98.Первинне і похідне право.

Найчастіше класифікують європейське право, поділяючи його на первинне (договірне, статутне) та вторинне (похідне)., Первинне право - це частина європейського права, яка була вироблена безпосередньо країнами-членами. Вторинне право - це ті правові акти, які були вироблені інституціями Європейського Союзу на основі первинного права. Первинне право має пріоритет над вторинним, тобто вторинне право має відповідати первинному. До джерел європейського права належать також загальні принципи права, договори з третіми країнами (тими, що не є членами ЄС), вироки Європейського Суду.

Норми первинного права мають безумовне верховенство над нормами вторинного і третинного права. Для їхньої зміни і перегляду встановлена особливо складна процедура, що вимагає проведення відповідної міжурядової конференції при внесенні істотних змін і, у будь-якому випадку, одноголосної ратифікації державами-членами актів, які вносять зміни в установчі договори.

На базі правових положень первинного права формуються і вводяться в дію норми вторинного права. Вторинне право утворюють ті правові норми, що видаються інститутами Європейського Союзу і які регулюють у рамках юрисдикції Союзу відносини між суб'єктами права ЄС. Видавані інститутами Союзу, вони обов'язкові не тільки для приватних осіб, як фізичних, так і юридичних, але і для держав - членів ЄС.

Норми вторинного права ЄС, вироблені на основі первинного, створюються автономно і приймаються інститутами Європейського Союзу. Саме норми вторинного права забезпечують реальне функціонування інститутів Європейського Союзу і досягнення цілей та вирішення задач, які стоять перед ними. Інакше кажучи, вторинне право - це результат правотворчості інститутів Союзу, створених на основі установчих договорів. Межі й умови цієї правотворчості визначені установчими актами.

Вторинне право включає основний масив норм європейського права. Головні відмінні риси їхнього правового режиму - верховенство стосовно національних правових положень, пряма дія, інтегрованість у національне право і забезпеченість юрисдикційним захистом.

Первинне законодавство включає в себе такі документи:

1) засновницькі договори, якими є Договори про заснування Європейського Співтовариства, Європейського співтовариства вугілля та сталі та Євроатому;

2) важливі документи, такі як Єдиний європейський акт, Договір(Маастрихтський) про заснування Європейського Союзу, Бюджетний договір 1975 р., Договір про об’єднання 1965р., Статут Європейського інвестиційного банку, різноманітні акти та договори про приєднання. У більшості випадків ці документи тягли за собою внесення поправок до основоположних Договорів;

3) різноманітні протоколи і схожі додатки до договорів (такі як Соціальний протокол і Протокол про економічне та соціальне зближення до Договору про заснування Європейського Союзу);

4) конвенції та інші документи, укладені між державами-членами, деякі важливі акти законодавства Співтовариства. Наочним прикладом цього виду документів можна назвати Брюссельську конвенцію 1968 р. Про взаємне визнання судових рішень.

Вторинне право включає в себе:

1)Регламенти. Ст. 189 Договору про заснування Європейського Співтовариства описує їх як такі, що мають „загальне застосування” і є цілком обов’язковими у всіх своїх елементах та мають пряму дію в усіх державах-членах.

2)Директиви. Ст. 189 Договору про заснування Європейського Співтовариства визначає: директиви є обов’язковими щодо результатів, що мають бути досягнуті, для кожної держави-члена, якій вони адресовані.

3)Рішення. Рішення є обов’язковими в усіх своїх елементах для тих, кому вони адресовані. Тому вони являють собою індивідуальні норми, адресатами яких можуть бути як держави-члени, так і приватні особи.