litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Постанова Політбюро ЦК КП(б)У «Про постанову комісії Політбюро з українізації держапарату»

(1925 р., червня 19)

а) Утвердить в основном постановленім комиссии об украинизации госаппарата. Поручить Секретариату окончательно средактировать, дополнив пунктом об ускорении издания словарей, как общего, так и терминологического. [...]

в) Указанньїе постановленім не распространяются на административньіе единицьі, населенньїе нацменьшинствами.

г) Поручить комиссии по украинизации разработать особо вопрос о нацменьшинствах, в частности об украинских меньшинствах в административньїх районах, населенньїх нацменьшинствами.

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 5: Документи і матеріали, кн. 1.

Київ, 2009. - С. 242-243.

З доповідної записки Я.П.Ряппо про реорганізацію Української академії наук

(1925 р.)

[...] В 1924 году Наркомпросом бьіл поставлен в директивних органах вопрос о переводе Академии наук в столицу — Харьков. Однако, проект перевода не бьіл реализован отчасти вследствие национально-политических соображений и в значительной степени вследствие отсутствия средств и необходимьіх помещений в Харькове.

В связи с вьіяснением невозможности перевода, Главнаукой бьіл по­ ставлен вопрос о реорганизации Академии наук и об увеличении ее бюджета.

Новьій проект статута Академии отказьівается от старого университетского деления Академии на три отделения: историко-филологическое, фи- зико-математическое и социально-зкономическое, а вьщвигает научномарксистское деление академии на два отделения: естественно-технических и социально-политических наук.

Возражения некоторьіх академиков против такого деления били рассмотреньї на Всеукраинском Сьезде научньїх работников и согласованьї, причем все академики голосовали единогласно за новнй проект. [...]

Реализация нового статута (устава) требует ряда организационньїх мероприятий, касающихся вьіборов и назначений, а именно:

Необходимо провести вьібор Президиума Академии.

[...]

3.Влить в число научньїх сотрудников и корреспондентов Академии коммунистов.

4.Ввести в число установлений Академии Институт Марксизма и ряд научно-исследовательских кафедр.

Президиум Академии должен состоять из 5 лиц: Президента, вице-пре- зидента, непременного секретаря, секретаря І и секретаря II отделения.

608

Р о з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

При зтом вице-президент должен бьіть заместителем Президента не только по административно-организационньїм, а по всем делам Академии (Назначенньїй Наркомпросом).

Президентом Академии считаю подходящим академика Тутковского, вице-президентом коммуниста (общественника) [...], непременньїм секре­ тарем — акад. Крнмского, секретарем І отделения — академика Вотчала, секретарем II (социально-исторического) отделения — академика Грушевского. Такой состав укрепит руководство Академией, установит равновесие между группировками в плоскосте деловой работьі и даст вице-президенту коммунисту иметь всегда большинство по своим предложениям.

Назначение коммуниста (не академика) на пост непременного секрета­ ря невозможно и нежелательно. Зто сорвет возможность провести вьіборьі и вьізовет невнгодную кампанию по адресу Правительства и Украинской Академии наук и у нас в СССР, и особенно за границей.

Точно также нельзя ставить во главе социально-исторического отделе­ ния акад. Крьімского (не социолога и не историка).

Назначение во главе зтого отделения акад. Грушевского, как историка, удовлетворит и его, и парализует дефекти Крьімского.

Оставление же Крьімского непременньїм секретарем необходимо, ибо никго иной, как именно он пять лет бнл хранителем Академии в самих нищенских условиях. Академика Крнмского надо сохранить и ради той огромной работьі, которая ведется им и под его руководством по украинскому язнку.

Влияние непременного секретаря будет сдерживаться вице-президен- том коммунистом, которнй должен бить заместителем Президента во всех отношениях.

Своевременннм является также некоторая проверка тех сотен лиц, работающих в отделениях, секциях и комиссиях Академии, из которьи очень многие не соответствуют своєму назначению, которьіх целесообразно заменить молодой аспирантурой из научно-исследовательских кафедр или вузов.

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів.

Київ, 2000. - С. 319-320.

Витяг з протоколу засідання президії Київського окрвиконкому про організацію української опери в м. Києві

(1926 р., березня 29)

Сл у х а л и : Про організацію української опери в Києві.

Ух в а л и л и : 1. Визнати за доцільне і погрібне організувати з нового сезону 1926/27 р. українську оперу в м. Києві.

