- •Основні методі знаходження невизначеного інтегралу. Метод безпосереднього інтегрування
- •Метод інтегрування частинами
- •3. Інтегрування раціональних ф-ій
- •9.Застосування визначеного інтеграла до знаходження площі фігури та об’єму тіла обертання
- •12. Диференціальні рівняння зі сталими коефіцієнтами. Теореми про структуру розвязків о.Л. Д.Р і н.Л.Д.Р.
- •14. Ознаки збіжності додатніх рядів
- •15. Знакозмінні ряди. Абсолютна та умовна збіжність. Теорема Лейбніца
- •17. Застосування степеневих рядів
- •18. Поняття про випадкові події. Простір елементарних подій
- •19.Класифікація подій:
- •20. Класичне означення ймовірності і її властивості.
- •22) Означення ймовірності та її властивості
- •23. Основні формули комбінаторики
- •24. Теорема додавання ймовірностей.
- •25.Теорема множення ймовірностей.
- •26. Формула повної ймовірності
- •27. Формула Баєса
- •28. Повторні незалежні випробування
- •29.Випадкові величини
9.Застосування визначеного інтеграла до знаходження площі фігури та об’єму тіла обертання
Формула Ньютона – Лейбніца
1.Нехай
на інтервалі [a,
b]
задана неперервна невідємна
функція у=f(x).
Тоді
згідно з геометричним змістом визначеного
інтеграла площа криволінійної трапеції,
обмеженої даною функцією, віссю ОХ та
прямими х=а, х=b,
чисельно
дорівнює визначеному інтегралу.
Знаходження об`ємів фігур обертання
12. Диференціальні рівняння зі сталими коефіцієнтами. Теореми про структуру розвязків о.Л. Д.Р і н.Л.Д.Р.
Лінійне диференційне рівняння зі сталими коефіцієнтами з правою частиною спеціального виду - диференційне рівняння виду
,
![]()
де коефіцієнти - певні сталі, - довільна функція.
![]()
Однорідне лінійне диференційне рівняння зі сталими коефіцієнтами
14. Ознаки збіжності додатніх рядів
Сформулюємо дві ознаки збіжності додатніх рядів, що ґрунтуються на порівнянні рядів між собою. Ці ознаки полягають в порівнянні членів досліджуваного ряду з членами іншого ряду, поведінка якого вже вияснена.
1.
Нехай
1)
І
2)
-
два додатніх ряди, причому члени першого,
починаючи з деякого місця, не більші
відповідних членів другого:
. Тоді, якщо ряд (2) збігається, то збігається
і ряд (1), якщо ж ряд (1) розбігається, то
розбігається і ряд (2) ( із збіжності ряду
з більшими членами випливає збіжність
ряду з меншими членами, із розбіжності
ряду з меншими членами випливає
розбіжність ряду з більшими членами).
2.
Якщо ряди (1) і (2) строго додатні і границя
відношення їх загальних членів є обмежене
додатнє число
то
ряди (1) і (2) збігаються або розбігаються
одночасно.
В
багатьох випадках для порівняння
досліджуваного ряду зручно використовувати
ряди виду
Ми
будемо називати такі ряди гармонійними,
хоч частіше цю назву відносять лише до
ряду
Пізніше
ми розглянемо ознаки збіжності, з
допомогою яких можна буде показати, що
гармонійні ряди збігаються при
>1
і розбігаються при 0<
≤1
Розглянемо декілька прикладів.
Приклад
1.
При
всіх
очевидна
нерівність
<
Оскільки
ряд з більшими членами
збігається,
то за ознакою 1 збігається і розглядуваний
ряд.
(ознака
Даламбера). Якщо для ряду
з додатними членами
існує границя тоді:![]()
при
ряд
збігається;
при
ряд
розбігається;
при
питання
про збіжність ряду ознака не вирішує.
15. Знакозмінні ряди. Абсолютна та умовна збіжність. Теорема Лейбніца
Теорема.
Якщо в ряді з додатними членами загальний
член, починаючи з певного значення п,
задовольняє нерівність
деq
– стале
число, менше за одиницю, то ряд збігається.
Коли
ж навпаки, починаючи з певного значення
п,
маємо
то
ряд розбігається.
Наслідок.
Якщо існує
,
то приr
< 1
ряд напевне збігається. Випадок r
= 1
і тут взагалі є сумнівний.
Теорема.
Ряди
напевне
збігається, якщо збігається ряд![]()
Означення.
Збіжний ряд
називається
абсолютно збіжним. Якщо збігається
також і ряд![]()
Означення.
Якщо ряд
(*)
збіжний, а ряд
розбіжний,
то даний ряд (*) називається умовно
збіжним.
Означення. Знакозмінними рядами називаються ряди виду:
![]()
де
-
додатні числа.
Теорема
Лейбніца.
Якщо в знакозмінному ряді абсолютне
значення загального члена монотонно
прямує до нуля (тобто
до
того ж
),
тоді знакозмінний ряд збігається,
причому сума його має числове значення,
проміжне між нулем та першим членом![]()
16.
Степеневі ряди. Теорема Абеля. степеневим
рядом називається нескінченний
ряд виду:
де an —
коефіцієнти n -
го доданку, c —
деяка константа,
а x —
змінна визначена в деякій області, що
містить c.
На практиці часто c рівне
нулю і степеневі ряди мають простіший
вид:
![]()
Перша теорема Абеля: якщо степеневий ряд є розбіжним при , він є розбіжним при всіх
,
таких що .
Друга
теорема Абеля:
Нехай степеневий ряд є збіжним в точці
.
Тоді він є рівномірно збіжним по
на
відрізку, що сполучає точки 0 і
.
-Степеневий
ряд називається збіжним в точці x0,
якщо збіжним
є
відповідний числовийряд ![]()
Степеневий ряд є збіжним в деякій області, якщо він є збіжним в кожній точці цієї області.
