Орг зах прав спож

Закон говорить про всю сукупність товарів, робіт, послуг, які призначені для споживання і використовуються безпосередньо споживачем або членами сім'ї, або іншими особами. Ці вимоги відносяться до складної побутової техніки, меблів, одягу, взуття, обробних матеріалів в житлах, предметів гігієни і інших оточуючих нас товарів, різноманітних послуг і робіт, виконуваних для задоволення потреб громадянина.

Право споживача на належну якість продукції (Стаття 6).

1.Продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

2.Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача

зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

3.Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами.

Щодо окремих груп продукції зазначені вимоги встановлюються законами та іншими нормативно-правовими актами.

На товари, що ввозяться на територію України, повинен бути передбачений законодавством документ, який підтверджує їх належну якість.

4.Забороняється введення в обіг фальсифікованої продукції.

5.Виробник (виконавець) зобов’язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.

Виробник (виконавець) зобов’язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин протягом усього строку її виробництва, а після зняття з виробництва – протягом строку служби, в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.

6.Реалізація інтересів споживачів у встановленні вимог до належної якості продукції забезпечується правом участі споживачів та їх об’єднань у розробленні нормативних документів згідно із законодавством.

Стаття 14. Право споживача на безпеку продукції (товарів, наслідки робіт)

1.Споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну.

У разі відсутності нормативних документів, нормативно-правових актів, що містять обов'язкові вимоги до продукції, використання якої може завдати шкоди життю, здоров'ю споживача, навколишньому природному середовищу, а також майну споживача, відповідні органи виконавчої влади, що здійснюють державний захист прав споживачів, зобов'язані негайно заборонити випуск і реалізацію такої продукції.

2.На товари (наслідки робіт), використання яких понад визначений строк є небезпечним для життя, здоров'я споживача, навколишнього природного середовища або може заподіяти шкоду майну споживача, встановлюється строк служби (строк придатності). Ці вимоги можуть поширюватись як на виріб у цілому, так і на окремі його частини.

Виробник (виконавець, продавець) повинен попереджати споживача про встановлений строк служби (строк придатності) товару (наслідків роботи) або його частини, обов'язкові умови

51

його використання та можливі наслідки в разі їх невиконання, а також про необхідні дії після закінчення цього строку.

Забороняється змінювати строк служби (строк придатності), який зазначено на етикетці, упаковці або у супровідних документах на товар, а також вводити в обіг товари, строк придатності яких минув.

3.Якщо для безпечного використання продукції, її зберігання, транспортування та утилізації необхідно додержуватися спеціальних правил, виробник (виконавець) зобов'язаний розробити такі правила та довести їх до продавця або споживача, а продавець - до споживача.

4.Продукція, на яку актами законодавства або іншими нормативними документами встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки для життя, здоров'я споживачів, їх майна, навколишнього природного середовища і передбачено нанесення національного знака відповідності, повинна пройти встановлену процедуру оцінки відповідності. Виробник має право маркувати продукцію національним знаком відповідності за наявності декларації про відповідність та/або сертифіката відповідності, виданих згідно із законодавством.

Реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без маркування національним знаком відповідності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність забороняється.

Підставою для митного оформлення імпорту таких товарів на територію України є наявність передбачених законодавством документів, які засвідчують факт проходження ними процедури оцінки відповідності.

Відповідальність за порушення вимог щодо безпеки продукції, передбачених цією частиною, визначається цим Законом та іншими законодавчими актами.

5.Якщо встановлено, що при додержанні споживачем правил використання, зберігання чи транспортування товарів (наслідків робіт) вони завдають або можуть завдати шкоди життю, здоров'ю, майну споживача чи навколишньому природному середовищу, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний негайно припинити їх виробництво (реалізацію) до усунення причин заподіяння шкоди, а в необхідних випадках - вжити заходів щодо вилучення їх з обігу і відкликання у споживачів.

Якщо причини заподіяння шкоди усунути неможливо, виробник (виконавець) зобов'язаний зняти таку продукцію з виробництва, вилучити з обігу, відкликати у споживачів. У разі невиконання цих обов'язків зняття продукції з виробництва, вилучення з обігу і відкликання

успоживачів проводиться за приписом органів виконавчої влади, що здійснюють контроль за безпекою продукції.

