5. Організація транспортного і пішохідного руху

Пішохідна доступність - перевага малих населених пунктів - повинна бути максимально використана в селищі. Роль загальноселищного транспорту зводиться головним чином до побутових зв'язків. Пішохідні і транспортні шляхи мають характерні форми в плані: автодорога прямолінійна з плавними поворотами, пішохідний шлях мальовничий і складається з коротких ділянок - 100-300 м, прирівняних до людського кроку. Трасування пішохідних шляхів динамічне - це анфілада статичних просторів - площ, з'єднаних короткими переходами. Кожний пішохідний шлях повинен вести до визначеного об'єкта. Перетин пішохідного потоку збільшується в напрямку до центру, відбувається злиття вузьких струмків у широкий потік.

Зовнішні транспортні зв'язки

Для залізничних ліній потрібна смуга відводу шириною 20-25 м. Вісь шляху повинна відстояти від житлових будинків не менше ніж на 50 м.

Пасажирська і товарна станції, як правило, об'єднуються.

Річкові вокзали бувають трьох типів: плавучі, берегові і комбіновані.

До автотранспортних споруд відносяться: автодорога, автовокзали, АЗС, гаражі, авторемонтні майстерні. Розмір ділянки для автовокзалу з автостанцією - 0,3-0,5 га.

Залежно від виду повітряного транспорту розрізняють такі види повітряних портів: аеропорти, гідроаеропорти і посадкові площадки для вертольотів.

Льотне поле може бути різної форми - круглої, квадратної, еліпсоїдної, полосової. Воно повинно мати спокійний рельєф з ухилом 0,5-1% і займати підняте положення стосовно навколишньої місцевості (плато).

Для вертолітної станції виділяється ділянка розміром 0,5-15 га з ухилом не більше 3%. Гідроаеропорт розміщується на акваторії поза судноплавним фарватером глибиною не менше 1,5 м і береговій території, на якій розміщуються споруди обслуговування і гідроаеровокзал.

Внутрішня мережа вулиць і доріг

Мережа вулиць і проїздів повинна бути якомога більш простою за формою і забезпечувати мінімальні витрати часу на переміщення населення між житловими групами, об'єктами культурно-побутового обслуговування, зоною відпочинку, виробничими комплексами та ін. При проектуванні вулично-дорожньої мережі селища необхідна її чітка диференція за функціональним призначенням.

У системі вулиць і доріг повинні бути виділені:

головна вулиця селища, що зв'язує між собою громадський центр, житлові райони, виробничу зону і зону відпочинку;

транспортні і пішохідні шляхи, що упоряджують зв'язок між окремими частинами житлового району, групами житлових будинків або кварталами, а також житлового району з іншими частинами селища (центром, виробничим комплексом та ін.);

мережа проїздів, що забезпечують зв'язок господарських споруд, розташованих на присадибних ділянках і розміщених на них окремих укрупнених блоках;

зовнішня дорожня мережа, що зв'язує селище із зовнішнім світом;

дорожня мережа виробничої зони.

У центрі селища доцільними є роз'єднання транспортних і пішохідних шляхів, ізоляція простору головної площі від транспорту.

Максимальні подовжні ухили:

транспортні і пішохідні вулиці і проїзди - 8%;

транзитні автодороги в межах селища - 7%;

площадки й автостоянки - 3%;

тротуари і пішохідні доріжки - 6%;

велосипедні доріжки - 5%.