106.Визволення України від фашистських загарбників і завершення об’єднання її земель.

18.12.1942р. було визволено перший укр. населений пункт – с.Півнівку Міловського р-ну. Успішний наступ ЧА продовжувався до лютого 1943р., за цей час було визволено значну частину Донбасу та Харківщини. Відвоювали Харків, проте не змогли його втримати, адже ворог обув ще міцним. Влітку 1943р. Німеччина вирішила взяти реванш за Сталінградську битву і, провівши тотальну мобілізацію, взяла курс на Курськ. Битва на Курській дузі тривала майже 2 місяці, у ній брало участь понад 4 млн. солдат, і стратегічна ініціатива була остаточно вирвана з рук Німеччини. Війська Південно-Зх.го фронту на початок вересня визволили Донецьк і підійшли до Дніпра, Південного фронту – визволили Маріуполь і підійшли до Мелітополя, Воронезького – визволили Суми та підійшли до Дніпра. Сталін вимагав взяти Київ до річниці Жовтневої революції і тому почався наступ з, невигідного, Букринського плацдарму. Ціною величезних втрат Київ було взято на світанку 6 листопада.

В січні 1944р. почалося визволення Правобережної України та Криму. Успішне досягнення цієї мети значною мірою було забезпечено перемогою в Корсунь-Шевченківській битві(січень-лютий 1944р.) та виходом ІІ Укр. фронту на кордон з Румунією. 28.10.1944р – остаточно звільнена Україна.

Встановлення кордону з Польщею:9 вересня 1944 р. -- укладення між урядом УРСР і Польським комітетом нац. визволення Люблінської угоди. 18 серпня 1945 р. -- укладення договору про радянсько-польський кордон, який встановлювався по «лінії Керзона». 1951 р. -- завершення процесу україно-польських територіальних домовленостей.

Встановлення кордону з Чехословаччиною: 26 листопада 1944 р.-- схвалення з'їздом Народних комітетів Закарпаття в м. Мукачево Маніфесту про возз'єднання Закарпатської Укр з Радянською Україною. 29 червня 1945 р. -- договір між ЧСР і СРСР, який юридично закріпив рішення з'їзду в Мукачево. 22 січня 1946 р. -- указ Президії Верховної ради СРСР про утворення у складі УРСР Закарпатської обл.

Встановлення кордону з Румунією:10 лютого 1947 р. -- підписання радянсько-румунського договору, за яким до УРСР відходили Північна Буковина, Хотинщина, Ізмаїльщина (тобто закріплювалися кордони, встановлені у 1940 р.).

У результаті Сх. Галичина, Пн Буковина, Закарпаття та Пд. Бессарабія остаточно увійшли до складу України. 1954р до УРСР було приєднано Крим.

107. Депортація населення з території України та Криму (1944 р.).

Сталінсько-Беріївська машина репресій обрушилась на Україну відразу ж після вигнання німецьких окупантів. В кінці 1943 — на початку 1944 р. приймались рішення про висилку за межі України "пособників німецьким окупантам". В березні 1944 р. Державний Комітет Оборони (ДКО) прийняв постанову про виселення із західних областей УРСР родин активних учасників ОУН, УПА, УНРА на північ і схід СРСР (Архангельська, Кіровська, Молотовська області, Комі АРСР і т.д.). На початку січня 1945 р. було прийнято рішення, за яким підлягали виселенню громадяни польської національності. Всього було виселено в 1944--52 рр• із західних о6ластей України близько 203 тис оунівців і членів їх сімей, "куркулів", "андерсівців" (військовослуж6овців польської армії) та ін. Багато із «спецпереселенців» померло під час перевезення та різних хвороб.

10 травня 1944 р. (вже на другий день після вигнання німців з Кримського півострова) Лаврентій Берія повідомив Й.Сталіна про розроблений НКВС СРСР проект рішення ДКО про виселення всіх татар з території Криму. 11 травня Сталін підписав цей документ. Вночі 18 травня почалася насильницька депортація кримських татар. За дві доби за межі півострова було виселено понад 180 тис осіб. 2 червня 1944 р. Сталін підписав ще одну директиву ДКО про депортацію з території Криму греків, вірменів і болгар. В кінці червня того ж року з Криму бупо виселено всіх місцевих жителів, які мали турецьке або грецьке громадянство. Пізніше на спецпоселеня направпялись репатріанти, демобілізовані воїни та ін. Депортовані з Криму були віднесені до категорії спецпоселенців, виселених навічно. Вони були переважно розселені на території Узбецької РСР. Всього на час прибуття на спецпоселення нараховувалось понад 228 тис депортованиx.

8 вересня 1944 р. було підписано угоду між Польським Комітетом Національного Визволення та урядом УРСР про взаємну репатріацію польського та українського населення з території Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя. Українців змушували терором до виїзду з Польщі. Близько 5 тис іх загинуло. На початок серпня 1946 р., коли було офіційно оголошено про закінчення «репатріації», на територію України було переселено понад 480 тис осіб.