Тема 5. Теоретичні основи кредиту.

1. Необхідність кредиту.

2. Суть кредиту.

3. Форми та види кредиту.

4. Позичковий процент, його роль, види та диференціація.

5. Функції і роль кредиту.

Кредитні відносини зародилися на перших етапах становлення й розвитку товарного виробництва та обміну. Кредит необхідний для підтримки безперервного кругообороту фондів підприємств, обслуговування процесу реалізації продуктів виробництва, що набуває особливого значення за ринкових умов. Більшість суб’єктів господарювання потребують кредитів, щоб компенсувати тимчасовий розрив між виробничим циклом і періодом реалізації продукції, тобто між оплатою поточних витрат і надходженням виторгу. Кредит забезпечує безперервну зміну функціональних форм виробничих фондів.

Матеріальною основою виникнення кредиту е кругооборот і оборот оборотного і основного капіталу в процесі виробництва і реалізації товарів.

Основною причиною виникнення кредиту є кругооборот оборотного капіталу. Цей кругооборот має дві особливості: нерівномірність і безперервність.

Нерівномірність кругообороту оборотного капіталу призводить до того, що в одних економічних суб'єктів в певний період часу капіталу є більше, ніж потрібно для підтримання виробництва, а в інших навпаки, відчувається його нестача. Саме тому виникає необхідність у перерозподілі капіталу. Нерівномірність кругообороту капіталу по-різному проявляється у підприємств з сезонним і несезонним характером виробництва(рис.4.1-4.2).

Отже, необхідність кредиту зумовлена тим, що в процесі кругообороту індивідуальних капіталів одні суб’єкти господарювання нагромаджують тимчасово вільні кошти, а інші – потребують цих коштів. Кредит сприяє розв’язуванню суперечності між можливим тимчасовим “заморожуванням” коштів і необхідністю їх ефективного використання. З допомогою кредиту банки акумулюють тимчасово вільні кошти одних клієнтів(кредитори банку) з тим, щоб надати позику іншим клієнтам(дебітори банку). Залучені таким чином кошти клієнтів становлять основу кредиту.

Кредит - це економічні відносини між суб'єктами господарювання з приводу перерозподілу вартості на умовах повернення й сплати відсотків.

Виділяють три складові характеристики кредиту: структура кредиту, стадії руху кредиту та економічні основи(принципи) кредиту.

1. Структура кредиту - це суб’єкти та об’єкг кредиту. Суб'єктами кредиту є позичальник і кредитор. Об'єктом є вартість, що перерозподіляється.

Кредитор - суб'єкт кредитних відносин, який надає вартість у тимчасове користування.

Позичальник - суб'єкт кредитних відносин, який отримує позичку, та зобов'язується надати юридичні та економічні гарантії щодо повернення коштів у строго обумовлений строк.

Характерні риси об'єкту кредиту:

1. об'єкт виступає у якості товару;

2. він має свою ціну, у якості якої виступає позичковий процент;

3. відбувається розмежування капітал-функції і капітал-власносгі.

Кредит має свій особливий характер руху:

1. акумуляція коштів кредитором;

2. розміщення коштів кредитором(надання кредиту);

3. отримання кредиту позичальником;

4. використання позичальником коштів, отриманих в кредит;

5. отримання позичальником доходу від проекту, на який береться кредит;

6. повернення позичальником кредиту і сплата відсотків за користування ним.

Основу кредиту становить те, що він надається на певних принципах:

1) поворотність;

2) строковість;

2. 3) платність;

3. 4) забезпеченість;

4. 5) цільовий характер використання.

Згідно з принципом поворотності отримана вартість має бути обов’язково повернута позичальником кредитору після закінчення обумовленого у кредитному договорі строку. Тим самим кредитор забезпечує збереженість свого кредитного потенціалу. За цим принципом кредити класифікуються таким чином:

• кредити, що погашаються у всій сумі відразу після закінчення строку дії кредитного договору;

• кредити, що погашаються частинами.

Існує ще одна класифікація кредитів за принципом поворотності:

- строкові - кредити, по яких строк погашення не настав;

- пролонговані - кредити, строк погашення яких вже настав, але позичальники не погасили їх, і банк подовжив терміни користування ними;

- прострочені - кредити, строк погашення яких настав, але позичальники не гасять їх і банк не подовжує терміни користування ними.

Згідно з принципом строковості кредит надається на строго обумовлений строк.

За цим принципом кредити класифікуються таким чином:

• короткострокові (до 1 року в західній банківській практиці, в Україні до 6 місяців);

• середньострокові ( на 1-3 роки в міжнародній практиці, в Україні від 6 до 12 місяців);

• довгострокові (понад 3 роки в закордонній банківській практиці, в Україні понад 1 рік).

Кожний із названих видів кредиту має свою мету і призначення.

Короткострокові кредити використовуються для формування і поповнення оборотного капіталу і фінансування поточних витрат.

Середньострокові кредити використовуються при експортно-імпортних відносинах.

Довгострокові кредити використовуються для формування основного капіталу.

Згідно з принципом платності позичальник повинен повернути банку не лише основну суму кредиту, а й сплатити відсоток за користування ним. Цей принцип дає змогу кредитору не лише зберегти свій кредитний потенціал, а й збільшити його, що в свою чергу допомагає розширити коло клієнтів.

Згідно з принципом забезпеченості позичальник з метою зниження кредитного ризику кредитора має надати юридичні гарантії своєчасного повернення запозичених коштів. Найчастіше у якості забезпечення кредиту виступають: застава, гарантія(порука) та страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту.

