Тема 1.3. Система оподаткування в Україні. Семінар – 2 години

1. Поняття, значення та складові елементи системи оподаткування.

2. Принципи системи оподаткування їх характеристика.

3. Поняття та елементи податкової системи, її особливості.

4. Співвідношення понять “податкова система” та “система оподаткування”.

5. Види загальнодержавних та місцевих податків та принципи віднесення податків до певного виду.

6. Встановлення податків, ведення податків, скасування податків: порядок та особливості.

7. Поняття, характеристика податкових режимів у відповідності до Податкового кодексу України.

8. Співвідношення загальної та спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва.

Індивідуальна робота – 1 година

1. Вільні економічні зони (ВЕЗ) та території пріоритетного розвитку (ТПР) в Україні, їх правове регулювання. Поняття ВЕЗ та мета їх створення. Типи ВЕЗ, що функціонують в Україні. Найбільш типові податкові пільги, що надаються ВЕЗ. Поняття та види ТПР, їх характеристика. Поняття, види та мета створення технопарків.

2. Правове регулювання офшорних механізмів в Україні. Поняття офшорних зон та офшорних компаній, їх види. Мета створення та використання офшорних механізмів в Україні та світі. Порядок створення офшорних компаній. Особливості правового регулювання офшорних механізмів в Україні.

Самостійна робота – 4 години

1. Види податкових режимів. Поняття, характеристика податкових режимів у відповідності до Податкового кодексу України: спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, фіксований сільськогосподарський податок; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію, крім електроенергії, виробленої когенераційними установками; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природній газ для споживачів усіх форм власності.

2. Співвідношення загальної та спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва. Зробіть порівняльну характеристику.

Література:

Основна та додаткова: [2; 3; 6; 11; 14; 28-30;32; 33; 36; 46; 55;59-66; 68; 78; 89; 91-95].

Нормативно-правові акти: [37; 39; 103-106;108; 109; 117].

Історія розвитку оподаткування свідчить, що податки можуть бути не тільки джерелом поповнення бюджетів, але і інструментом регулювання тих чи інших соціально – економічних процесів (Податкові пільги – податковий тиск).

Організація оподаткування справляє значний вплив на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави.

Сучасна податкова система України починає свій відлік від 25 червня 1991 року з прийняття Закону України «Про систему оподаткування», в якому важливу роль відведено створення оптимально справедливої та економічно виправданої системи оподаткування в найближчому майбутньому.

Закон (1251-12) визначав принципи побудови системи оподаткування, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність за порушення податкового законодавства.

2) З того часу до базового податкового Закон України «Про систему оподаткування» вносилися зміни. Так 2 лютого 1994р. була прийнята нова редакція цього закону (№ 3904-ХІІ від 02.02.1994р.), яка проіснувала три роки.

3) 18 лютого 1997р. була прийнята остання редакція Закону (№ 77/97-ВР від 18.02.1997р.), яка встановила більш чітку і логічну структуру оподаткування, і яка з подальшими змінами й доповненнями була чинною до прийняття Податкового Кодексу.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим Кодексом порядку, становить податкову систему України (п. 6.3. ст. 6 ПКУ).

Принципи оподаткування - це базові ідеї, фундаментальні положення, нормативно-правові засади, які складають основний зміст податкового права, характеризуються імперативністю і визначають загальну спрямованість правового регулювання суспільних відносин, пов’язаних з оподаткуванням.

Принципи оподаткування:

- стабільність і передбачуваність (тривалий час).

- гнучкість – оперативна зміна податкових платежів, способів їх обчислення, система пільг і санкцій.

- рівновага – підтримка за допомогою податків структурної рівноваги.

- рухливість – чутливість податків до змін в галузі формування, переміщення оподаткованої бази або появи нових форм податків.

- вираження чіткої антиінфляційної спрямованості через податкові вилучення.

- зручність як для платника так і для контролюючого об’єкта.

- рівність - одинаковий обов’язок платників при рівних умовах і розмірах доходів.

- стимулювання (одержання більш високих доходів).

- економічність - співвідношення витрат на збір податку з доходами від збору.

