51. Дати характеристику надходжень та витрат місцевих бюджетів.
До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:
1) податок на доходи фізичних осіб
2) 50 відсотків збору за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;
3) 50 відсотків збору за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя користувачами води за місцем її забору;
4) 50 відсотків плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (крім плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;
5) плата за використання інших природних ресурсів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;
6) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам.
Видатки та кредитування місцевих бюджетів
1. Видатки та кредитування місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією програм та заходів .
2. Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів витрачаються на заходи, передбачені рішенням про місцевий бюджет відповідно до законодавства.
52. Правові основи банківських операцій.
Важливою властивістю банківських операцій є їх продуктивний характер. Банк не просто акумулює гроші - він перетворює "неробочі" грошові кошти в працюючі активи, що нагромаджують доходи банку, сприяють, урешті-решт, розвиткові економіки держави.
Комісійні доходи виникають за всіма комісійними операціями банків, наданими клієнтам. Комісійні витрати банки несуть за одержані ними послуги від інших кредитних установ. До цієї категорії включаються:
• комісійні за гарантії розміщення кредитів від імені інших кредиторів та за операціями з цінними паперами;
• комісійні за розрахунково-касове обслуговування кредитних (депозитних) рахунків, за зберігання цінностей та здійснення операцій із цінними паперами;
• комісійні за проведення операцій з іноземною валютою і за продаж або купівлю монет для третіх осіб;
• комісійні за іншими операціями.
Результати від торговельних операцій - це чисті прибутки (збитки) від цих операцій:
• на валютному ринку і ринку банківських металів;
• ринку цінних паперів;
• від торгівлі іншими фінансовими інструментами.
Отже, завжди потрібно пам'ятати, що банк - прибуткове і, разом з тим, ризиковане підприємство, але ризикує банк тільки величиною власного капіталу, а не величиною своїх зобов'язань.
53. Державний кредит як інститут фінансового права. Характеристика форм внутрішнього державного кредиту.
З метою безперебійного фінансування суспільних потреб держава може залучати до покриття своїх видатків вільні фінансові ресурси господарських структур і кошти населення на засадах добровільності, платності і строковості. Ці ознаки є принципами кредитування, адже не всі державні доходи надходять державі безповоротно і не супроводжуються ніякими корелятивними видатками чи зобов'язаннями повернення. Йдеться про специфічне джерело державних доходів - державні позики.
Державні позики, які сьогодні реалізуються через випуск державних цінних паперів, є найбільш економічно доцільним методом фінансування бюджетного дефіциту порівняно з практикою позичання коштів в Національному банку і залучення коштів від грошової емісії. Доцільність використання державних позик для формування додаткових фінансових ресурсів держави і покриття бюджетного дефіциту визначається значно меншими негативними наслідками для державних фінансів і грошового обігу порівняно з монетарними прийомами (емісія грошей, балансування доходів і видатків уряду та ін.). Проте неминучим наслідком операцій по випуску і реалізації державних позик є державний борг. Залежно від джерела надходження коштів він може бути внутрішнім і зовнішнім.
Інститут державного кредиту може бути класифікований за допомогою критеріїв, що дають можливість охарактеризувати його як врегульований нормами права механізм залучення додаткових коштів.
Державний борг - як сукупність особливих фінансових правовідносин, передбачених законодавчими та нормативно-правовими актами, що обумовлюються політико-економічними прерогативами держави в процесі залучення нею тимчасово вільних коштів на засадах добровільності, поверненості, платності і строковості. При цьому кредиторами (позикодавцями) виступають юридичні і фізичні особи, а позико-одержувачем (боржником) - держава.
Ці відносини зазнають комплексного впливу норм конституційного, адміністративного та цивільного права. Однак фінансове право є головним при регулюванні цього виду відносин, і це перш за все визначається специфікою об'єкта, суб'єктів, методами та формами відповідальності.
Форми державного внутрішнього кредиту:
Нормативні акти України, насамперед Закони України «Про цінні папери і фондову біржу», «Про державний внутрішній борг України», «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про бюджетну систему України».
а) державні позики,
б) звернення частини заощаджень населення в державні позики;
в) використання коштів загальнодержавного позичкового фонду;
г) казначейські позики;
д) гарантовані позики.