Виробник (виконавець) зобов'язаний відшкодувати у повному обсязі завдані споживачам збитки, пов'язані з відкликанням продукції.

6.Створюючи новий (модернізований) товар, розробник повинен подати технічну документацію відповідному органу для проведення державної експертизи на його відповідність вимогам щодо безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища.

7.Виробник (виконавець) зобов'язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих загальновідомих у міжнародній практиці позначень.

Закон «Про захист прав споживачів» передбачає низку заходів,

спрямованих на запобігання спричиненню шкоди життя і здоров'ю споживачів.

Умовно їх можна підрозділити на дві групи:

1)заходи, спрямовані на недопущення надходження в оборот товарів

(робіт, послуг), які можуть заподіяти споживачам шкоду;

2)заходи щодо запобігання спричиненню шкоди товарами (роботами, послугами), які вже реалізуються споживачам.

Перша група заходів полягає у тому, що держава встановлює обов'язкові вимоги, яким повинні відповідати товари (роботи, послуги), що реалізуються споживачам. Ці вимоги містяться в стандартах і підлягають обов'язковому

52

дотриманню. Контроль за дотриманням цих вимог покладається на державні органи, перш за все, на державні органи стандартизації, метрології, органи санітарно-епідеміологічного нагляду. Додатковою перешкодою надходження в продаж небезпечних товарів є державна система сертифікації.

Вимоги безпеки встановлюються законом безпосередньо, а також в порядку, встановленому законом, зокрема, стандартами. У разі невиконання цього обов'язку, тобто виготовлення і реалізації товару (роботи, послуги), не відповідних вимогам безпеки, внаслідок чого причинна шкода життя, здоров'ю або майну споживача, виробник (виконавець) зобов'язаний відшкодувати заподіяну шкоду відповідно до чинного законодавства.

Перелік товарів, що підлягають обов'язковому підтвердженню відповідності вимогам безпеки включає товари наступних груп: товари для дітей, продовольчі товари, товари для профілактики і лікування захворювань, технічні засоби реабілітації інвалідів, парфюмерно-косметичні товари і мило туалетне, текстильні товари, швейні вироби і головні убори, хутрово-хутряні і смушковохутрові вироби, взуття, будівельні матеріали, устаткування і прилади для опалювання і гарячого водопостачання, сантехніка, предмети обстановки будинку, господарські товари, культтовари, товари для дозвілля і розваг, спортивні товари, судна і плавзасоби для прогулянок, мисливське і риболовецьке приладдя, легкові автомобілі і мотовелотехніка, засоби для домашнього утримання тварин, а також засоби догляду за рослинами, товари побутового призначення для захисту громадянина від небезпечних (шкідливих) зовнішніх дій.

У перелік робіт і послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації,

входять: ремонт і технічне обслуговування побутової радіоелектронної апаратури, побутових машин і побутових приладів, хімічне чищення і фарбування, технічне обслуговування і ремонт автотранспортних засобів, послуги перукарень, транспортні послуги, житлово-комунальні послуги, туристські і екскурсійні послуги, послуги торгівлі і громадського харчування.

Заходи, що здійснюються виробником, виконавцем, продавцем при виявленні фактів спричинення шкоди споживачу або навколишньому середовищу або фактів, що свідчать про можливість спричинення такого роду шкоди:

усунення порушень вимог до безпеки товарів (робіт, послуг);

зняття з виробництва таких товарів (робіт, послуг);

припинення випуску і продажу таких товарів (виконання робіт, надання

послуг);

припинення продажу товарів термін придатності яких минув і товарів

(робіт), на які повинні бути встановлені, але не встановлені терміни придатності;

припинення продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) за відсутності достовірної і достатньої інформації про товари (роботи, послуги);

відгук товарів (виконання робіт, надання послуг) від споживачів і інформуванні про це споживачів;

У разі порушення виробником, виконавцем, продавцем вимог до безпеки товарів (робіт, послуг) органи стандартизації, метрології і сертифікації; органи санітарно-епідеміологічного надзору; органи з охорони навколишнього

53

середовища та природних ресурсів та інші органи виконавчої влади, що здійснюють контроль за якістю та безпекою товарів (робіт, послуг), пред’являють позови до судів щодо виробників (виконавців, продавців) у разі

3. Правила користування товарами (роботами, послугами). Гарантійні

зобов'язання (Стаття 7)

Обов’язок виробника полягає у забезпеченні безпеки товару (роботи, послуги) при виробництві, проте такий обов'язок на виробника зберігається протягом певного терміну. Такі терміни встановлюються самим виробником, який враховуючи різні технічні характеристики використаних матеріалів і технологій визначає можливість безпечного використання в межах таких понять, як «термін служби» або «термін придатності».

