57. Підтримуючі рятувальні засоби

Це таке спорядження, яке можна використовувати, знаходячись на поверхні води, без здійснення плавальних рухів. Таким рятувальним спорядженням є рятувальні жилети, сорочки, кола. • Рятувальна сорочка - складається з основного нагрудного блоку, блоку коміра і чохла для нагрудного блоку. Цей вид забезпечує плавальні якості рятувальної сорочки, а так само вагу того, хто її використовує. Вона кріпиться до тіла за допомогою пояса, прив'язується. До сорочки прикріплені сигнальні пристрої, щоб підтримувати контакт із плавальним судном або з берегом, - свисток і ліхтар (прикріплений до

водонепроникної батареї). Зберігати рятувальну сорочку потрібно в сухому і чистому приміщенні без улучення прямих сонячних променів. • Рятувальне коло (рятувальний пояс) - його маса не повинна бути менше 2 кг, щоб його можна було кинути на визначену відстань. До рятувального кола прикріплюється рятувальний трос. Його довжина повинна бути не менше чотириразового зовнішнього діаметра кола і товщина 8 мм. Трос виконує функції рятувальної мотузки. Зберігати рятувальне коло потрібно в сухому і чистому приміщенні без улучення прямих сонячних променів. • Надувний рятувальний жилет - використовується водолазами, льотчиками і працівниками водного простору, але може використовуватися і береговими рятувальниками. • Рятувальний пакет - прикріплюється за допомогою пояса до попереку. У пластмасову коробку пакета вставлений патрон з концентрованим двоокисом вугілля і стиснутою гумовою кулею. При потраплянні у воду, патрон затримує, та починає діяти автоматично і зігріває кулю. Під впливом тепла куля надувається. Існують індивідуальні рятувальні засоби величиною з наручний годинник, він прикріпляється до руки й у разі потреби перетворюються в рятувальний балон.

58. Методи і технології локалізації радіоактивних забруднень, дезактивації

територій, приміщень, промислового обладнання, техніки і озброєння .

Всі роботи у разі радіаційної аварії діляться на два етапи:

- першочергові аварійні роботи; - ліквідація наслідків аварії.

Основні задачі в ході першочергових аварійних робіт на радіаційно

небезпечному об'єкті, залежно від масштабів аварії:

- встановлення контролю над аварійною установкою (реактором);

- проведення рятувальних робіт; - пошук джерел іонізуючого випромінювання;

- оцінка обстановки і ухвалення рішень по зниженню наслідків аварії і її наслідків; - гасіння пожеж; - придушення викидів радіоактивних речовин і запобігання

розповсюдження хмари; - дезактивація шляхів підходу людей і техніки до місць проведення

робіт; - заходи щодо радіаційного захисту. Основні задачі по ліквідації наслідків радіаційної аварії: - локалізація і ліквідація джерел радіоактивного забруднення; - дезактивація (реабілітація) забрудненої території;- збір і поховання радіоактивних відходів, що утворюються в ході робіт, а також ремонтно-відновні роботи на об'єкті і його території, об'єм і зміст яких визначаються ступенем тяжкості аварії і планами їх подальшого використовування по прямому призначенню або в інших цілях (можлива консервація об'єктів на період часу, необхідний для розпаду радіоактивних речовин). Конкретний перелік робіт і порядок їх планування визначається рівнем радіоактивного забруднення території, реальною забрудненістю і технічним станом відновлюваного об'єкту.

59. Завали з конструкцій які можуть зсуватися. Приміщення завалюється великими

уламками плит, які мають досить велику площу. На ній розташовуються уламки

конструкцій, які можуть зсуватися вниз. Основні дії рятувальників:

- площадки які можуть зсуватися, за можливістю не ворушити та не

навантажувати; - закріплювати площадки, які можуть зсуватися; - площадки, які можуть зсуватися можна ворушити тільки в тому випадку, коли це не призведе до погіршення ситуації і потрібно для рятування постраждалих.

60. При виникненні радіаційних аварій вся територія (приміщення),

забруднена радіоактивними речовинами, повинна позначатися як зона аварії і

прирівнюватися до зони суворого режиму. При цьому на основі результатів

радіометричного контролю і оцінки радіаційної обстановки доцільно розділити

зону аварії на дві зони. До першої зони (зоні строгого режиму) в цьому випадку слід віднести

приміщення і території, де спостерігається перевищення встановлених

допустимих рівнів радіоактивного забруднення поверхонь і повітря.

