. Особливості обробки чоловічих штанів

Початкова обробка передніх та задніх половинок штанів

На початковій стадії виконують обробку з'єднувальних швів (при наявності кокеток), виточок, складок, зрізів.

Виточки на основних деталях штанів нерозрізні. На передніх половинках штанів замість виточок можуть бути закладені м'які складочки.

Для запобігання розтягу зрізів та обсипання ниток тканини в процесі виготовлення та експлуатації основні деталі штанів обметують або окантовують.

В брюках з вовняних, напіввовняних тканин та формостійкого трикотажу для запобігання розтягування основного матеріалу на ділянці колін та підвищення терміну експлуатації виробів, передні половинки виготовляють з підкладкою, яка не доходить до нижнього зрізу штанів до 200 мм. Нижній зріз підкладки попередньо застрочують швом у підгін з закритим зрізом, обметують або висікають зубцями в залежності від осипання ниток тканини. Підкладку декатирують та з'єднують з передніми половинками штанів при обробці зрізів.

Для забезпечення якості зшивання крокових та бокових зрізів доцільно прокладати клейову тасьму вздовж бокових та крокових зрізів шириною 10 мм

Особливо це стосується виробів з тканин рихлої структури, еластичних

матеріалів, трикотажних полотен та неоднорідних (змішаних) тканин з підвищенним вмістом синтетичних волокон.

Половинки штанів накладають на підкладку, виворотним боком, суміщаючи верхні зрізи, обметують бокові та крокові зрізи по всій довжині, а також низки штанів, якщо не передбачені манжети.

Щоб підкладка в верхній частині забезпечувала достатню свободу, при обметуванні бокових та крокових зрізів закладають складку глибиною 10 мм по всій ширині деталі на ділянці стегна. На ділянці коліна підкладка повинна бути вужче основної деталі на 5-10 мм.

2.Обов’язкової форми ПТП не існує, вона визначається залежно від специфіки предмета, змісту навчального матеріалу, навчально-матеріальної бази і рівня підготовки училища. ПТП як правило довготривалий документ, розрахований на 4 – 5 років, але дана система передбачає систематичну роботу по покращенню і вдосконаленню ПТП, тобто в ході його реалізації інженер-педагог вносить до нього доповнення, зміни, уточнення, необхідність в яких виникає після проведення занять.

В даний час у ПТУ замість ПТП розробляється поурочно-тематичний план – скорочена форма ПТП. ПТП забезпечує планування навчальної діяльності майстра ВН (перелік – виробнича діяльність).

Основна мета розробки ПТП – розподіл навчального матеріалу кожної теми на уроці з визначенням навчальних цілей, методів, їх досягнення, засобів навчання, реалізації міжтемних зв’язків і встановлення системи домашніх завдань.

Перспективно-тематичний план проведення занять

з предмета “Виробниче навчання”

Номер уроку	Номер і найме-нування теми програ- ми і уроку	Кількість годин					Навча-льна мета		Навчаль-но-виробни-ча робота		Методинавчання			Матеріально-технічнеоснащення		Внутрішньо- і між-пред-метнізв’язки		Домашнєзавдан-ня
		Усь-ого	На інст-рук-таж	На впра-ви	На вироб-ничудіяль-ність	За джере-лом знань					За рівнемпізнава-льної активно-стіучнів
1	2	3	4	5	6	7		8		9		10	11		12		13

Навчальну мету необхідно формулювати у вигляді переліку знань і умінь: Знати: _______;

_______;

_______.

Уміти: _______ (і уміння і навички);

_______;

_______.

Методи навчання в міру накопичення професійних знань і практичних умінь повинні носити більш активний характер.

3.В Афінах зародилися перші педагогічні теорії. Найвидатніші філософи того часу були одночасно і виразниками педагогічних ідей античного світу.

Сократ (469-399до н.е.)-син ремісника,став ідеологом великої земельної аристократії. Заперечував пізнання світу і природи через її недоступність людському розуму, намагався довести, що люди повинні пізнавати лише самих себе і вдосконалювати свою мораль. На його думку, це і було метою виховання.

Сократ вів бесіди з питань моралі на площах, заставляв своїх слухачів шляхом запитань і відповідей знаходити «істину», сам при цьому не пропонував готових положень і висновків. Такий стиль ведення бесід згодом стали називати сократівським, а з часом –евристичним.