2. Вважати за необхідне, щоб основний репертуар опери був україн­ ський, допускаючи російські опери залежно від якості та кількості україн­ ського оперного репертуару.

3. В зв’язку з цим, визнати за необхідне приступити до комплектуван­ ня для української опери трупи, притягуючи до складу її видатні оперні си­ ли Союзу.

609

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

4.Визначити за потрібне обслуговувати видатними оперними силами Київ та Харків, забезпечивши умовою рівномірні виступи їх в цих містах.

5.Вважати за необхідне, щоб Головполітосвіта запрошення художни­ ків, вокальних сил погоджувала з окрполітосвітою. [...]

Культурне будівництво в Українській РСР. Важливіші рішення Комуністичної партії і Радянського уряду. 1917—1959 рр.:

Збірник документів: У 2 т. Т. 1: 1917 — червень 1941 р.

Київ, 1959. - С. 441.

Лист Й.В.Сталіна секретарю ЦК КП(б) України Л.М.Кагановичу й іншим членам Політбюро ЦК КП(б)У про бесіду з наркомом освіти України О.Я.Шумським (1926 р., квітня 26)

Имел беседу с Шумским. Беседа бьіла длительная, продолжалась часа два с лишним! Вьі знаете, что он не доволен положением на Украине. Мо­ тиви его недовольства можно свести к двум основним пунктам.

1. Он считает, что украинизация идет туго, на украинизацию смотрят, как на повинность, которую вьіполняют нехотя, внполняют с большой оттяжкой. Он считает, что рост украинской культури и украинской интеллигенции идет бистрим темпом, что ежели ми не возьмем в руки зтого движения, оно может пойти мимо нас. Он считает, что во главе зтого движения должни стать такие люди, которьіе верят в дело украинской культури, которьіе знают и хотят знать зту культуру, которьіе поддерживают и могут поддерживать нарастающее движение за украинскую культурность. Он особенно недоволен поведением партийной и профессионалисткой верхушки на Украине, тормозящей, по его мнению, украинизацию. Он думает, что один из основних грехов партийно-профессионалистской верхушки состоит в том, что она не привлекает к руководству партийной и профессионалистской работой коммунистов, непосредственно связанньїх с украин­ ской культурой. Он думает, что украинизацию надо провести, прежде всего, в рядах партии и среди пролетариата.

2. Он думает, что для исправления зтих недочетов необходимо, прежде всего, изменить состав партийной и советской верхушки под углом зрения украинизации, что только при зтом условии можно будет создать перелом в кадрах наших работников на Украине в сторону украинизации. [...]

Моє мнение на зтот счет.

1. В заявлениях т. Шумского по пункту 1-му єсть некоторие вернне мисли. Верно, что широкое движение за украинскую культуру и украин­ скую общественность началось и растет на Украине. Верно, что отдавать зто движение в руки чуждьіх нам злементов нельзя ни в коем случае. Вер­ но, что целий ряд коммунистов на Украине не понимает смьісла и значе­ ння зтого движения и потому не принимает мер для овладения им. Верно, что нужно произвести перелом в кадрах наших партийних и советских ра­ ботников, все еще проникнутьіх духом иронии и скептицизма в вопросе об украинской культуре и украинской общественности. Верно, что надо тща-

610

Р о з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

тельно подбирать и создавать кадри людей, способньїх овладеть новьім движением на Украйнє. Все зто верно. Но т. Шумский допускает при зтом, по крайней мере, две серьезньїх ошибки.

Во-первьіх, он смешивает украинизацию наших партийного и иньїх аппаратов с украинизацией пролетариата. Можно и нужно украинизировать, соблюдая при зтом известньш темп, наши партийньїй, государственньш и иньїе аппаратьі, обслуживающие население. Но нельзя украинизировать сверху пролетариат. Нельзя заставить русские рабочие массьі отказаться от русского язьїка и русской культури и признать своей культурой и своим язиком украинский. Зто противоречит принципу свободного развития национальностей. Зто бьша би не национальная свобода, а своеобразная форма национального гнета. Несомненно, что состав украинского пролета­ риата будет меняться по мере промишленного развития Украиньї, по мере притока в промьшіленность из окрестньїх деревень украинских рабочих. Несомненно, что состав украинского пролетариата будет украинизироваться [...] Но зто процесе длительннй, стихийньїй, естественньїй. Пи­ таться заменить зтот стихийньїй процесе насильственной украинизацией пролетариата сверху — значит проводить утопическую и вредную политику, способную визвать в неукраинских слоях пролетариата на Украине антиукраинский шовинизм [...]

