Звідки комети приходять?

Наша Сонячна Система починала як велике хмара газу і пилу. Ця хмара повільно оберталося навколо дуже юного Сонця і частки всередині цієї хмари стикалися один з одним. Під час цих зіткнень деякі частинки зникали, деякі росли в розмірах, і пізніше мали стати планетою.

Під час цього раннього періоду, комети наповнювали Сонячну систему. Їх зіткнення з молодими планетами відігравали основну роль у їх розвитку і зростання. Зледенілій комет ставали основним матеріалом зароджується атмосфери. планет, і вчені зараз глибоко переконані що комети принесли на Землю воду, яка породила життя. Більшість комет зараз розташовані за межами Сонячної системи.

14) Астероїди

Ці космічні тіла відрізняються від планет перш за все своїми розмірами. Рух малих планет навколо Сонця відбувається по еліптичних орбітах, але більш витягнутим, ніж у великих планет, а нахил орбітальних площин до екліптики у них більше, ніж у великих планет. Основна маса планет обертається навколо Сонця між орбітами Марса і Юпітера, утворюючи так званий пояс астероїдів. Але є й малі планети, орбіти яких розташовуються ближче до Сонця, ніж орбіта Меркурія.

Астероїдів, орбіти яких надійно визначені, присвоюють ім'я і порядковий номер. Таких астероїдів зараз відомо понад 3500, але в Сонячній системі значно більше. Переважна більшість (до 98%) відомих астероїдів рухається між орбітами Марса і Юпітера, на середніх відстанях від Сонця від 2,06 до 4,30 а.о. (Періоди звернення від 2,96 до 8,92 року). Однак зустрічаються астероїди з унікальними орбітами, і їм присвоюються чоловічі імена, як правило з грецької міфології. Великих астероїдів не так вже й багато. Найбільш великі - це Церера (поперечник 1000 км), Паллада (610 км), Веста (540 км) і Гігія (450 км). Тільки у 14 астероїдів поперечники більше 250 км, а в інших менше, аж до 0,7 км. У тел таких малих розмірів не може бути сфероїдальної форми, і всі астероїди (крім найбільш великих) представляють собою безформні брили. Сумарна маса всіх астероїдів не перевищує 0,001 маси Землі. Усі ці небесні тіла позбавлені атмосфери.

У багатьох астероїдів за регулярним зміни їх блиску виявлено осьове обертання. Вивчення відбивної здатності багатьох астероїдів дозволило об'єднати їх в три основні групи: темні, світлі і металеві. Поверхня темних астероїдів відображає усього лише до 5% падаючого на неї сонячного світла і складається з речовин, подібними з чорними базальтовими та вуглиста породами.

Ці астероїди часто називають вуглисті. Світлі астероїди відображають від 10% до 25% сонячного світла, що ріднить їх поверхню з кремнієвими сполуками - це кам'яні астероїди. Металеві астероїди (їх абсолютна меншість) теж світлі, але за своїми відбивним властивостей їх поверхня схожа на железонікелевих сплави. Такий підрозділ астероїдів підтверджується і хімічним складом випадають на Землю метеоритів. Незначна кількість вивчених астероїдів не відноситься ні до однієї з трьох основних груп. Показово, що в спектрах вуглистих астероїдів виявлена ​​смуга поглинання води. При невеликих розмірах і масах астероїдів тиск у їхніх надрах невелика і не може викликати розігріву їх твердих холодних надр. Лише поверхню астероїдів дуже слабо нагрівається далеким від них Сонцем, але і ця незначна енергія випромінюється в міжпланетний простір.