- •Передмова
- •Частина і. Основи управління персоналом підприємства Розділ 1. Управління персоналом у системі менеджменту підприємств
- •1.1. Роль і значення управління персоналом як науки і навчальної дисципліни
- •1.2. Управління персоналом як часткова функція менеджменту
- •1.3. Етапи історичного розвитку управління персоналом
- •Розділ 2. Управління персоналом як соціальна система
- •2.1. Особистість: сутність, структура, організаційна поведінка
- •2.2. Структура і чисельність персоналу підприємства
- •2.3. Вимоги до професійно-кваліфікаційного рівня працівників
- •2.4. Компетентність працівника: сутність, види
- •Розділ 3. Формування колективу підприємства
- •3.1. Колектив як соціальна група
- •3.2. Етапи створення і розвитку трудового колективу
- •3.3. Структура та ефективність роботи трудового колективу
- •3.4. Корпоративна культура в системі управління персоналом підприємства
- •Розділ 4. Згуртованість і соціальний розвиток колективу
- •4.1. Згуртованість колективу: сутність, стадії
- •4.2. Соціально-психологічні особливості колективу як об'єкту управління
- •4.3. Соціальні ролі і відносини в колективі. Колективна творчість
- •Розділ 5. Кадрова політика підприємства
- •5.1. Поняття і значення сучасної кадрової політики підприємств
- •5.2. Стратегії управління персоналом підприємства
- •5.3. Зміст кадрової політики на різних етапах життєвого циклу підприємства
- •Розділ 6. Служби персоналу: організація і функції
- •6.1. Організація роботи кадрової служби підприємства
- •6.2. Діловодство в роботі кадрової служби підприємства
- •Контрольні питання
- •Тести для самоконтролю
- •Обов'язкові завдання
- •Додаткові завдання
- •Частина II. Зміст процесу управління персоналом підприємства Розділ 7. Кадрове планування у підприємстві
- •7.1. Кадрове планування у підприємстві: значення, цілі, задачі, принципи, етапи
- •7.2. Види планування роботи з персоналом підприємства
- •7.3. Визначення потреби підприємства в персоналі
- •Розділ 8. Організація набору і відбору персоналу
- •8.1. Наймання персоналу у підприємство
- •8.2. Залучення персоналу
- •8.3. Відбір персоналу
- •8.4. Професійна орієнтація в системі управління персоналом
- •8.5. Управління трудовою адаптацією
- •Розділ 9. Оцінювання та атестація персоналу підприємства
- •9.1. Ділове оцінювання персоналу підприємства: сутність, задачі, зміст і методологія
- •9.2. Оцінювання спеціалістів і керівників у підприємстві
- •9.3. Атестація персоналу підприємства
- •Розділ 10. Управління процесом розвитку і рухом персоналу підприємства
- •10.1. Кар'єра: сутність, види, етапи
- •10.2. Управління кар'єрою персоналу
- •10.3. Навчання персоналу
- •10.4. Управління мобільністю персоналу
- •10.5. Планування і підготовка кадрового резерву
- •Розділ 11. Управління процесом вивільнення персоналу
- •11.1. Способи вивільнення персоналу. Організація процесу звільнення
- •11.2. Управління плинністю кадрів у підприємстві
- •11.3. Управління безпекою персоналу
- •Розділ 12. Соціальне партнерство у підприємстві Навчальні цілі:
- •12.1. Соціальне партнерство у підприємстві: сутність і функції
- •12.2. Система регулювання соціально-трудових відносин у підприємстві
- •12.3. Колективний договір як засіб зміцнення соціального партнерства
- •12.4. Закордонний досвід соціального партнерства
- •Розділ 13. Ефективність управління персоналом підприємства
- •13.1. Економічна, соціальна і організаційна ефективність управління персоналом підприємства
- •13.2. Оцінка комплексної ефективності управління персоналом підприємства
8.4. Професійна орієнтація в системі управління персоналом
Однією з важливих складових наймання є професійна орієнтація працівників, що полягає в наданні йому допомоги у виборі професії.
Поява ринку праці і, як наслідок, конкуренція за право зайняти вакантне робоче місце, прагнення підприємств створити працездатні колективи обумовлюють зміну відношення підприємств до профорієнтаційної роботи і ретельного наймання кадрів.
Професійна орієнтація– це комплекс взаємозалежних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на формування професійного покликання, виявлення здібностей, інтересів, придатності та інших факторів, що впливають на вибір професії або на зміну роду діяльності.