Во-вторьи, совершенно правильно подчеркивая положительньїй харак­ тер нового движения на Украине за украинскую культуру и общественность, т. Шумский не видит однако теневих сторон зтого движения. Т. Шум­ ский не видит, что при слабости коренньїх коммунистических кадров на Украине зто движение, возглавляемое сплошь и рядом некоммунистической интеллигенцией, может принять местами характер борьбьі за отчуждение украинской культури и украинской общественности от культури и общественности общесоветской, характер борьби протав Москви вообще, протав русских вообще, протав русской культури и ее вьюшего достижения — протав ленинизма. Я не буду доказьівать, что такая опасность становится все более и более реальной на Украине. [...]

P.S. Один из виводов, нельзя травить бивших боротьбистов из прошльїх. Надо забьіть о том, что они имели одно время за собой грехи, — у нас нет людей безгрешньїх. Надо их привлекать к партийной работе как внизу, так и вверху, безусловно и обязательно. Надо привлечь т. Шумского к участаю в руководящей партработе. Надо усиленно ковать новьіе кадри из украинцев. Надо обратить специальное внимание на учебньїе заведення, на украинскую молодежь в учебньїх заведеннях, привлекая и ставя на работу всех способньїх людей. Надо серьезно взяться за дело овладения новим движением на Украине, борясь с крайностями таких товарищей, как т. Хвилевой. Без зтих и подобньїх им мер дело бу­ дет страдать.

ЦК РКП(б) — ВКП(б) и национальньїй вопрос. Кн. 1: 1918—1933 гг. Москва, 2005. - С. 382-385.

611

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

З промови О.Я.Шумського на пленумі ЦК КП(б)У про підсумки українізації

(1926 р., червня 2—6)

[...] Свої думки щодо нашої політики українізації я вже мав нагоду ви­ словити, хоча б в тій стенограмі Політбюро, яку тут всі товариші читали. Багато що є актуальним і з того, що говорилось на квітневому пленумі ми­ нулого року. Отже, повторювати сказаного я тут не буду, тим більш, що за той час, який є в моєму розпорядженні, все одно всього не скажеш, що можна було б сказати по цьому питанню. Тому я обмежусь лише деякими питаннями. Перш за все, покінчу з тим, які ж причини викликають серед наших письменників-партійців ці хитання і безперечні політичні помилки й ухили. Перша причина — це НЕП зі зростом дрібної буржуазії як на селі, так і в місті. Але цього мало. НЕП діє і в Росії, однак таких явищ ми там не спостерегаємо. [...]

На Україні все це помножується на національне питання. Вже більше року йде палка дискусія про шляхи розвитку української літератури, а по суті цілого суспільно-культурного процесу. Молодь б’ється за пояснення перспектив цього процесу, що бурхливо розвивається. Партія, що живе ро­ сійською культурою й провадить своє внутрішнє життя російською мовою, стоїть осторонь і не бере активної творчої участи в цьому процесі. Цей процес покривається лише тоненькою плівкою комуністів, що не в силах охопить його своїм впливом і ним керувать. [...]

[...] Причина хитань цієї плівки комуністів полягає в тому, що партія в цілому не бере органічної активно-творчої участи в процесі суспільнокультурного будівництва. Доки цього не буде, доки партія в цілому не буде двигати й керувати цим процесом, доки в нього не буде втягнений пролетаріят, доти неминучі хитання, збочення, доти український суспільнокультурний процес не матиме ясних перспектив свого розвитку.

Ми багато наговорили хороших слів на торішньому квітневому пленумі про те, що треба цей процес взяти до рук всієї партії, про виховання в на­ шому дусі молоди, яка підпадає ворожим ідейно впливам і т. інше. А спи­ таєм себе чесно й одверто: чи багато старих партійців кадровиків вивчило за цей рік українську мову, познайомилось з історією України, українсь­ кою культурою? Я щось ні одного імени не можу назвать. Боюсь, що навіть не стали до цього діла. От в чім наша біда. [...]

