4.3. Домашні тварини, бактеріальні забруднення, цвіль, грибок, біологічна «бруд»

Кондиціонери стають ідеальним місцем для життя і розмноження бактерій і вірусів, це особливо небезпечно у зв'язку із зростанням кількості хворих на туберкульоз. Росія стоїть на порозі виникнення епідемії туберкульозу, тільки з 1998 по 1999 рік кількість хворих зросла в 2,2 рази. Оптимальна вологість і температура в системах вентиляції та кондиціонування сприяє швидкому росту й розмноженню бактерій. При включенні систем після тривалого періоду простою величезна маса бактерій разом з пилом і повітрям потрапляє в приміщення і може стати причиною масового зараження мешканців інфекційними захворюваннями, в тому числі і леогенелезом.

Крім кліщовий алергії у хворих з побутовою сенсибілізацією доведена дозозалежні реакція на алергени, джерелами яких є таргани, кішки і собаки. Так, у житлових приміщеннях руді таргани виділяють основні, клінічно значущі алергени Bla g1 і Bla g2, критичний рівень яких становить 8 і 0,33 мкг / г пилу відповідно. Головний алерген, що виділяється кішкою (Fel d1), викликає алергічну реакцію при концентрації 8 мкг / г пилу.

В даний час добре відомо, що присутність цвілевих грибів та їх метаболітів в безпосередньому оточенні людини може сприяти розвитку мікозів, особливо бронхолегеневих (наприклад, аспергільоз), надавати токсичну дію, а також провокувати розвиток алергічних реакцій у осіб з генетичною схильністю до атопії. Більше того, існує група захворювань під загальною назвою «Синдром хворих захворювань», від яких страждають люди, тривалий час знаходяться в приміщеннях, заражених пліснявими грибами. Не виключено, що суттєву роль у патогенезі цих захворювань відіграють і метаболіти мікроміцетів - В1, 3 глюкан. В даний час висунута гіпотеза про те, що гриби можуть грати роль неспецифічних імуногенних тригерів при розвитку алергічних захворювань і посилювати імунну відповідь на інші алергени, зокрема кліщові.

5. Будівельні матеріали

До факторів, що впливає на екологічну безпеку житла людини, відноситься якість будівельних матеріалів - те, з чого зроблений будинок.Функціональне призначення житлового будинку - задовольняти потреби людини в житлі. Залежно від виду матеріалу, з якого виготовлені основні несучі елементи житлових будинків і конструктивного їх вирішення будинку об'єднують в такі групи:

Кам'яні, особливо капітальні, стіни цегляні товщиною в 2,5-3,5 цеглини або цегляні з залізобетонним чи металевим каркасом, перекриття залізобетонні та бетонні;

Стіни великоблочні, перекриття залізобетонні;

Стіни цегляні товщиною в 1,5-2,5 цеглини. Перекриття залізобетонні, бетонні чи дерев'яні;

Стіни - великопанельні, перекриття залізобетонні;

Стіни полегшеної кладки з цегли, монолітного бетону, шлакобетону, перекриття залізобетонні або бетонні;

Стіни великоблочні або полегшеної кладки з цегли, монолітного бетону, шлакобетону, дрібних шлакоблоків, черепашнику, перекриття дерев'яні;

Стіни і перекриття змішані, дерев'яні рубані або брущаті;

Сирцеві, збірно-щитові, каркасно-засипні і т.п.

Встановлено, що найменш бажані як конструкційний матеріал метали, в наступну групу входять бетон, камені з кристалічними компонентами, скло, різні пластики, більш кращі глиняна цегла, м'які камені осадового походження. Найкращими ж вважаються матеріали біогенного походження - дерево, солома та інші рослинні матеріали, необпалені грунтоблоків та ін

Зараз в міському будівництві найбільш широко застосовуються будинку з комплекту залізобетонних виробів з цегляно-монолітними огороджувальними конструкціями, з «широким кроком», з квартирами вільного планування і підвищеної комфортності, поліпшеними тепло-і звукоізоляцією, пожаростойкостью та архітектурно-будівельними рішеннями, що відповідають сучасним вимогам.

Бетон - один з найдавніших будівельних матеріалів - є найбільш вживаним будівельним матеріалом сучасності. Дослідження та розробки вчених дають підстави вважати, що бетон і залізобетон не поступляться своїх лідируючих позицій і в найближчому майбутньому.

Ринок будівельних матеріалів величезний. Постійно з'являються нові матеріали і технології, але часто людина, перш ніж купити той чи інший, не має уявлення про якість, склад та безпеки для свого здоров'я.