Робота з профорієнтації має своєю метою надання допомоги молодим людям і людям, що шукають роботу, у виборі професії, спеціальності, місця роботи або навчання з урахуванням схильностей і інтересів людей, їхніх психофізіологічних особливостей, а також з урахуванням кон'юнктури, що склалася на ринку праці.
Професійна орієнтація включає (рис. 8.5):

1) профпропаганду – формування у молоді інтересу до певних видів праці, виходячи з потреб підприємства, роз'яснення престижності певних професій, виховання почуття поваги до цих професій;
2) профконсультації – допомога молодій людині у виборі роду трудової діяльності з урахуванням його бажань і потреби підприємства у кадрах;
3) професійний підбір – визначення кола професій, найбільш оптимальних для даної людини з урахуванням його психофізіологічних і особистісних даних;
4) профвідбір – дослідження, що спеціально організується з метою визначення придатності людини до даної роботи.
Придатність до професії (роботи) встановлюється з урахуванням ступеня відповідності індивідуальних психофізіологічних і моральних якостей (сила, урівноваженість, увага, сприйняття, пам'ять і т.п.), рівня освіти, спеціальних знань, навичок і вмінь.
У проведенні професійної орієнтації зайняті спеціалізовані установи (надання допомоги, насамперед, школярам, молоді), служби зайнятості (робота з безробітними).
Підприємства також повинні бути залучені до роботи з професійної орієнтації. Так, до підприємств звертаються молоді люди з метою отримання не тільки роботи, але й певної професійної підготовки. Крім того, є працівники, що потребують повторної профорієнтації, зокрема:
• працівники, що залишили роботу з власного бажання або у зв'язку зі скороченням штатів;
• працівники, що працюють, але готові змінити місце роботи і професію через незадоволеність певними чинниками (низькою зарплатою, віддаленістю місця роботи від дому, поганим станом здоров'я і т.п.);
• працівники, що звільнені у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацією (ліквідацією) підприємства, але по різних причинах не готові до подібних змін, внаслідок чого вони виявляють невдоволення, почуття протесту і т.п.;
• інваліди і особи з тимчасовою непрацездатністю, з обмеженими показаннями до трудової діяльності, що бажають освоїти посильну професію і одержати відповідну роботу;
• звільнені у запас військовослужбовці, а також емігранти, біженці. Профорієнтація як етап у працевлаштуванні працівників дозволяє:
1) ознайомити з можливими варіантами працевлаштування;
2) професійно визначитися людині (щоб можна було з користю для себе і для підприємства реалізувати трудовий потенціал);
3) сформувати практичний інтерес до вибору професії і прийняття конкретного рішення стосовно виду діяльності.
Висока ефективність проведення профорієнтації при прийомі на роботу виявляється у:
• підвищенні трудового потенціалу підприємства;
• обґрунтованому і своєчасному професійному самовизначенні працівника з урахуванням можливостей реалізації своїх здібностей і схильностей;
• скороченні термінів і вартості професійного навчання;
• підвищенні задоволеності працею.
Організаційно профорієнтація проходить у різних формах. Зокрема, вона може виступати як самостійна цільова задача, не пов'язана безпосередньо з найманням працівника і реалізована у формі професійної консультації. Але висновки відносно відповідності людини вимогам даної професії можуть бути отримані і безпосередньо в ході наймання.
Професійний підбір (як і профвідбір) найбільш придатного працівника з декількох кандидатів пов'язаний із проведенням комплексного обстеження, порівняльного аналізу особистих якостей даної людини з деяким еталоном вимог, пропонованих професією. Ці вимоги можуть бути представлені у формі професіограм, що розроблюються для окремих професій і посад.
У ході обстеження з метою одержання прогнозу професійної придатності працівника стосовно до сфери майбутньої трудової діяльності з'ясовуються:
• стан здоров'я з метою виявлення показань і протипоказань до певних видів діяльності з медичної точки зору;
• психофізіологічні якості у співставленій з вимогами, відображеними у професіограмі;
• особистісні якості (активність, почуття відповідальності, урівноваженість, оригінальність мислення і т.п.) та ін.
За результатами профорієнтації окрім висновку про профпридатність людині налаються рекомендації про можливі напрямки розвитку і удосконалення його здібностей та раціональне використання потенціалу.