Платон (427-347до н.е.) видатний давньогрецький філософ обєктивний ідеаліст, ідеолог рабовласницької аристократії, учень Сократа.

У творах «Держава», «Закон» Платон накреслив проект нової системи виховання дітей і молоді в рабовласницькій державі. За його теорією, діти до 7-ми років повинні виховуватися на «майданчиках»біля храмів, де жінки-виховательки, призначені державою, розвивають їх за допомогою ігор, казок, пісень, бесід тощо. З 7-12 років діти відвідують державну школу, де вчаться читати, писати, рахувати, музиці і співу. Для дітей 12-16 років пропонується школа фізичного виховання – палестра – з гімнастичними вправами. При цьому нездібні діти відсіваються в ряди землеробів і ремісників. 18-20 років –ефебія–посилена військово-гімнастична підготовка. З 20 років юнаки, які не виявляли здібностей до наук, ставали воїнами, а ті,що залишилися, до 30 років вивчають такі науки, як арифметика, геометрія, астрономія і музика. Вони готуються до виконання важливих державних доручень. Особи 30-35, най здібніші і най доброчесніші, можуть продовжувати вдосконалювати свою освіту, щоб потім стати курівниками держави. Після 50 років вони звільняються

Виховання жінок, на думку Платона, повинно бути таке ж саме як і в Спарті.

Щодо виховання рабів, то Платон рекомендує ставитися до них суворо, не ніжити, карати за будь-які проступки, об’єднувати в групи за ознакою різномов’я, щоб вони не спілкувалися між собою.

Отже, педагогічеа система Платона була побудована в інтересах рабовласників, ігнорувала інтереси народу, не приймала до уваги виховання рабів. Він з презирством ставився до фізичної праці, вважаючи,що для дітей рабовласників трудове виховання непотрібне.

Платон висунув такі думки: необхідність виховань дітей дошкільного віку, фізичне виховання, розширення програми навчання, створення державної системи виховання, освіти для дорослих і самовдосконалення людини протягом життя.

Арістотель (384-322 до н.е.) – учень Платона,давньогрецький філософ і педагог, автор наукових праць у галузі філософії, політики,етики,естетики, природознавства. Він був вихователем О.Македонського. Вперше вивів основні положення логіки. 335р. заснував в Афінах філософську школу Лікей.

Метою виховання є розвиток в людині вищих якостей душі-розумової і волоьвої. Виховання повинно здійснюватися державою, яка визначає його мету, завдання і зміст. Арастотель пропонує власну вікову періодизацію, від народження до 7 років, від 7 до 14 років (початок статевої зрілості); від початку статевої зрілості до 21 року. Така періодизація, на думку Арістотеля , відповідає природі людини. До 7 років дитина виховується в сім’ї, де батьки повинні загартовувати, виховувати засобами гри, казки, музики,моральних бесід. 7-14 років діти мали відвідувати державні школи, в яких займатимуться фізичними вправами, музикою, вчаться читити, лічити. 14-21 року юнаками,підлітками –здобуття середньої освіти, яка включає літературу, історію, філософію, математику, астрономію, музику. Це для хлопчиків. А для дівчат ця програма була обмежена.

Платон і Арістотель дотримувались думки, що естетичне, моральне виховання є свідченням гармонії, а реальні її вияви видно у граматиці, математиці, астрономії, спорті.

Демокрит (460-370 до н.е.) –давноьгрецький філософ-матеріаліст. Створи атомістичну теорію, визнава пізнання світу. Багато уваги приділяв проблемам виховання, відстоював принципи природо відповідності, гармонійного розвитку людини; великого значення надавав трудовому виховання дітей і молоді, використанні вправ у вихованні моральної поведінки. Мета виховання- підготувати молодь до реального життя на землі. Основним у вихованні має бути оволодіння знаннями про природу.

Після того як Рим завоював Афіни і перетворив їх на свою колонію, багато давноьогрецьких філософів,математиків потрапили у полон і були вивезені до Риму. Ставши рабами знатних римлян, вони супроводжували їх дітей до школи, прислуговували їм. Саме тоді рабів-філософів уперше почали називати педагогами. Так виникла нова професія і термін «педагогіка» та «педагог».

4.типова похідна конструкції покрою реглан найбільш наближена до типової конструкції з вшивними рукавами. Нижня частина пройми в обох типах устрою однакова. Відрізняються ці конструкції лише конфігурацією верхньої частини рукава та пройми. Малюнок у зошиті

За х-ром кривизни лінії реглану можуть бути крутими, плавними, прямими.