До небезпечних будівельних матеріалів відносяться:

фанера, деревостружкові (ДСП), деревоволокнисті плити (ДВП), вироблені із застосуванням фенолу, формальдегіду і карбаміду, декоративні листи і плити з полімерних композицій;

вінілові і інші типи самоклеючих шпалер (плівки на синтетичній основі - изоплен, девилон, сейнекс, безосновні полівінілхлоридні декоративні плівки);

суцільні килимові покриття з синтетичних волокон на клейової композиції, лінолеум на основі полівінілхлориду, синтетична плитка;

хлорвінілові, епоксидні інші синтетичні лаки і фарби;

пластикові вікна.

ВІБРАЦІЯ І МІСЬКА ЗАБУДОВА

Природа людини така, що, починаючи з деякого рівня, вплив навколишнього середовища стає для нього дискомфортним і навіть несприятливим: порушується загальне самопочуття, сон, виникає підвищена дратівливість, депресія, з'являються хвороби. Критерії несприятливого зовнішнього впливу встановлюються державними стандартами (ГОСТ 12.1.012-90 - «Вібраційна безпека. Загальні вимоги») і Санітарними нормами (СН 2.2.4/2.1.8.566-96 - «Виробнича вібрація, вібрація в приміщеннях житлових і громадських будівель» ), які для випадку вібрації регламентують гранично доступні рівні коливань огороджувальних конструкції приміщень житлових, адміністративно-громадських будівель та робочих місць. При цьому амплітуда коливань обмежуються в діапазоні частот 1,4-88 Гц всього лише кількома мікронами.

ДЖЕРЕЛА ВІБРАЦІЇ І ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Джерелами вібрації в житлових і громадських будівлях є інженерне і санітарні-технічне обладнання, а так само промислові установки, наприклад велике ковальсько-пресове обладнання, поршневі компресори, будівельні машини (дізельмолоти), а так само транспортні засоби (метрополітен дрібного закладення, важкі вантажні автомобілі, залізничні потяги, трамваї), що створюють при роботі великі динамічні навантаження, які викликають поширення вібрації в грунті і будівельних конструкціях будинків. Ці вібрації часто є також причиною виникнення шуму в приміщеннях будівель.

Для житлових і громадських будівель найбільш несприятливим зовнішнім джерелом є рейкові транспортні магістралі: метрополітен, трамвайні лінії, залізні дороги. Дослідження показали, що коливання в міру видалення на різну відстань від метрополітену загасають, однак цей процес не монотонний, він залежить від складових ланок на шляху поширення вібрації: рейка - стіна тунелю - грунт - фундамент будинку - будівельні конструкції. У тих випадках, коли будівлі розташовуються в безпосередній близькості від залізниці, вібрації в них можуть перевищувати гранично-допустимі значення, встановлені Санітарними нормами, в 10 разів (на 20 ДБ). У спектральному складі вібрації переважають октавні смуги з середньогеометричними частотами 31,5 і 63 Гц.

Після прийняття в 1975 р Санітарних норм виявилося, що десятки будинків, що знаходяться поблизу ліній метро, ​​відчувають підвищену вібраційний вплив, а рівні вібрації в житлових і громадських приміщеннях перевищують допустимі значення. Така ж ситуація спостерігається і в будівлях, розташованих поблизу гілок внутрішньоміських залізниць і трамвайних ліній.

На жаль, у великих містах з розвитком транспортних магістралей і збільшенням транспортних потоків, площі вібро-небезпечних територій з кожним роком збільшуються. У м. Москві цей процес посилюється ще й введенням в дію будівельних норм, які для житлових будівель вищої категорії комфортабельності встановлюють критерії вібрації в 1,4 рази (на 3 дБ) «жорсткіше», ніж Санітарні норми. У цих умовах, наприклад, захисна зона тунелів метрополітену мілкого закладення становить уже близько 60 м, що накладає суттєві обмеження на розміщення і конструкції будівель.

Визначальним фактором у виникненні вібрацій у всіх випадках є нерівності поверхонь кочення коліс і рейок, що виникають при виготовленні і в процесі експлуатації залізничного шляху.

І на закінчення, потрібно згадати ще один суттєвий джерело вібрації - будівельні машини і механізми. В умовах щільної міської забудови будівництво нових будівель, як відомо, пов'язано зі значними незручностями для мешканців прилеглих будинків. Ці незручності зокрема пов'язані з використанням технологічних процесів, в яких, застосовується динамічне обладнання. Велика кількість нарікань викликає, наприклад, забивання паль і шпунта, яка супроводжується не тільки підвищеними рівнями шуму, але і вібрацією. Зона вібраційного впливу такого джерела може становити 90 м, а при використанні віброзанурювачів - більше 100 м. заміна технології динамічного занурення на технологію пристрою буронабивних або задавлівать паль практично повністю виключає несприятливий віброакустичний фактор.

