3. Правомірна поведінка. Поняття і види правопорушень

Правомірна поведінка – це відповідна юридичним нормам дія чи бездіяльність особи.

Існує декілька видів правомірної поведінки:

• передбачена — поведінка, яка передбачає виконання покладених на особу обов'язків, здійснення тих чи інших активних дій (платити податки);

• дозволена — поведінка, яка передбачає використання наданих суб'єкту можливостей певної власної поведінки (володіти, розпоряджатись майном);

• заборонена — пасивна поведінка, коли суб'єкт повинен стримуватись від порушення заборон, установлених правовими нормами (не порушувати громадський порядок).

Правопорушення — це дія чи бездіяльність, що здійснюється всупереч встановленим суспільством правовим нормам.

Для правопорушення характерні певні ознаки, а саме:

• суспільна небезпечність (шкодить інтересам суспільства, держави);

• протиправність (порушує норми права);

• винність (залежить від ставлення суб'єкта правопорушен­ня до своєї поведінки);

• карність (за його вчинення передбачена юридична відпові­дальність).

Структура правопорушення включає:

• суб'єкт (дієздатна особа, яка здійснила правопорушення);

• об'єкт (порушене матеріальне чи нематеріальне благо, яке захищається правом);

• об'єктивну сторону (саму протиправну дію, її шкідливі наслідки, причинний зв'язок між дією і результатом);

• суб'єктивну сторону (вину, тобто ставлення правопоруш­ника до дії та її результатів у формі умислу чи необережності; розрізняють також і змішану вину: умисел і необережність).

Мотив правопорушення — це внутрішні процеси, що відображаються в свідомості особи і спонукають її до вчинення правопорушення.

У залежності від ступеня суспільної небезпечності правопорушення поділяються на злочини і проступки.

Злочин — суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину, за яке законом передбачена кримінальна відповідальність.

Проступки розрізняють:

• адміністративні (порушення встановленого державою порядку в громадських місцях, а також порядку управління у різних сферах життєдіяльності суспільства);

• дисциплінарні (порушення дисципліни праці, військової, навчальної, державної та інших видів дисципліни, внутрішнього розпорядку організації, установи);

• цивільно-правові (заподіяння майнової шкоди, порушення інших майнових або особистих інтересів осіб, що захищаються законом).

Факт вчинення правопорушення та його склад є підставою для притягнення до юридичної відповідальності.

4. Поняття і види юридичної відповідальності

Юридична відповідальність — це передбачене законом і застосоване органами держави примусове обмеження або позбавлення правопорушника певних благ. Вона завжди супроводжується моральним осудом правопорушника.

Юридична відповідальність поділяється на перспективну і ретроспективну (позитивну і негативну).

Позитивна відповідальність — це сумлінне виконання своїх обов'язків перед громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей та окремою особою.

Ретроспективна відповідальність — це специфічні правовідносини між державою і правопорушником внаслідок державно-правового примусу, що характеризуються засудженням протиправного діяння і суб'єкта правопорушення, покладанням на останнього обов'язку перетерпіти позбавлення і несприятливі наслідки особистого, майнового, організаційного характеру за скоєне правопорушення:

• конституційна — переважно позитивна і допоміжно ретроспективна відповідальність, що відрізняється заходами політичного характеру;

• кримінальна — різновид ретроспективної юридичної відповідальності, що полягає у вживанні заходів кримінального покарання до фізичних осіб, винних у вчиненні злочину;

• адміністративна — різновид ретроспективної юридичної відповідальності, під якою розуміють покладення на порушників загальнообов'язкових правил, що діють в управлінні та в інших сферах, адміністративних стягнень, котрі тягнуть для цих осіб обтяжливі наслідки майнового чи морального характеру;

• дисциплінарна — різновид юридичної ретроспективної відповідальності працівника за порушення трудової дисципліни із застосуванням до нього догани та звільнення. Законодавством, статутами й положеннями про дисципліну для окремих категорій працівників можуть бути передбачені інші дисциплінарні стягнення;

• цивільно-правова — самостійний вид ретроспективної юридичної відповідальності фізичної чи юридичної особи за порушення договірних зобов'язань, за заподіяні їм позадоговірної майнової шкоди, а також за порушення особистих немайнових прав.

• матеріальна — різновид ретроспективної юридичної відповідальності працівника за матеріальну шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків.

Ретроспективній юридичній відповідальності характерні такі ознаки:

• застосування державно-правового примусу;

• негативна реакція держави на правопорушення і суб'єкта, що винний у його скоєнні;

• обов'язок правопорушника зазнати несприятливих наслід­ків за свою протиправну поведінку.

Принципи юридичної відповідальності:

• відповідальність винної особи за діяння, а не за виявлення наміру;

• законність, невідворотність, доцільність і справедливість покладення юридичної відповідальності;

• гуманність і своєчасність юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність покладається на особу лише за наявності певних обставин, передбачених законом, зокрема підстави відповідальності. Такою підставою є факт вчинення право­порушення та його склад.

При застосуванні до особи заходів державного покарання діє "презумпція невинуватості", тобто особа вважається невинною, поки не буде доведена її вина. Доводити вину повинні компе­тентні державні органи, які здійснюють звинувачення.

Притягаючи особу до юридичної відповідальності, держава переслідує такі цілі:

• охоронну;

• виховну;

• відновлюючу;

• профілактичну (запобіжну).