Розташування лінії оеглану (Х-Р їх кривизни)визначається декількома факторами:

1.розташування точок спряження пройми реглану із звичайною проймою П₂ і П_8.

2.величина перпендикуляру в середній частині реглану для визначення х-ру кривизни.

3.розташування вершини пройми реглану на лініях горловини пілочки та спинки.

Для типової похідної конструкції реглан характерна лінія пройми від горловини з вершини розташованої від плеча шва на відстані(на горловині пілочки 5-6см; на горловині спинки 3-4см)

Лінія пройми дещо опукла на ділянці лопаток ззаду величина перпендикуляра (1,5-2 см). Над центром грудей (1-1,5), щоб забезпечити спряженість (плавність) при переході від верхніх ділянок пройми до нижніх.

Різновиди:

5 основних різновидів реглан: зошит

1. Типове

2)нульовий-це такий варіант покрою, в якому лінія пройми закінчується в точці вершини горловини.

3)Напівреглан характеризується тим, що лінія пройми, залишаючись розгорнутою, плавно закінчується в будь-якій точці плечового зрізу спинки та пілочки, але не ближче 2 см до його кінця у класичної лінії пройми(плечової точки). Найчастіше – приблизно посередині плечового зрізу (1\3-2\3 довжини плечових зрізів). Такий варіант покрою характеризується м’якістю; при різному оформленні верхнього шва він може створювати похилішу або більш підвищену лінію плеча.

4)реглан-погон верхні ділянки деталей рукава створюють вузький своєрідний погон; плечовий шов в такому варіанті покрою відсутній.

5)реглан-кокетка верхня частина рукава значно розширена і створює своєрідні кокетки на деталях спинки та пілочки. Форма окату рукава створює практично горизонтальну лінію плеча. Малюнок у зошиті

Глибина пройми в конструкції крою реглан може збільшуватись і залежить від об’ємної форми рукава(вузьким, прямим).

Використовується в пальтах, площах, костюмах, сукнях.

Силуети-прямий, напівприлеглий.

У виробах покрою реглан прибавку на свободу облягання по лінії грудей додаткова збільшують на 1-2 см у порівнянні з виробами з вшивними рукавами того ж самого силуету. Додаткову прибавку рівномірно розподіляють між усіма ділянками конструкції. Прибавку на свободу пройми по глибині у таких виробах збільшують на 1 см, а прибавку до обхвату плеча на 2 см у порівнянні з виробами з вшивними рукавами.

Побудова креслення конструкції пілочки та спинки виробу з рукавом покрою реглан виконується на основі креслення пілочки та спинки виробу з вшивним рукавом. Побудова креслення конструкції деталі рукава реглан виконується на основі креслення одношовного вшивного рукава.

Приклад-48 розмір, пальто, прямого силуету.

Шсітки=Сг₃+Пг=48+9=57

Шпройми=Шсітки-((Шгрудей+Пшг)+(Шс+Пшс)=57-((21,5+0,5)+(18,3+1,2))=15,5

Ш вир ст.=(Сб+Псб)=52+5=57 (5-10см)

Шрук=Оп+Поп\2±1=18;20

Послідовність будови пілочки:

1. Визначення лінії пройми:на лінії горловини А₂К=5-6 см

2. Положення точки реглану на горловині при розкритті нагрудної виточки тК₁={نА₂₁К₁=А₂К; نГ₁К₁=Г₁К. лінію пройми оформлюють з точки горловини К₁ плавною лінією з прогином вгору бб₁=1-1,5 через конструктивну точку П₂ до точки бокового зрізу на лінії глубини пройми П_5.

3. На перетині лінії пройми і дуг виточки стор т С₁; Г₁С₁=Г₁С.

4. Побудова передньої половинки рукава: проводимо допоміжну пряму через т А₂₁ та П₂, продовжуємо до лінії глубини пройми П₂П₃=Р₂О-катет на гіпотенузу.

5. З плечової точки П₁ проводимо дугу радіусом вертикального діаметру пілочки-1,5; через т О проводимо дотичну до дуги.