(Стаття 7)

1.Виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.

Гарантійний строк на комплектуючі вироби повинен бути не менший, ніж гарантійний строк на основний виріб, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.

2.Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або на етикетці чи в будьякому іншому документі, що додається до продукції.

Гарантійні зобов'язання у будь-якому випадку включають також будь-які

зобов'язання виробника (виконавця) або продавця, передбачені рекламою.

3.Для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього природного середовища, встановлюється строк придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до неї при продажу, і який вважається гарантійним строком.

Строк придатності обчислюється починаючи від дати виготовлення, яка також зазначається на етикетці або в інших документах, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання.

Продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув, забороняється.

На сезонні товари (одяг, хутряні та інші вироби) гарантійний строк обчислюється з початку відповідного сезону (172-94-п ), що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

4.У разі продажу товарів за зразками, поштою, а також у випадках, коли час укладення договору купівлі-продажу і час передачі товару споживачеві не збігаються, гарантійний строк обчислюється починаючи від дня передачі товару споживачеві, а якщо

товар потребує спеціальної установки (підключення) чи складення – від дня їх здійснення, а якщо день передачі, установки (підключення) чи складення товару, а також передачі нерухомого майна встановити неможливо або якщо майно перебувало у споживача до укладення договору купівлі-продажу, – від дня укладення договору купівлі-продажу.

5. Стосовно продукції, на яку гарантійні строки або строк придатності не встановлено, споживач має право пред’явити продавцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки було виявлено протягом двох років, а стосовно об'єкта будівництва

–не пізніше десяти років від дня передачі їх споживачеві.

6.При виконанні гарантійного ремонту гарантійний строк збільшується на час перебування продукції в ремонті.

Зазначений час обчислюється від дня, коли споживач звернувся з вимогою про усунення недоліків.

54

7. При обміні товару його гарантійний строк обчислюється заново від дня обміну.

8.Гарантійне зобов’язання припиняється на загальних підставах, передбачених Цивільним кодексом України ( 435-15 ).

9.Гарантійне зобов’язання не припиняється у разі неможливості виконання такого зобов’язання з причини відсутності необхідних для його виконання матеріалів, комплектуючих або запасних частин.

На окремі товари, які з часом втрачають свої споживацькі властивості, а також можуть заподіяти шкоду споживачу, представляти небезпеку для його життя і здоров'я, повинні бути встановлені терміни служби або придатності. Це відноситься перш за все до продуктів харчування, медикаментів, косметичних товарів і ін. При цьому виробник товару зобов'язаний вжити заходи по інформуванню споживача як про терміни служби (придатності) товару (результату роботи), так і про необхідні дії з товаром після закінчення вказаних термінів і можливих наслідках при невиконанні вказаних дій.

ТЕМА 5. Сертифікація товарів та послуг.

1.Основні поняття і визначення у сфері підтвердження відповідності на основі Закону «Про підтвердження відповідності».

2.Основні положення державної системи сертифікації УкрСЕПРО.

3.Сертифікація продукції в системі УкрСЕПРО.

4.Порядок визнання в Україні результатів сертифікації імпортної продукції та систем якості.

5.Порядок здійснення сертифікації систем якості в системі УкрСЕПРО.

6.Механізм сертифікації та дії, які має виконати споживач стосовно постачальника, що має сертифіковану систему якості.

1. Основні поняття і визначення у сфері підтвердження відповідності на основі Закону «Про підтвердження відповідності»

З розвитком зовнішньоекономічних відносин, науки і техніки розширилася сфера дії підтвердження відповідності і тепер вона поширюється, крім продукції, на системи управління якістю, навколишнім середовищем та персонал. Для продукції відповідність встановленим вимогам може бути засвідчена декларацією про відповідність і сертифікацією, а для систем управління якістю, навколишнім середовищем і персоналу – лише сертифікацією.