Перебування персоналу в цій зоні вимагає вживання разом з основним

комплектом спецодягу додаткових ЗІЗ (наприклад ЗІЗ органів дихання,

додаткового спецодягу з плівкових або прогумованих матеріалів, додаткової

спецвзутті, ізолюючих костюмів і т.п.). До другої зони (зоні режиму радіаційної безпеки) слід віднести приміщення і території, де рівні радіоактивного забруднення поверхонь і

повітря, обумовлені аварійною ситуацією, знаходяться в межах допустимих

величин. Для захисту людей в цій зоні і запобігання розповсюдження

радіоактивних забруднень, достатньо переодягання особового складу, в

основний комплект спецодягу з використанням респіраторів.

61. Пошук потерпілих з використанням службових собак (кінологічний) здійснюється

розрахунком пошуково-рятувальної служби (ПРС), що складається з інструктора-

кінолога (вожатого) і собаки. Він заснований на використовуванні високої

чутливості органів нюху собак, які можуть знаходити місця виходу запаху тіла

потерпілого на поверхні завалу. Підготовлений собака, після відповідного курсу

дресирування, позначає ці місця своєю характерною поведінкою, наприклад:

гавкаємо, скигленням або виконанням команди «Сидіти». Пошук потерпілих з використанням собак може застосовуватися в ході розвідки зони руйнувань до початку основних рятувальних робіт, в ході рятувальних робіт з метою уточнення і коректування рятувальних операцій і для контролю після закінчення рятувальних робіт. Залежно від напряму руху повітря в приземному шарі атмосфери пошук включає три основні тактичні прийоми:

- пошук «коридором» (човниковий),

- пошук «віялом» і пошук «спіраллю».

62. Деблокування постраждалих з пошкоджених автомобілів. Для успішного виконання рятувальних робіт в таких випадках розроблена концепція яка передбачає два основні принципи.

Принцип "Ключової фігури" (основний принцип). Під цим принципом розуміють те,

що метою проведення будь яких рятувальних робіт є надання допомоги постра-

ждалому. Відповідно всі дії підрозділів яки беруть участьу рятувальних роботах

будуються таким чином, щоб стан постраждалого не погіршувався, а по можливості

покращувався. Відповідно до цього принципу керівник рятувальних робіт повинен

всі свої дії погоджувати з лікарем який входить до рятувального підрозділу.

Принцип комплексної безпеки. Під цим принципом розуміють комплекс заходів які

забезпечують попередження небезпечного розвитку ситуації це досягається

забезпеченням: - безпеки місця пригоди; - безпеки постраждалому; - безпеки дій рятувальників.

Безпека місця пригоди. Включає в себе:

- організацію кіл безпеки; - профілактику небезпечного розвитку ситуації на місці ДТП;

- організацію взаємодії служб які беруть участь у рятувальних роботах.

Організація кіл безпеки. Перед проведення рятувальних робіт при ДТП

потрібно в першу чергу забезпечити порядок та безпеку навколо зони "НС" для цього

організуються так звані кола безпеки. Коло безпеки це визначене на місці

пригоди зон розташування та дій сил та засобів, які беруть участь у рятувальних

роботах. Центром кіл безпеки є постраждалий. Профілактика небезпечного розвитку ситуації на місці ДТП. Ці заходи включають в себе: -всебічний аналіз ситуації на підставі обробки інформації про ДТП диспетчерами оперативних служб при отриманні повідомлення;

-інформування підрозділів які прямують на місце події; - проведення розвідки на місці ДТП; - прогнозування можливих варіантів небезпечного розвитку ситуації; - прийняття комплексних заходів по їх попередженню.

63. АРІ: немеханізовані і механізовані. Механізовані АРІ: гідравлічний, пневматичний, електроінструмент, бензоінструмент.Один з найбільше широко застосовуваних у рятувальних підрозділах комплектів аварійно рятувального інструмента є -комплект гідравлічного інструмента. Комплект інструмента складається з набору виконавчих

гідропристроїв, які повинні забезпечувати виконання наступних операцій: переміщення - розсування, стягування, розширення; фіксація; пережимання; різання - кусання,

перерізання, прорізання, розрізування. Цей набір є основним, але не обмежує можливості гідравлічного інструмента. До перерахованого набору є можливість додатково

підключати й інші робочі органи. Наприклад, такі як пильний ланцюг, трубогиби, тросорізи, бетоноломи й багато чого іншого. Любий наявний інструмент може мати гідравлічний

привід і працювати в комплексі з перерахованим набором робочих органів комплекту.