Питання до семінарського заняття

1. Соціально-економічна сутність та значення державного кредиту.

2. Класифікація державного кредиту, характеристика його форм та видів.

3. Зміст державного боргу, причини виникнення та проблеми його погашення.

4. Види державного боргу та їх характеристика.

5. Методи управління державним боргом.

Завдання для перевірки знань (тести):

1. Державний кредит — це:

а) позика, яка надається від імені держави фізичним особам;

б) сукупність відносин, у яких держава виступає у ролі пози­чальника коштів, кредитора та гаранта;

в) грошові відносини між державою та фізичними і юридич­ними особами з приводу сплати податків;

г) заборгованість державних підприємств перед постачаль­никами.

2. Державний кредит — це:

а) складова загальнодержавних фінансів, що дає змогу утворити централізовані фінансові ресурси для загальнодер­жавних потреб;

б) особлива форма грошових відносин, коли держава є кре­дитором, позичальником або гарантом;

в)грошові відносини, які виникають між державою, юри­дичними і фізичними особами, пов'язані з мобілізацією кош­тів до державного бюджету та їх використанням на фінансування державних потреб;

г) всі відповіді правильні.

3. Які основні причини існування державного кредиту:

а) потреба держави у нарощуванні прибутків;

б) виплата додаткових пенсій;

в) бюджетний дефіцит;

г) бюджетний дефіцит, постійно зростаючі потреби держави.

4. При державному кредиті держава може виступати:

а) позичальником;

б) кредитором;

в) гарантом кредиту;

г) вірної відповіді немає.

5. Форми державного кредиту:

а) товарний,

б) грошовий;

в) капітальний;

г) поточний.

6. Державний кредит містить такі елементи:

а) державні позики, кошти населення в ощадних банках, гро­шово-речові лотереї;

б) валюту певної країни та вільноконвертовану валюту;

в) державні резерви;

г) резерви НБУ та комерційних банків.

7. Якими видами цінних паперів можуть оформлятись державні позики:

а) векселями і ощадними сертифікатами;

б) тільки акціями;

в) тільки облігаціями;

г) акціями, облігаціями, казначейськими зобов'язаннями.

8. Внутрішні державні позики — це:

а) Розміщення цінних паперів серед вітчизняних юридичних і фізичних осіб.

б) Надходження від урядів інших держав.

в) Надходження від урядів інших держав.

г) Емісія цінних паперів комерційними банками.

9. Що розуміють під зовнішніми державними позиками:

а) розміщення грошово-речових лотерей серед населення;

б) надходження коштів від розміщення цінних паперів серед фізичних і юридичних осіб інших держав, а також від міжнародних фінансових організацій;

в) надходження коштів від розміщення цінних паперів серед фізичних і юридичних осіб інших держав, а також від міжнародних фінансових організацій;

г) прямі фінансові інвестиції.

10. У яких випадках ощадна справа належить до державного кре­диту:

а) при виплаті пенсій населенню;

б) у випадку, якщо залучені кошти населення спрямовуються до бюджету і на придбання державних цінних паперів;

в) при реалізації лотерей;

г) при здійсненні будь-яких операцій ощадним банком.

11. Що розуміють під державним боргом:

а) фінансові ресурси держави;

б) зобов'язання держави своїм кредиторам;

в) резервні бюджетні фонди;

г) розмір державного дефіциту.

12. Державний борг — це:

а) загальна сума заборгованості, складена з усіх випуще­них і непогашених боргових зобов'язань, що вступають у дію внаслідок виданих гарантій;

б) загальна сума видатків на обслуговування державних цінних паперів;

в) загальна сума зовнішніх позик органів місцевого само­врядування в разі дотримання умов, визначених у Бюджетно­му кодексі України;

г) загальна сума зовнішніх позик органів центральної державної влади в разі дотримання умов, визначених у Бю­джетному кодексі України.

13. Розрізняють такі види державного боргу:

а) внутрішні і зовнішні;

б) емісійний і кредитний;

в) забезпечений і незабезпечений;

г) стандартний і нестандартний.

14. Що розуміють під внутрішнім державним боргом:

а) Суму заборгованості кредиторам держави в певній країні.

б) Заборгованість кредиторам за межами країни.

в) Суму заборгованості, що підлягає погашенню у поточному році.

г) Суму державних кредитів від міжнародних фінансових організацій.

15. Зовнішній державний борг — це:

а) загальна сума заборгованості всім кредиторам держави;

б) сума відсотків, що мають бути сплачені за позики;

в) сума заборгованості кредиторам за межами країни;

г) заборгованість кредиторам держави в певній країні.

16. Джерелом покриття державного боргу є:

а) державний кредит;

б) доходи бюджету;

в) кошти міжнародних фінансових установ;

г) резервні фонди уряду.