За принципом забезпеченості виділяють такі види кредитів:

• бланковий кредит - це кредит без забезпечення;

• ломбардний кредит - це кредит під заставу цінних паперів;

• іпотечний - це кредит під заставу нерухомості( землі).

Згідно з принципом цільового характеру використання кредит надається під строго визначений об’єкт кредитування.

Виділяють дві форми кредиту:

-товарна - полягає у продажу товарів або послуг з відстрочкою платежу;

- грошова - об’єктом кредитування виступають гроші.

Види кредиту :

банківський – надається переважно у грошовій формі;

міжгосподарський ( комерційний) – надаєтья в товарній формі;

державний - надається переважно у грошовій формі;

споживчий – надається як вгрошовій, так і в товарній формах;

міжнародний - надається як у грошовій, так і в товарній формах.

Банківський кредит - це кредиті відносини, кредитором по яких виступає комерційний банк.

Банківські кредити класифікуються за різноманітними ознаками:

1. За призначенням і характером використання:

• для фінансування інвестиційних проекгів;

• для фінансування комерційних контрактів( угод).

2. За цільовим спрямуванням:

• виробничий;

• споживчий.

3. За терміном користування:

• короткострокові;

• середньострокові;

• довгострокові.

4. За відповідністю строкам погашення:

- строкові;

• пролонговані;

• прострочені.

5. За характером забезпеченості:

• забезпечені;

• незабезпечені.

6. За методом надання:

• разові – рішення про надання приймається банком окремо за кожною заявкою;

• кредитна лінія – зобов’язання банку надати позичальнику протягом визначеного терміну кредит у межах погодженого ліміту.

7. За характером повернення:

• кредити, які погашаються у всій сумі відразу;

• кредити, які погашаються частинами.

8. За характером і способом сплати відсотків:

• з фіксованою ставкою відсотка;

• з плаваючою ставкою відсотка;

• дисконтний кредит – виплата відсотків здійснюється в момент надання позики.

9. Залежно від кількості кредиторів:

- кредити, які надаються одним банком;

- консорціальні;

- паралельні - надаються одному клієнту декількома банками.

9. Кредити, що пов’язані з вексельним обігом:

- обліковий –

- акцептний.

Виділяють також послуги комерційного банку, які мають кредитний характер:

- лізинг – надання банком майна в оренду з правом подальшого викупу;

- факторинг -

Міжгосподарський кредит – це кредит, який надається одним підприємством іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу.

Значення комерційного кредиту полягає в тому, що він дає змогу істотно зменшити резерви платіжних засобів, які повинні мати суб'єкти ринку. Крім того, комерційний кредит прискорює рух товарів.

Споживчий кредит - це кредит, у якості одного із суб’єктів якого виступає населення. Споживчий кредит може бути як банківським, так і позабанківським.

Державниий кредит - це кредит, у якості одного із суб'єктів якого виступає держава в особі центральних чи місцевих органів влади.

Найчастіше держава виступає в ролі позичальника.

Міжнарордний кредит - це кредит, який обслуговує міжнародні економічні відносини.

Суб'єктами міжнародного кредиту можуть бути:

- держава в особі Центрального банку, Міністерства фінансів, казначейства;

- комерційні банки;

• міжнародні фінансово-валютні організації;

• фірми.

Позичковий процент - це ціна, яку сплачує позичальник за користування кредитом. Роль позичкового процента полягає в тому, що він дає змогу кредитору не лише зберегти свій кредитний потенціал, а й примножити його.

Позичкові процентні ставки бувають:

- фіксовані – не змінюються протягом усього періоду кредитування;

- плаваючі – змінюються в процесі кредитування.

Чинники, які впливають на величину процентної ставки за кредити, можна поділити на три групи:

• попит і пропозиція на кредитному ринку;

• собівартість кредитних ресурсів;

• рівень ризику.

Зрозуміло, що підвищений попит на кредити буде спричиняти підвищення процентної ставки і навпаки.

Собівартість кредитних ресурсів визначається рівнем облікової ставки центрального банку, тому процентні ставки за кредити не можуть бути меншими від неї. Ще одним чинником собівартості кредитних ресурсів, який впливає на величину позичкового процента, є розмір кредиту. Як правило, розмір процентної ставки за великі кредити буває нижчим, ніж за користування дрібними кредитами, оскільки витрати, пов’язані з кредитною послугою, не залежать від розміру кредиту, а тому, надаючи великі кредити, банки несуть відносно менші витрати.

До чинників ризику, які впливають на величину позичкового процента відносяться:

• фінансовий стан позичальника;

• репутація позичальника;

• проект, що кредитується;

• якість забезпечення кредиту;

• строк кредиту.

Суть кредиту проявляється в його функціях:

- перерозподільча - кошти економічних суб'єктів, які мають їх надлишок, можуть бути передані тим економічним суб’єктам, які відчувають нестачу коштів, і це сприятиме безперервності процесу виробництва та прискоренню руху капіталу;

- емісійна – на основі кредиту здійснюється емісія грошей як платіжних засобів;

- контрольна – забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб’єктів кредитної угоди.

Роль кредиту полягає в наступному:

1. Кредит забезпечує безперервність процесів розширеного відтворення, за його допомогою можна подолати сезонність виробництва і скоротити загальний обсяг коштів, які повинні мати в наявності суб’єкти господарювання.

2. За допомогою кредиту центральний банк має можливість впливати на пропозицію грошей.

3. За допомогою державного кредиту можна вирішити проблему покриття дефіциту державного бюджету.