3. Міжнародні неурядові організації та їх місце у системі громадського контролю реклами.

НУО є невід'ємною складовою громадянського суспільства, роль яких в сьогоднішню інформаційну епоху неухильно зростає. Здійснюючи свою діяльність на місцевому, національному та міжнародному рівнях, ці організації є ядром "третього" сектору, і разом з державним та бізнес-сектором сприяють загальному добробуту й розвитку міцної та стабільної держави. Зокрема НУО відіграли важливу роль у становленні демократичних держав Центральної Східної Європи в 1990-ті роки. Значну роль НУО зіграли й у зміні політичного режиму в Україні.

Загалом, НУО мають широкий спектр діяльності, до яких входить представництво й захист політичних потреб громадян, увага до потреб окремих цільових груп, надання послуг населенню, лобіювання змін у законодавстві і вплив на прийняття політичних рішень як на місцевому, так і на державному рівнях.

З боку уряду, політичних сил та бізнесових структур ставлення до НУО неабияке. Багато НУО прагнуть діяти як "глобальна совість", репрезентуючи широкі суспільні інтереси, що виходять за межі окремих держав. Такі НУО диктують нові норми, безпосередньо тиснучи на уряд і ділові кола, закликаючи їх змінити сталий політичний курс, і непрямим чином змінюють суспільне сприйняття щодо того, які функції входять у поле компетентності держави та бізнесу. Вони можуть бути як союзниками, так і противниками урядів, і уряди повинні зважати на них рівною мірою як на ще одну впливову силу.

Однією з характерних рис НУО е використання інноваційних методів вирішення соціальних проблем, які не залежать від директиви зверху, а тому є різноманітними, надають різнобічні пропозиції й активно шукають клієнтів. НУО проводять моніторинг потреб і проблем, і часто першими на них реагують. Через те, що НУО працюють на місцевому рівні, вони можуть швидко адаптуватися до визначених потреб, діють безпосередньо, виступають партнерами своїх клієнтів, є більш доступними, ніж державні інститути. Вони часто беруться за ризиковані проблеми, які не помічають або відкидають державні служби (через відсутність відповідних наказів).

Люди, залучені до роботи в НУО, чуттєві до потреб інших, легко адаптуються і виявляють гнучкість, реагуючи на потреби, що виникають. Вони мотивовані загальною етикою - "місія більше, ніж вакансія", зацікавлені у вирішенні проблеми і часто особисто беруть участь у її розв'язанні. Вони працюють у партнерських командах, в яких не існує традиційної ієрархії, підтримуються експертними радами, генеральними асамблеями, друзями по організації та волонтерській роботі.

Незалежні від влади НУО є неформальним каналом вираження громадських потреб і необхідності змін, які мають бути забезпечені відповідними державними адміністраціями. Крім того, важливим завданням НУО є моніторинг державних органів, які працюють у різних сферах політичного, соціального й економічного життя.

НУО також розробляють механізми саморегуляції та самооцінки, визначаючи загальні професійні та етичні стандарти; вони проходять низку перевірок, серед яких "тестування вільним ринком". Але головне, що ці організації знаходяться під суспільним спостереженням, - вони незалежні, але їх існування залежить від ставлення та довіри людей.

Також зазначимо, що НУО не властивий "жорсткий" характер сили, однак часто вони вдаються до політики "м'якої" сили, яка полягає в досягненні результату шляхом зацікавленості, а не примусу. Така "м'яка" сила в розпорядженні окремих організацій з доброю репутацією та високим ступенем довіри може застосовуватись як всередині окремої держави, так і на міжнародному рівні. Інші організації, що функціонують на територіях, де ступінь довіри громадян недостатньо високий, здатні організовувати демонстрації, залучати послідовників та привертати увагу уряду. В будь-якому разі, НУО й мережеві організації мають засоби впливу і без вагань їх використовують. Уряди, які ігнорують їхнє існування, надто ризикують. Крім того, з економічної точки зору, НУО роблять внесок у ВВП, рівень якого знаходиться в прямій залежності від рівня демократизації і розвитку економіки й коливається від 1 до 15 %. Щоправда, в Україні, як і в інших країнах Східної Європи, він не досягає 1 %, що свідчить про недостатнє усвідомлення доцільності існування третього сектору.

Крім того, вони привносять у світову політику плюралізм, привертаючи увагу до проблем, які уряди ігнорують, а також виступаючи як групи тиску. І в цьому сенсі вони стають своєрідною протидіючою силою відносно традиційної урядової бюрократії.