- рівномірність охоплення (не зосереджуватись на одній будь – якій частині податкового тягаря).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ефективна система оподаткування має принципове (якщо не вирішальне) значення для соціально-економічного розвитку країни. Вона безпосередньо впливає на структуру виробництва та динаміку розвитку економіки, інвестиційний клімат, розвиток науково-технічного прогресу та інновацій у суспільстві. На основі податкової системи формуються соціальні програми, а також доходи всіх рівнів.

Види податків та зборів.

Згідно ПКУ (а саме ст. 8) в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим Кодексом і є обов’язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених Податковим Кодексом.

Стаття 9. закріплює такі види загальнодержавних податків та зборів -

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

9.1.1. податок на прибуток підприємств;

9.1.2. податок на доходи фізичних осіб;

9.1.3. податок на додану вартість;

9.1.4. акцизний податок;

9.1.5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

9.1.6. екологічний податок;

9.1.7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

9.1.8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

9.1.9. плата за користування надрами;

9.1.10. плата за землю;

9.1.11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

9.1.12. збір за спеціальне використання води;

9.1.13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

9.1.14. фіксований сільськогосподарський податок;

9.1.15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

9.1.16. мито;

9.1.17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

9.1.18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Відносини, пов’язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено Податковим Кодексом.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених Податковим Кодексом, забороняється.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Стаття 10. ПКУ зазначає місцеві податки та збори -

До місцевих податків належать:

10.1.1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

10.1.2. єдиний податок.

10.2. До місцевих зборів належать:

10.2.1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

10.2.2. збір за місця для паркування транспортних засобів;

10.2.3. туристичний збір.

Місцеві ради обов’язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених Податковим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог Кодексу щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених Податковим Кодексом, забороняється.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Порядок встановлення та скасування податків в Україні.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім Податкового Кодексу. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних законів, прийнятих відповідно до законів України.

Будь – які податки і збори (обов’язкові платежі) які запроваджуються, мають бути включені до Податкового Кодексу. Всі інші Закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеними у Податковому Кодексі.

Згідно ст. 4 ПКУ п. 4.4. : «Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до ПКУ Верховною Радою України, а також ВР АРК., сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України».

Також стаття 11. ПКУ визначає спеціальні податкові режими, що встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно Податковим Кодексом.

Спеціальний податковий режим  система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб’єктів.

Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів.

Правове регулювання офшорних механізмів в Україні.

Більшість малих країн та країн з нерозвинутою економікою стимулює фінансові поступлення шляхом дозволу претендентам створювати компанії на вигідних умовах. Таких держав з пільговим оподаткуванням і відсутністю валютного контролю налічується біля 50. Переваги їх наступні:

• низька собівартість створення компанії,

• простота оформлення,

• можливість відкриття рахунків в будь – яких банках і в будь – якій валюті,

• немає зобов’язання з подання бухгалтерської звітності в податкові та державні органи.

Недоліками є недовіра влади і приватних фірм до офшорних компаній і труднощі в отриманні кредитів такими компаніями.

Визначене законодавче забезпечення системи офшорних зон дістала 2000р. Президент України розпорядженням № 19/2000р. від 21 лютого 2000р. доручив КМУ визначити й опублікувати перелік офшорних зон і надалі забезпечувати його щорічне опублікування.

Поняття ж офшорних зон немає. Тому законодавець пішов дещо спрощеним шляхом - закріпити вичерпний перелік офшорних зон, а не роз’яснювати у чому їхня сутність.

Закон України від 23 лютого 1996р. «Про деякі питання валютного регулювання й оподаткування суб’єктів експерементальної економічної зони «Сиваш» регулює створення зони для залучення іноземних і національних інвестицій на основі Указу Президента України від 17 листопада 1995р. «Про заходи для проведення експерименту в північно – кримській експериментальній економічній зоні «Сиваш» ».

У цілому всі вільні економічні зони поділяються на дві категорії:

1) транспортно – транзитні - зони розташовані по периметру кордону України, що забезпечують залучення товарів на територію України і потік транзитних товарів через територію України.

2) промислові – зони розташовані на території України, закріплені законодавством, у них здійснюють інвестування і встановлено пільговий режим оподаткування.