17. Управління державним боргом — це:

а) сукупність заходів держави по виплаті прибутків кредиторам і погашенню позик;

б) комплекс заходів держави з погашення позик, виплати відсотків за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик;

в) проводиться тоді, коли випуск нових позик використовують на обслуговування раніше випущених позик;

г) вірної відповіді немає.

18. Обслуговування боргу – це:

а) комплекс заходів держави з погашення позик;

б) виплата відсотків;

в) уточнення і зміни умов погашення випущених раніше позик;

г) вірної відповіді немає.

Самостійна робота студентА

1. Сутність та види державних внутрішніх позик.

Основні поняття: державні позики, облігації, казначейські зобов’язання, процентні, виграшні, процентно-виграшні, безпроцентні, безпрограшні.

2. Сутність та види державних зовнішніх позик.

Основні поняття: позики міжнародних фінансових організацій, міжурядові позики,банківські кредити.

Навчальні завдання індивідуальної роботи СТУДЕНТА ПІД КЕРІВНИЦТВОМ ВИКЛАДАЧА

1. Виявити основні тенденції та причини зростання державного боргу за останні роки.

2. Скласти схему: Місце державного кредиту у системі перерозподілу фінансових ресурсів держави.

Пропонується підготувати реферати та зробити на їх основі доповіді за такими темами:

1. Пріоритетні напрямки залучення зовнішніх та внутрішніх позик.

2. Альтернативні джерела погашення державного боргу України.

ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ: 33, 34, 35, 36

Рекомендована література до теми

Закони України: 1, 2, 14, 16

Підручники і навчальні посібники: 3, 7, 15. 17. 19, 22. 27. 28. 31

Додаткова література: 1. 2, 4. 5, 7

Тема 8. МІСЦЕВІ ФІНАНСИ

ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

1. Суть місцевих фінансів, їх роль в економічному та соціальному розвитку територій.

2. Місцеві бюджети, їх зміст і роль.

3. Доходи і видатки місцевих бюджетів.

Основні поняття: місцеве самоврядування, фінанси місцевого самоврядування, місцеві бюджети, закріплені доходи, регулюючі доходи, власні доходи, Європейська хартія про місцеве самоврядування

1. Суть місцевих фінансів, їх роль у економічному та соціальному розвитку територій.

В умовах демократії однією із важливих складових фінансової системи держави є місцеві фінанси, які охоплюють регіональні бюджети, бюджети адміністративно-територіальних одиниць і фінанси суб’єктів господарювання, які використовуються для задоволення регіональних потреб.

Регіональні фінанси забезпечують фінансування широкого кола засобів, пов’язаних із соціально-культурним і комунально-побутовим обслуговуванням населення.

Фінанси місцевих органів влади - це система формування, розподілу, і використання грошових ресурсів для забезпечення місцевою владою покладених на неї завдань та функцій як власних, так і делегованих.

Місцеві фінанси – економічна категорія, функція якої полягає у розподілі і перерозподілі сукупного суспільного продукту. (схема 12)

Місцеві фінанси

Місцеві бюджети

Спеціальні фонди

Кредити місцевого значення

Фінанси відповідних ( муніципальних ) підприємств

Схема 12. Склад місцевих фінансів

Однією з важливих передумов побудови демократичної держави є самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування. Ступінь фінансової самостійності місцевих органів влади характеризує незалежність держави в цілому, потенціальні можливості її економічного розвитку, рівень демократичних прав і свобод громадян. Держава не може успішно розвиватись і процвітати, не даючи гарантій фінансової незалежності місцевим органам влади. (схема 16)

З набуттям незалежності Україна стала членом Ради Європи і приєдналася до Європейської хартії про місцеве самоврядування. Отже, Україна взяла на себе зобов’язання будувати місцеві фінанси відповідно до міжнародних стандартів.

Фінансовий бік економічної самостійності місцевих органів влади є визначальним. Від фінансових можливостей залежать в кінцевому підсумку їхні реальні владні функції. Не можна бути справді, а не формально самостійним, будучи залежним у фінансовому відношенні.

Держава не може успішно розвиватись і процвітати, не даючи гарантій фінансової незалежності місцевим органам влади.

Питання економічної, у тому числі фінансової самостійності місцевих органів влади, не є новими. Вони постійно обговорюються як в наукових колах, так і серед депутатського корпусу, практичних працівників фінансової системи. Проте суттєвих зрушень в практичному вирішенні їх до цього часу не досягнуто.

Однак фінансова незалежність повинна мати певні межі, які визначені Європейською Хартією про місцеве самоврядування в 1982 році: “Незалежність органів місцевого самоврядування припустима в межах їх компетенцій”.

Існує точка зору, що розпад Київської Русі відбувся через надмірну фінансову незалежність окремих князівств. Вони перестали вносити гроші в загальну скарбницю – і зникла одна з передумов існування держави. Аналогічна причина називається й у випадку з розпадом Радянського Союзу: оголосивши себе незалежними державами, колишні республіки практично перестали перераховувати фінансові кошти в загальносоюзний бюджет.