ЗАХОДИ ЩОДО ЗАХИСТУ ВІД ВІБРАЦІЇ

Зазвичай вібрація розповсюджується як в грунті, так і в будівельних конструкціях з відносно малим загасанням. Тому в першу чергу необхідно застосовувати заходи щодо зниження динамічних навантажень, створюваних джерелом вібрації, або знижувати передачу цих навантажень шляхом віброізоляції машин і транспортних засобів.

Зниження вібрації в захищуваних приміщеннях може бути досягнуто за доцільне дозволом обладнання в будівлі. Обладнання, що створює значні динамічні навантаження, рекомендується встановлювати в підвальних поверхах або на окремих фундаментах, не пов'язаних з каркасом будівлі. У разі встановлення обладнання на перекриття бажано розміщувати його в місцях, найбільш віддалених від об'єктів, що захищаються. Якщо неможливо забезпечити достатнє зниження вібрації і шуму, що виникають при роботі відцентрових машин, зазначеними методами, то слід передбачити їх віброізоляцію.

Віброізоляція агрегатів досягається встановленням їх на спеціальні віброізолятори (пружні елементи, що володіють малою жорсткістю), застосуванням гнучких елементів (вставок) у системах трубопроводів і комунікацій, з'єднаних з вібруючим обладнанням, м'яких прокладок для трубопроводів і комунікацій в місцях проходу їх через огороджувальні конструкції і в місцях кріплення до огороджувальних конструкцій. Гнучкі з'єднання трубопроводів в насосних установках необхідно передбачати як в нагнітальної, так і у всмоктувальній лініях (як можна ближче до насосної установки). Для гнучких вставок можна використовувати рукави гумовотканинні з металевими спіралями.

Для зменшення вібрації, що передається на несучу конструкцію, використовують пружинні або гумові віброізолятори. Для агрегатів, що мають швидкість обертання менше 1800 об / хв, рекомендуються пружинні віброізолятори; при швидкості обертання понад 1800 об / хв допускається застосування гумових віброізоляторів. Слід мати на увазі, що термін роботи гумових віброізоляторів не перевищує 3 років. Сталеві віброізолятори довговічні й надійні в роботі, але вони ефективні при віброізоляції низьких частот і недостатньо знижують передачу вібрації більш високих частот (слухового діапазону), обумовлену внутрішніми резонансами пружинних елементів. Для усунення передачі високочастотної вібрації слід застосовувати гумові чи пробкові прокладки товщиною 10-20 мм, розташовуючи їх між пружинами і несучою конструкцією.

Захист будівель від вібрації, що виникає від руху на залізничних лініях, лініях мілкого закладення метрополітену, звичайно забезпечується їх належним віддаленням від джерела вібрації. Встановлено, що житлові будинки не повинні розташовуватися по найкоротшій відстані до стінки тунелю метрополітену ближче ніж на 40 м.

Практика показала, що єдиним засобом захисту приміщень житлових будинків від шуму та вібрації, що виникають від роботи ліній метрополітену, розташованих на менших відстанях, є віброізоляція шляхи метрополітену від грунту за допомогою гумових прокладок.

Забудова вібронебезпечних територій здійснюється із застосуванням захисних заходів, які, незважаючи на подорожчання будівництва, є необхідними, оскільки при їх відсутності будинок, що відчуває підвищену вібраційний вплив, не може бути прийнято в експлуатацію. В даний час для зниження коливань застосовується кілька способів. Наприклад, використовуються віброзахисні конструкції залізничної колії, що дозволяють знизити вібрації в будівлях до 10-13 дБ, що екранують траншеї в грунті, що знижують коливання до 15 і 10 дБ відповідно. Як правило, такої ефективності буває достатньо для забезпечення вимог норм в адміністративних і громадських будівлях, захисна зона для яких при впливі метрополітену складає близько 25 м, при впливі залізниці - до 50 м, а трамвайної лінії - до 30 м.

Зазначені вище захисні способи в кожному конкретному випадку мають переваги і недоліки. Наприклад, віброізоляція будівель типових серій зі збірного залізобетону може виконуватися тільки шляхом зниження коливань в джерелі або на шляху поширення хвиль в грунтовій середовищі. Віброізоляція реконструйованих будівель, як правило, забезпечується конструктивними заходами - застосуванням відповідної схеми несучого каркаса і призначенням жорсткостей конструктивних елементів. У будинках висотою 20 і більше поверхів зниження вібрації здійснюється за рахунок використання монолітного каркасу. Будинки невеликої та середньої поверховості, що мають жорсткий каркас, ізолюються пружними елементами, і так далі.

На жаль, проблема захисту будівель від вібрацій досить складна і здебільшого носить науково-технічний характер. Багато задач по поширенню хвиль не мають простих рішень і в основному досліджуються на чисельних моделях, які не завжди відображають реальні властивості грунтових середовищ і будівельних конструкцій. Тому в більшості випадків йдеться про прогностичної оцінки вібрацій і якісному дослідженні хвильових процесів.