До цього часу ми трактували українізацію, пояснювали партії її необ­ хідність, як засоба змички з селянством, як необхідну зброю в боротьбі з українським націоналізмом. Таке умотивування необхідности українізува­ тись не могло, розуміється, запалить партію й передових позапартійних ро­ бітників вчити українську мову й увіходити в українське культурне життя й будівництво. Тези Політбюро трактують українізацію, як передумову, як необхідний засіб соціялістичного будівництва, як знаряддя соціялістичного будівництва в руках українських трудящих мас. Така трактовка українізації надає цій справі іншого характеру. Кожний комуніст, як палкий борець за соціялістичне будівництво, незалежно від того, якої він національносте, не може поставитись байдуже до українізації в такому її розумінню. А надто

612

Р о з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

це стосується старих більшовиків, партійних кадрів, які за цього часу туго йшли на українізацію. Тези відмічають ці труднощі в переведенню україні­ зації, що основний партійний кадр є руським за походженням. Кожен з нас добре розуміє значіння для партії старого, перевіреного в боротьбі, партійного більшовицького кадру, основи, фундамента партії. Але треба, щоб і старі партійці-кадровики зрозуміли, нарешті, всю серйозність украї­ нізації, цього знаряддя будівництва соціялізму, як говорить резолюція Політбюро, і не утрудняли партії оволодінням цею зброєю. Як і на кожній ді­ лянці боротьби за соціалізм, старі випробовані кадри повинні бути на чолі.

Я вже не раз мав нагоду говорити про те, що ми повинні прагнути до такого становища, як в Росії. Там партія охопила всі пори суспільного життя і керує ним, активно діючи в його творчім процесі. В Росії партійні й державні вожді в той же час є й вождями, керівниками всієї російської радянської суспільности, російської суспільної думки, культури й т. п. Там нема цієї мовної стіни між суспільно-культурним процесом будівництва й радянським та партійним керівництвом, яке в нас ще є.

Там керівники держави й партії є в той же час керівниками російської радянської суспільности й культури. [...]

Партія в цілому та її керівники мусять стати і керівниками українсько­ го суспільного культурного будівництва, тобто оволодіти українською мо­ вою й культурою. Бо цей суспільно-культурний процес не може бути без керівництва, без вождів. Природа порожнечі не терпить. Не станемо на чо­ лі цього процесу, то з’являються другі ворожі і нам вожді. Було б болото, а чорти знайдуться і вже знаходяться. Ви подивіться, як всі ці Грушевські, Дорошкевичі, Гермайзе, Єфремови, Ніковські, Зерови й інші їм подібні, що в 1919—20 роках обірвали були свої суспільні зв’язки з Україною, чи вірніш, ми розрубали ці зв’язки й викинули їх за кордон, що банкрутували були, як вони тепер знову відновляють ці зірвані зв’язки й намагаються ке­ рувати новим радянським суспільно-культурним життям. [...]

Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: Документи і матеріали: В 3 т. Т. 2.

Мюнхен, 1983. - С. 149-153.

Тези Союзу залізничників України за доповіддю про українізацію професійної роботи

(1926 р., червень)

Основной план об украинизации бьіл разослан на места еще в середине 1924 года. Зтот план указьівает на практические мероприятия, принятьіе в отношении делопроизводства руководящего и технического аппарата союза, массовой и культурной работн.

В период последующих двух лет союз железнодорожников имеет в зтой области цельїй ряд достижений. Но, наряду с зтим, нужно признать необходимость решительного перехода к украинизации, ибо в целом практичес­ кие мероприятия проводятся недостаточно хорошо. [...]

Сейчас вопрос украинизации характеризуется следующими моментами:

613

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

I. Национальньїй вопрос.

В результате обследования национального состава на 1 апреля 1926 года, охватившего 101 511 лиц (по трем железньїм дорогам: Южной, Донецкой, Екатеринославской), что составляет 57 % общего количества работающих на железних дорогах Украиньї, ми имеем:

Украинцев — 62472, или 70 %; Русских — 22320, или 24 %;

Прочих — 5514, или 6 % к общему числу охваченннх.

Более значительньїе группьі из числа «прочих» составляют: белорусьі — 2159, или 2,3 %; поляки — 1454, или 1,6 %.

Из общего числа охваченньїх обследованием (90 306 человек) — разговаривают:

На украинском язьіке — 36 %; На русском язике — 62 %; На других язиках — 2%. Читают:

На украинском язике — 33 %; На русском язике — 65 %; На других язьїках — 2 % Пишут:

На украинском язьіке — 29 %; На русском язьіке — 69 %; На других язиках — 2 %.

II. Украинизация союзного аппарата:

а) Данньїе о национальном составе на 1/УІ вьібранньїх членов низо­ вих ячеек союза железнодорожников и их родном язьіке дают следующую картину:

[-]

1)По национальному составу вибранних членов в низових союзньїх органах количество украинцев преобладает над количеством русских (ук­ раинцев — 67,5 %, русских — 25,1 %).