Сертифікація продукції у промислове розвинених країнах з'явилась у 1920–30-х роках минулого століття: в Німеччині сертифікаційні знаки відповідності стандартам були затверджені у 1920 р., у Великій Британії – у 1922 р., у Франції – у 1925 р., а національні системи сертифікації почали широко створюватись лише у 1960-ті роки.

У розробленні і впровадженні нормативних документів із сертифікації активну роль відіграють такі міжнародні організації як ІSО та ІЕС зі своїми технічними комітетами, Міжнародний форум з акредитації лабораторій (ІLАС), Всесвітній форум ІSО 9000, Міжнародна асоціація з атестації та підготовки експертів-аудиторів (ІАТСА), а серед європейських: Європейська організація

55

якості (ЕОQ), Європейський фонд з управління якістю (ЕFQМ), Європейська організація з випробовувань та сертифікації систем якості (ЕQNЕТ), Європейська акредитація сертифікаційної діяльності (ЕАС).

У колишньому Союзі розроблялась державна система сертифікації, але після розпаду Союзу вона була введена в дію в Російській Федерації з 1 травня 1992 р. під назвою «Система сертифікації ГОСТ Р».

В Україні робота з сертифікації стала проводитись після виходу Постанови Кабінету Міністрів № 95 від 27.02.92 р. та Декрету Кабінету Міністрів «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.93 р., згідно з якими було розроблено перші нормативні документи системи сертифікації УкрСЕПРО.

Нині в Україні діє значна кількість нормативних документів з сертифікації державної системи сертифікації УкрСЕПРО, комерційної системи сертифікації СовАск та інших систем сертифікації.

На сьогодні правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем управління якістю, навколишнього середовища та персоналу в Україні регламентує Закон «Про підтвердження відповідності».

Розглянемо основні терміни, які вживаються у сфері відповідності, регламентовані цим законом.

Підтвердження відповідності – діяльність, наслідком якої є гарантування того, що продукція, системи управління якістю, навколишнім середовищем і персонал відповідають встановленим законодавством вимогам.

Декларування відповідності – процедура, за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа під свою повну відповідальність документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам.

Сертифікація — процедура, за допомогою якої визначений в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, системи управління якістю, навколишнім середовищем і персонал встановленим законодавством вимогам.

Випробувальна лабораторія – лабораторія, яка проводить технічні операції, що полягають у визначенні однієї чи декількох характеристик певної продукції згідно з установленою процедурою.

Сертифікат відповідності – документ, який підтверджує що продукція, система управління якістю, навколишнім середовищем і персонал відповідають встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документу, визначеного законодавством.

Декларація про відповідність – документально оформлена в установленому порядку заява виробника, де дається гарантія відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством.

Технічний регламент з підтвердження відповідності – нормативно-

правовий акт, затверджений Кабінетом Міністрів України, в якому містяться опис видів продукції, що підлягає обов'язковому підтвердженню відповідності, вимоги безпеки щодо життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони навколишнього середовища, процедури підтвердження відповідності цим вимогам, правила маркування і введення продукції в обіг.

56

Свідоцтво про визнання відповідності – документ, що засвідчує визнання іноземних документів про підтвердження відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством України.

Введення продукції в обіг – виготовлення або ввезення на митну територію України продукції з наступною самостійною або опосередкованою її реалізацією на території України.

Законодавчо регульована сфера – сфера, в якій вимоги до продукції та умови введення її в обіг регламентуються законодавством.

Законодавчо нерегульована сфера – сфера, в якій вимоги до продукції та умови введення її в обіг не регламентуються законодавством.

Процедура підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері є обов'язковою для виробника, постачальника чи уповноваженого органу з сертифікації. Підтвердження відповідності в законодавчо нерегульованій сфері здійснюється на добровільних засадах. Відповідність продукції вимогам, встановленим законодавством, засвідчується декларацією про відповідність або сертифікатом відповідності.

Виробник зобов'язаний наносити національний знак відповідності у законодавчо регульованій сфері на продукцію, відповідність якої він засвідчив декларацією. У разі підтвердження відповідності уповноваженим органом сертифікації до національного знаку відповідності додається ідентифікаційний номер цього органу.

Підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері здійснюється для окремих видів продукції, яка може становити небезпеку для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля відповідно до технічних регламентів з підтвердження відповідності.

Виробник забезпечує підтвердження відповідності та складає декларацію, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на цей вид продукції. Якщо виробник не є резидентом України, він призначає уповноважену особу – резидента України для підтвердження відповідності.

Сертифікація у законодавчо регульованій сфері проводиться згідно з вимогами технічних регламентів з підтвердження відповідності уповноваженими органами з сертифікації.

У разі позитивного рішення заявник одержує сертифікат відповідності. Виробники і постачальники продукції, яка підлягає підтвердженню

відповідності в законодавчо регульованій сфері мають певні зобов’язання:

•сприяти проведенню всіх процедур підтвердження відповідності, встановлених для конкретного виду продукції;

•наносити на продукцію національний знак відповідності;

•компенсувати споживачам продукції завдані їм збитки у разі виявлення невідповідності продукції вимогам, зазначеним у декларації про відповідність та/або сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Постачальник має:

•реалізувати продукцію за умови наявності копії сертифіката відповідності та/або декларації про відповідність чи копії свідоцтва про визнання відповідності у порядку, визначеному законодавством;

57

• припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Державний нагляд за дотриманням вимог з підтвердження відповідності в законодавче регульованій сфері здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Підтвердження відповідності у законодавчо нерегульованій сфері

здійснюється таким чином:

1)виробник може складати декларацію про відповідність за власною ініціативою або на підставі договору зі споживачем, при цьому він несе відповідальність за включення недостовірних відомостей у декларацію згідно із законами України;

2)сертифікація проводиться на добровільних засадах у порядку, визначеному договором між заявником (виробником, постачальником) та органом сертифікації, при цьому підтверджується відповідність продукції, систем менеджменту якості, довкілля, персоналу будь-яким заявленим вимогам.

Сертифікація на добровільних засадах може проводитися також органами сертифікації, уповноваженими на проведення робіт у законодавче регульованій сфері.

2. Основні положення державної системи сертифікації УкрСЕПРО

У 1993 р. було розроблено перші шість керівних нормативних документів державної системи сертифікації УкрСЕПРО (далі – Система УкрСЕПРО) Українським науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації і Державним науково-дослідним інститутом «Система» Держспоживстандарту України, затверджено і введено в дію Наказом Держспоживстандарту України № 94 від 30.06.93 р.

На їх основі у 1996 р. було розроблено 11 державних стандартів системи УкрСЕПРО, які разом з іншими нормативними документами становлять сучасну базу вітчизняної системи сертифікації.

Основні положення Системи регламентовані ДСТУ 3410. Згідно з цим стандартом Система встановлює основні принципи, структуру та правил Української державної системи сертифікації продукції, процесів і послуг (далі – продукції), призначена для проведення обов’язкової та добровільної сертифікації і є відкритою для вступу до неї органів з сертифікації інших держав і доступу до неї будь-яких підприємств та організацій. Система передбачає, що сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів та вимогам, передбаченим чинним законодавством України, проводиться виключно в ній.

Система УкрСЕПРО передбачає такі взаємопов’язані види діяльності:

1)сертифікацію продукції (процесів, послуг);

2)сертифікацію систем якості;

3)атестацію виробництва.

Загальне керівництво Системою УкрСЕПРО, організацію та координацію робіт з сертифікації здійснює Держспоживстандарт України – Національний

58

орган з сертифікації, а його функції безпосередньо виконує Управління сертифікації.

Організаційну структуру Системи УкрСЕПРО утворюють:

•Національний орган з сертифікації;

•науково-технічна комісія;

•органи з сертифікації продукції;

•органи з сертифікації систем якості;

•випробувальні лабораторії;

•аудитори з сертифікації;

•науково-методичний та інформаційний центри;

•територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держспоживстандарту України;

•Український навчально-науковий центр зі стандартизації, метрології та сертифікації.

