безполицевий обробіток на 20 -22 см

85. Органічна речовина ґрунту. Вміст і записи органічної речовини в ґрунтах – основні критерії ґрунтової родючості.

Органічна речовина грунту в значній мірі визначає її родючість, оскільки в її складі містяться всі необхідні елементи живлення рослин в найбільш зручних поєднаннях. При розкладанні органічна речовина служить джерелом зольного живлення рослин, особливо азотного. У присутності органічної речовини утворюється грунтова структура, яка забезпечує найкращий водний, повітряний і тепловий режими грунтів. При взаємодії перегнійних кислот з мінеральною частиною грунту звільняється значна кількість елементів живлення. Гумусові кислоти беруть участь у біологічному вивітрюванні, у формуванні грунтового профілю та структури, довго зберігають елементи живлення, стимулюють ріст коренів і сприяють розвитку мікроорганізмів, збільшуючи інтенсивність біологічного кругообігу речовин.

Рослини, що потребують достатньої кількості вологи та елементів живлення, краще ростуть на грунтах з великим вмістом гумусових речовин, багатих різними видами мікроорганізмів. Тому регулювання вмісту органічної речовини в грунтах - найважливіша умова підвищення грунтової родючості та врожаю рослин. Прийоми регулювання процесів накопичення і розкладання органічних речовин пов'язані з господарським впливом людини на грунти. Внаслідок оранки та розпушування грунту поліпшується аерація, розвиваються аеробні типи розкладання органічних речовин, виділяються гумінові кислоти, що сприяють утворенню грунтової структури, і одночасно звільняється значна кількість елементів живлення. Ті ж процеси протікають при осушенні боліт.

Процеси розкладання можна підсилити внесенням азотних, фосфорних, калійних та бактеріальних добрив. Однак частіше необхідно зберегти і навіть збільшити кількість перегною в грунті. Цьому сприяє вапнування кислих грунтів, заорювання 10-20 т/га гною або 20-40 т/га торфу низинних боліт, внесення бактерій. Широке поширення отримали такі меліоративні заходи, як зрошення, снігозатримання і боротьба з водною та вітровою ерозією грунтів. У лісовому господарстві вміст органічної речовини в грунтах регулюють підбором деревних порід. Зазвичай під листяними і змішаними насадженнями гумусу більше, ніж під ялиновими і смерековими, така сама ситуація спостерігається при порівнянні світлолюбних порід з тіньовитривалими.