В цілому слід зазначити, що НУО дуже ощадливі. Вони фінансуються різними джерелами, майже завжди додають до будь-яких державних грошей інші, отримані від приватного сектора чи іноземного донора. Ці організації - "економічні" (витрати невеликі в порівнянні з розміром послуг, що пропонуються), тому що поточні, адміністративні та офісні витрати обмежені до мінімуму та вони віддають перевагу використанню волонтерської роботи. Організаційні витрати регулюються як ринком клієнтів, так і спонсорів. Отже, їхня діяльність грунтується на принципах скорочення витрат і економічної ефективності.

Дослідження показують, наскільки великою є роль НУО. У п'ятьох європейських країнах (Німеччині, Франції, Італії, Угорщині та Великобританії) загальний бюджет неурядових організацій складає 3,5 % ВВП, стільки ж або навіть більше, ніж частка сільського господарства. У країнах ЄС кожен восьмий працівник зайнятий у неурядовому секторі. У випадку структурного безробіття він стає одним із головних "роботодавців" (крім виробництва, торгівлі, сфери послуг, управління).

Тобто можна зазначити, що владні структури, особливо місцевого рівня, умови для вільної економічної діяльності та незалежні НУО є фундаментальними складовими частинами сучасного громадянського суспільства. Незважаючи на безліч відмінностей, вони об'єднані загальною мстою: задоволення потреб громади. Це також основна тема і ключове завдання співробітництва між місцевими адміністраціями та НУО. Вони працюють разом для того, щоб об'єднати зусилля заради інтересів місцевих громад.

Серед партнерів державної влади можна визначити органи державного та місцевого самоврядування та соціально орієнтовані НУО, для яких особливо характерним є:

o поєднання надання послуг і репрезентативних функцій;

o ефективне визначення потреб, сподівань та очікувань людей;

o гнучкість у досягненні цілей, адаптованість до потреб та пріоритетів клієнтів та організацій - бенефіціарів;

o потенціал (насамперед, людський);

o активізація партнерів і організація діяльності, спрямованої на місцеву громаду;

o здатність отримувати ресурси, які є недоступними чи важко доступними для місцевої адміністрації або інших партнерів, задля реалізації завдань;

o гнучкість у підрахунках витрат на діяльність.

Варто зауважити, що в соціальній політиці та наданні соціальної підтримки, незалежно від того, реалізуються вони державою чи НУО, необхідно відрізняти нормативний аспект (чого ми хочемо досягти?) від практичного (як досягти мети?). Практичний аспект включає розподіл завдань між державною адміністрацією та НУО, якщо ефективність наданих послуг береться за критерій такого розподілу.

Тут можна зазначити, що НУО здатні надати допомогу малозабезпеченим родинам більш ефективно (швидше і дешевше), але неможливо вирішити проблему структурного безробіття без участі державного органу, який відповідає за політику зайнятості.

Питання розподілу завдань також має аксіологічний аспект. Прихильники мінімальної державної допомоги третьому сектору виходять з таких моральних міркувань: сильний вплив державної влади та її відповідальність за вирішення соціальних проблем означає підвищення податків, що може призвести до зменшення громадського контролю над отриманими доходами.

Прихильники державного протекціонізму, з іншого боку, відносять громадянські соціальні права до прав людини, реалізація яких повинна бути гарантована державою, а не дана на відкуп ринку чи добродійності фізичних осіб. Отже, соціальна допомога за своєю природою базується на певних цінностях та сприяє реалізації якогось особливого бачення соціального порядку.

Культурні трансформації та зміни, що їх супроводжують, в сфері соціально прийнятих цінностей підтверджують аксіологію соціальної політики. Кращий приклад - систематична трансформація в Польщі, що супроводжується децентралізацією влади, делегуванням завдань місцевим адміністраціям і передачею влади та відповідальності НУО завдяки новому "Закону про державну допомогу і волонтерство" (2003 р.).

Однак, щодо ролі НУО у формуванні соціальної сфери, потрібно зазначити обов'язок держави підтримувати чи, принаймні, не перешкоджати розвитку соціально орієнтованих НУО. Приклад Німеччини особливо важливий у цьому контексті. У 1967 р. в результаті величезних зусиль НУО, які працюють у соціальному секторі, реалізація принципу взаємного доповнення, включеного до Конституції Німеччини, була визначена постановою конституційного суду. Принцип доповнення став основним принципом, що визначає відносини між державним сектором, який складається з федерацій, федеральних земель, районів і фондів соціальної безпеки, та різними формами незалежних, неприбуткових організацій.

Ключовим моментом у цій моделі, що існує в ЄС, є децентралізація соціальної політики, зокрема напрямки вирішення соціальних проблем розробляються на місцевому рівні. Соціальні НУО тісно співпрацюють з державним сектором, вони отримують цільові гранти від державних установ, що ілюструє принцип доповнення.