2)Несмотря на подавляющее большинство украинцев среди вьібранних в низовьіе ячейки, на украинском язике разговаривают только 2,6 %, а на русском — 74, 8%. [...]

III. Делопроизводство.

[...]

1)Из общего количества обследованньїх МК — 26 % ведут своє дело­ производство полностью на украинском язике;

2)66 % на русском язике;

3)8 % на украинско-русском язике.

Преобладание украинского язьїка в делопроизводстве низових союз­ них органов ставит перед нами задачу принятия дальнейших мер к прове­ денню делопроизводства низових союзньїх органов на украинский язик.

Делопроизводство дорпрофсоюзов частично переведено на украинский язик, но в зтой работе замечаются перебои, которьіе и необходимо изжить.

614

Р о з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

Состав ответствешшх работников ЦП на 65 % владеет украинским язиком. Техннческне сотрудники, пройдя курси украннского язика, владеют им в границах своей работи.

ГУ. Украинизация массовой союзной работн.

Значительное число украинцев среди членов союза железнодорожников Украйни ставит перед союзними органами задачу их обслуживания на родном язьіке. [...]

V. Украинизация культработьі.

В проведенни украинизации союзной культработн имеются значительньіе достижения.

Так, по Южной железной дороге кружки по изучению украннского язика прн клубах охватили 1117 человек. На Юго-Западной железной до­ роге ми имеем на 1/УІ-26 г. 69 кружков украннского язика с общнм чис­ лом членов союза — 1374.

По Сновському уч[аст]ку работает 4 кружка — 172 члена союза; в Конотопском н Киевском участке МКВ — 5 кружков — 112 членов союза.

На Днепропетровской железной дороге работают 6 украинских круж­ ков при клубах.

Клубньїе драматаческие и хоровьіе кружки проводят массовую работу на 60 % по-украински.

Надписи, лозунги, плакати и т. п. пишутся по-украински. Количество статей по-украински в стенгазетах увеличивается. Лекции и доклади частично проходят на украинском язьіке. Так, на Днепропетровской желез­ ной дороге било прочитано 42 лекции в зимний период 1925—1926 г.

Пополнение библиотек книжками, изданними по-украински, проводится систематически. [...]

ЦК РКП(б) — ВКП(б) и национальньїй вопрос. Кн. 1: 1918—1933 гг.

Москва, 2005. — С. 410—416.

Постанова Центральної контрольної комісії КП(б)У про заходи щодо українізації керівного складу партійних працівників (1926 р., вересня ЗО)

1.На виконання директив партії щодо українізації відповідальних пра­ цівників вважати необхідним, щоб керуючий та відповідальний склад обо­ в’язково, протягом півроку пройшов курс по українізації з проведенням відповідних іспитів.

2.Визнати необхідним про всіх товаришів, які умисне відхиляються від вивчення української мови, притягти до партійної відповідальності по лінії ЦКК, про що пропонувати ОкрКК простежити.

Цю постанову погодити з ЦК КП(б)У.

Національні відносини в Україні у XX ст.: Збірник документів і матеріалів.

Київ, 1994. - С. 165.

615

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Постанова І Всеукраїнської конференції КП(б)У про Дніпробуд

(1926 р., жовтень)

Дальший розвиток промисловості нашої країни і всього народного гос­ подарства упирається в розвиток енергетичних сил СРСР.

На півдні України, в Криворізько-Донецькому районі, сконцентрована основна частина важкої індустрії нашого Союзу: металургійна, металооб­ робна, вугільна і рудна, що є величезним споживачем електроенергії.

Природні багатства цієї частини Союзу, при наявності дешевої елек­ троенергії, забезпечують надалі зростання і розвиток цих галузей промис­ ловості, підвищуючи їх конкурентну спроможність на закордонному ринку, а також створення нових галузей.

Уже ці завдання рішуче висувають необхідність використання Дніпра для будівництва потужної Дніпровської гідроелектростанції — Дніпробуд.

Теперішній стан Дніпра загрожує втратою величезного водного шляху і вимагає великих затрат для шлюзування.

Створення Дніпробуду усуває цю загрозу, дає одночасно безпосередній вихід до Чорного моря найбагатшому сільськогосподарському районові Ук­ раїни, лісовим районам БСРР та районам РСФРР, що прилягають до Дніпра, створюючи рентабельні умови транспорту.