В Системі УкрСЕПРО встановлено такий розподіл відповідальності: 1) виробник (виконавець, постачальник) несе відповідальність за

невідповідність сертифікованої продукції вимогам нормативних документів та застосування сертифікатів і знаків відповідності з порушенням правил Системи;

2) продавець несе відповідальність за відсутність сертифіката або знаку відповідності на продукцію, що реалізується, якщо вона підлягає обов'язковій сертифікації;

3) випробувальна лабораторія несе відповідальність за недостовірність та необ'єктивність результатів випробувань сертифікованої продукції;

4) орган сертифікації несе відповідальність за необґрунтовану чи неправомірну видачу сертифікатів відповідності, атестатів виробництва та підтвердження їхніх дії, а також за порушення правил Системи;

5) органи, лабораторії, аудитори з сертифікації, організації, що порушують правила Системи, виключаються з Реєстру Системи і несуть відповідальність відповідно до чинного в Україні законодавства.

Основні принципи та загальні правила Системи УкрСЕПРО зазначають,

що:

•сертифікація в Системі УкрСЕПРО передбачає підтвердження третьою стороною показників характеристик та властивостей продукції, процесів, послуг на підставі випробувань, атестації виробництва та сертифікації систем якості;

•право на проведення робіт із сертифікації продукції надається органам із сертифікації, випробувальним лабораторіям та аудиторам із сертифікації, що акредитовані в Системі УкрСЕПРО та занесені до Реєстру Системи УкрСЕПРО;

•визнання органів із сертифікації та випробувальних лабораторій, сертифікатів відповідності, а також знаків відповідності інших держав здійснюється на основі багатосторонніх та двосторонніх угод про взаємне визнання результатів робіт з сертифікації, при цьому свідченням визнання закордонних сертифікатів є сертифікат відповідності, виданий Системою УкрСЕПРО, або свідоцтво про його визнання;

•роботи з сертифікації в Системі УкрСЕПРО організовуються шляхом створення органами з сертифікації систем сертифікації спорідненої продукції,

59

які мають бути побудовані з урахуванням правил діючих міжнародних систем сертифікації;

•на сертифіковану в Системі УкрСЕПРО продукцію видається сертифікат відповідності та наноситься знак відповідності, технічні вимоги до якого, порядок та правила його застосування встановлено державним стандартом України;

•роботи з сертифікації продукції, систем якості, атестації виробництв, виконуються за договорами;

•технічний нагляд за виробництвом сертифікованої продукції в Системі УкрСЕПРО виконує орган із сертифікації цієї продукції або за його дорученням інші організації (органи із сертифікації систем якості, територіальні центри);

•під час проведення технічного нагляду враховується інформація щодо якості продукції, яка надходить від органів державного нагляду, товариств споживачів та інших зацікавлених організацій;

Термін реєстрації об’єктів добровільної сертифікації не повинен перевищувати 20 днів від дня надходження повного комплекту документів на реєстрацію.

Інформація щодо об’єктів добровільної сертифікації здійснюється через видання Національним органом із сертифікації покажчиків, каталогів, періодичних видань.

Орган із сертифікації, незалежно від того, проводить він обов’язкову чи добровільну сертифікацію, має бути акредитований в Національній системі акредитації.

4.3Сертифікація продукції в системі УкрСЕПРО

Порядок проведення сертифікації продукції регламентується ДСТУ 3413, згідно з яким сертифікацію продукції в системі УкрСЕПРО проводять виключно органи з сертифікації, а вразі їх відсутності – організації, що виконують функції органів із сертифікації продукції за дорученням Національного органу з сертифікації.

Орган із сертифікації продукції має право проводити випробування сертифікованої продукції з метою технічного нагляду тільки у випробувальній лабораторії, а також застосувати й інші правила щодо вибору моделі сертифікації (табл.), залежно від специфіки продукції та особливостей її виробництва.

Під час сертифікації продукції перевіряються характеристики продукції

ізастосовуються методи випробувань, які дозволяють:

1)провести ідентифікацію, в тому числі перевірити приналежність до класифікаційної групи, відповідність технічної документації, походження, приналежність до цієї партії тощо;

2)повно і вірогідно підтвердити відповідність продукції заданим вимогам.

Обов'язкова сертифікація продукції проводиться на відповідність до обов'язкових вимог нормативних документів, зареєстрованих у встановленому порядку, а також аналогічних міжнародних та національних стандартів інших держав, що введені в дію в Україні.

60