6. Через т П₂ проводимо паралельно дотичній на якій відкладаємо П₂П₂₁=1 см←

7. Вимірюють П₂П₅(по прямій) та відсікають П₂П₅=П₂₁Р

8. РР₁=Ш рук.вверху=Оп+Поп\2-1=18

9. Через т Р₁ під прямим кутом до дотичної проводять лінію напрямку рукава. П₁Н₁=д рукава; П₁Л=1\2 Др +(3-4см)

10. НН₁←2 см-відхилення верхнього зрізу рукава

11. В т Н₁-будуємо прямий кут

12. Н₁Н₂=Друк внизу

13. Лінію нижнього зрізу рукава оформлюється з прогином по лінії ліктя (1-1,5)

14. Лінію верхнього зрізу рукава оформлюється з урахуванням розширення плечового зрізу та підвищення на плечову накладку по моделі.

Побудова спинки:

1.по горловині спинки відкладають А₉М=3-4 см

2.лінію пройми оформлюють плавно випуклою лінією з прогином вгору б₂б₃(1-2см).

3.Мб₃П₈П₅- лінія пройми

4.А₈₁А₉₁=4 см; А₈=А₉

5.побудова задньої половинки рукава: перенос плечової виточки під лінію реглан:т М₁={نА₉₁М=А₉М; نВМ₁=ВМ

6.проводимо допоміжну пряму А₉₁П₈ та продовжуємо її до лінії глубини пройми.

7.положення т О₁: П₈О₁=П₈П₇

8.з плечової точки П₉₁ проводимо дуги радіусом Вdпілочки -1,5

9.Через т О₁ проводимо дотичну до дуги.

10.Через т П₈ проводимо паралельно дотичній П₈П₈₁=1 см; П₈П₅=П₈₁Р₃ вимірюють та відсікають на дотичну по прямій. Р₃Р₄= Оп+Поп\2+1=20

11.Через т Р₄ під прямим кутом до дотичної проводимо лінію напрямку задньої половинки рукава.

12.П₉₁Н₄=Друк; П₉₁Н₄=1\2 Друк+ (3-4см)

13. Н₄Н₅←=2 см (відхилення верхнього зрізу рукава)

14.Н₅Н₆=Ш рук вн +1 під кутом 90 градусів

15.Лінію нижнього зрізу задньої половинки рукава оформлюють з прогином по лінії ліктя на 1,5 см.

16.Лінію верхньої половинки рукава оформлюють з урахуванням розширення пл. зрізу на підвищення плечову надкладку.

5. Рання юність (від 14-15 років) – це період завершення фізичного дозріванняорганізму і завершальний етап початкової соціалізації особистості.

Фізичнийрозвитокстаршокласниківхарактеризуєтьсяподальшимианатомічними та фізіологічнимизмінами, тіснопов’язанимиміж собою. Темпизбільшення росту та ваги сповільнюються, причому юнаки надолужуютьнедовгевідставаннявіддівчат. Остаточного зростудівчатадосягають у середньому в віціміж 16 і 17, а юнаки – між 17 і 18 роками. В основному завершуєтьсяокостенінняскелета, вдосконалюєтьсям’язова система, нервоварегуляціяїїдіяльності.

До 15 роківв основному завершуєтьсядозрівання кори великих півкуль таформування нейтронного апаратуусіх областей головного мозку. У 15-18 роківубільшостіюнаків і дівчатзавершуютьсястатеведозріванняорганізму.

Підлітковийвікзавершуєтьсяпереживаннямнеобхідностівласноїцілісності. В цей час необхіднепідтвердженняреальностівласного “Я”, яке має нелишепотенціальну, а й справжню, правдиву, істинну, приймануіншими людьмисилу. З’являєтьсяготовність до встановленняособливихстосунків з іншими. Цедружба. Особливостідружби:

1) друг не критикує твою особистість;

2) дружба справедлива, реальна, не вимагаєнеможливого, ждуть і дають

розуміння;

3)для дружби не маєзначення частота і продовжуваністьконтактів, важлива і маєзначеннязмістова сторона зустрічей;

4) єдинийдосвід, який люди можуть і хочутьвикористовувати – досвіддружби;

5) вдружбініколи не виникає потреби змінитиіншулюдину. Друг не зруйнуєпозицію, віндопомагаєїївідрефлексувати, усвідомити, тобтоподивитись на себезбоку, використати ту частинузнанняпросебе, яка для цьогонеобхідна;

6) дружба – цедовіра, коли довіравтраченахоча б раз – вона не відновиться

ніколи;

7) друзісудять один одного за моральними законами, тому що дружба основананасвободі. В цьомуїїосновнавідмінністьвідкохання. Коханомупробачаютьпорушенняморальнихзаконів, любов не передбачаєпостійноївзаємності, другупорушення не вибачають.