Одночасно Дніпровське будівництво створює умови для корінної реор­ ганізації багатого сільськогосподарського району, що прилягає до Дніпро­ буду, з використанням дешевої енергії для іригації і меліорації.

Громадська думка робітників і селян України рішуче вимагає негайно­ го здійснення Дніпровського електробудівництва, що виявилося в рішен­ нях цілого ряду партійних організацій і радянських з’їздів.

Перша Всеукраїнська партійна конференція, визначаючи Дніпробуд основною передумовою дальшого розвитку народного господарства по шляху індустріалізації, висловлює впевненість, що Дніпровське будівниц­ тво буде почато вже в поточному господарському році, і доручає ЦК доби­ ватися перед союзними органами включення асигнування на Дніпробуд у бюджет 1926/27 року.

Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК: У 2 т. Т. І.

Київ, 1976. - С. 420-421.

З доповідної записки Наркомосу УСРР до НК РСІ про роботу наукових установ (1927 р., грудня 10)

Розробляючи мережу наукових установ і план їхньої праці на 1926/27 р., НКО передбачав, як загальну лінію, підсилити операційну працю наукових і культурних установ, зокрема тих, де спеціально навчаються і де розвивається українська культура, асигнуючи кошти на видання та обладнання кабінетів, на придбання наукової закордонної літератури, на охорону пам’яток приро­

616

Р о з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

ди і культури тощо. Особливу увагу звернено на Українську Академію наук — на поглиблення її праці в тій частині, що торкається розвитку народного господарства і культури України: розроблено було план реорганізації УАН, підсилення її фізико-математичного відділу, видання серії термінологічних українських словників, закінчення видання словника живої мови і т. п. Ок­ ремо було поставлено питання про українські музеї і про вивчення українсь­ кого мистецтва, поширення наукових експедицій і т. д.

Значну частину наміченого на 1927/28 р. було виконано: відремонтова­ но будинок Ольгинської гімназії для УАН, побільшено було її видавниц­ тво. Засновано науково-дослідні інститути — геологічний, водного госпо­ дарства, цукрової промисловості, що матиме велике значення для вивчення народного господарства України; педагогічну наукову роботу поставлено на певні рейки з заснуванням науково-дослідного педагогічного інституту в Харкові. Вивчення української літератури стало предметом праці науководослідної кафедри письменства в Харкові; зокрема, для вивчення Т.Г. Шев­ ченка та його доби засновано науково-дослідний інститут Шевченка. Для поширення краєзнавчої праці засновано Український комітет крає­ знавства.

В галузі збирання, дослідження й охорони матеріальних пам’яток ук­ раїнської культури (музеї та охорона позамузейних пам’яток) з моменту ор­ ганізації Укрнауки (1925 р.) та видання постанови ВУЦВК та РНК УСРР «Про пам’ятки культури й природи» (1926 р. червень) зроблено таке.

1. Вся музейна справа і всі музеї (16 державних і 54 місцевих) об’єдна­ но під кермом Укрнауки (вересень 1926 р.) і ув’язано з загальним планом розвитку науки на Україні.

2.Вироблено провідні директиви щодо музейної роботи на найближчі

роки.

3.Для підготовки спеціалістів високої кваліфікації, яких дуже бракує, заведено аспірантуру при таких музеях: Всеукраїнському музейному город­ ку, Київському музеї мистецтв, Одеському історико-археологічному, Дніп­ ропетровському краєзнавчому, Харківському археологічному, Волинському науково-дослідному, Харківському музеї українського мистецтва. [...]

4.Реорганізовано Києво-Печерську лавру у Всеукраїнський музейний городок і утворено в його складі такі музеї: музей порівняльної історії куль­ тів, музей українського письма й друку, український нумізматичний музей, музей української архітектури, український музей шитва й тканини, ук­ раїнський музей металопластики, музей українського малярства, українсь­ кий театральний музей, збірка української старовини Потоцького.

5.Реорганізовано Всеукраїнський соціальний музей з відокремленням мистецьких речей для влаштування Харківського художнього музею.

6.Організовано державний заповідник ім. Т.Г.Шевченка, впорядкова­ но держзаповідник «Ольвія», в процесі організації державні історико-куль- турні заповідники — «Бердичівський кармелітанський монастир», «Кам’я- нецька фортеця»,.«Будинок М.В.Гоголя в Нероновичах».

7.З 1925 р. встановлено крайові інспектури по охороні пам’яток куль­ тури й природи, що взяли вже на облік понад 2000 пам’яток і проводять працю по їх охороні.

617