Щодовиборукар’єри: треба матиусвідомленутеорію того, щохочешматив майбутньому, чітко знати, щохочешдосягти. Тодікожен день теперішньогобуде сходинкою в майбутнє.Невизначеністьмайбутнього не даєможливостірухатись до нього.

Перехідний, маргінальний характер соціального становища і статусу

ранньоїюностівизначає і характерніпсихічніособливостіюнацтва. Актуальнимизалишаютьсяуспадкованівідпідлітковоговікупроблеми: захист права наавтономію, власнавіковаспецифіка та ін.

Самовизначення на цьомуетапіще не є завершеним, остаточним, оскількивоно не пройшлоперевіркижиттям.

Закінчивши школу, старшокласникиповинні бути психологічноготовимидо дорослогожиття. Поняття «психологічноїготовності» передбачає у даномувипадкунаявністьздібностей, щодозволяютьвипускникушколинайповнішереалізувати себе у професійнійдіяльності, громадськомужитті, майбутньомусімейномужитті. Він дивиться на все зпозиціїмайбутнього, шукаєсмислсвогожиття.

Білет№15

1. Особливості та варіанти обробки задніх кишень штанів.

2. План уроку виробничого навчання, його зміст, форма та методика розробки.

3. Конструктивні особливості будови виробів з суцільно викроєними рукавами, їх різновиди.

4. Проблема вибору професії в юнацькому віці.

5. Види форми і методи контролю оцінки підготовленості учнів.

1.Особливості обробки задніх кишень штанів:

1. Підкладка кишені завжди входить у пояс;

2. Всі зрізи закриті;

3. Прорізні кишені задні завжди мають застібку;

4. Кінці кишень закріплюють з лицьового боку на спціальному обладнанні

5. Підкладка кишені виконує роль поздовжника, тому її підкладають з виворітного боку задньої половинки перед пришиванням деталей, які оформляють вхід у кишеню.

Задні кишені можуть бути прорізні: з клапаном, з листочкою та «у рамку».

Послідовність обробки задньої кишені:

1. Обметування нижнього зрізу обшивки (листочки)

2. Обметування нижнього зрізу підзору

3. Настрочування підзору на підкладку кишені

4. Нанесення місця розташування кишені

5. Приклеювання поздовжника

6. Пришивання обшивок (клапана, листочки) по лінії розмітки з одночасним розрізанням входу в кишеню та надсіканням кутиків на напівавтоматі

7. Вивертання, виправлення та припрасування рамки кишені

8. Настрочування нижнього зрізу обшивки на підкладку кишені

9. Виметування петлі

10. пришивання верхнього зрізу підзору до припуску обшивки

11. Зшивання підкладки кишені з одночасним обметуванням і обкантуванням

12. Прострочування закріпок по кутах кишені

13. Припрасування кишені

14. Після повної обробки брюк пришиваються гудзики.

Рис.1 Кишеня з листочкою

Рис.2 Кишеня з

2-ма обшивками

Рис.3 Кишеня з клапаном

2. Основним документом для проведення конкретного уроку з певної теми є план уроку (тривалість уроку виробничого навчання 6 годин). План уроку є результатом ретельної підготовки до нього майстра ви­робничого навчання.

Зміст плану, деталізація застосовуваних на уроці методів, глибина розкриття матеріалу залежать від характеру передбачуваних робіт, мети їх виконання, досвіду майстра. Стандартних, обов'язкових форм плану уроку не існує, але його зміст повинен відображати структуру і зміст основних елементів і етапів уроку, наприклад:

1. Тема уроку.

2. Номер уроку (з ПТП).

3. Цілі уроку (дидактичні, виховні, розвиваючі). При формулюванні цілей уроку неправильно: «пояснити», «розповісти», «показати» тощо, потрібно: «навчити учнів», «домогтися правильного виконання», «виховати в учнів» тощо.

1. Навчально-матеріальна база уроку (обладнання, матеріали, інструменти і необхідна технологічна документація).

2. Структура уроку.

4. Зміст уроку.

5. Методи реалізації поставлених цілей.

Форма розробки плану уроку виробничого навчання