Комплекс галузей легкої промисловості
Легка промисловість відноситься до галузей із складною структурою, що об'єднує такі підгалузі: текстильну; швейну; трикотажну; шкіряну; взуттєву; хутрову.
Підгалузі легкої промисловості забезпечують населення тканинами, трикотажними виробами, готовим одягом, взуттям. Крім того, продукцією виробничого призначення - кордом, технічними тканинами, канатами, рибальськими сітками і т. ін.
Для легкої промисловості характерна концентрація та спеціалізація виробництва. Підприємства галузі наближені до районів споживання, сировинних ресурсів та центрів зосередження трудових ресурсів.
Провідне місце в структурі легкої промисловості займає текстильна промисловість. Основними галузями текстильної промисловості в Україні є бавовноочисна, бавовняна, шовкова, лляна, конопледжутова, трикотажна, текстильно-галантерейна, первинної обробки льону та луб'яних культур, промисловість нетканих матеріалів.
На розміщення текстильної промисловості впливають ряд соціально-економічних факторів і в першу чергу - споживчий та наявність трудових ресурсів.
Швейна промисловість - галузь легкої промисловості, на підприємствах якої виготовляють швейні вироби різного призначення як із тканини так і шкіри, хутра, оздоблювальних матеріалів, фурнітури. В розміщенні галузі важливу роль відіграють як споживчий фактор так і наявність трудових ресурсів. Галузь поширена майже в усіх великих містах України.
Шкіряна промисловість - галузь легкої промисловості, підприємства якої в результаті фізико-хімічної і механічної обробки шкур тварин одержують в основному вичинену шкіру. Підприємства галузі випускають жорсткі та м'які шкіряні товари, замшу й лаковану шкіру, сирицю, технічну шкіру, штучне хутро.
До найбільших виробничих об'єднань шкіряної промисловості можна віднести Бердичівське, Івано-Франківське, Київське та Львівську шкіряну фабрику "Світанок". У Луцьку та Тернополі заводи синтетичних та штучних шкір.
Головним споживачем шкіряної промисловості є взуттєва промисловість, що тяжіє до районів споживання та зосередження робочої сили. В країні існує 36 підприємств галузі. Найбільші з них зосереджені в Луганську, Києві, Львові, Чернігові, Дніпропетровську.
Основне призначення харчової промисловості - виробництво продуктів харчування. Харчові концентрати, консерви, заморожені овочі та фрукти не псуються при перевезенні та довгому зберіганні. їх розвиток дозволяє ліквідувати розбіжності в постачанні населення продовольством, пов'язані з неоднаковими природними умовами територій.
Харчова промисловість розвивається повсюди, де постійно проживає населення. Цьому сприяє поширення сировини та повсюдне споживання харчових продуктів. За показником питомої ваги в загальному обсязі валової продукції промисловості галузь поступається лише машинобудуванню (15% на 1998 рік).
За характером сировини, що використовується, галузі харчової промисловості розділяються на 2 групи:
а) . галузі, що використовують сировину, котра пройшла попередню переробку;
б) галузі, що використовують необроблену сировину.
До районів виробництва сільськогосподарської сировини тяжіють галузі першої групи (цукрова, плодоовочеконсервна, рибна, маслоробна, круп'яна), бо вага її готової продукції менша, ніж початкової сировини. Це пов'язано з обезводненням (сушіння фруктів) та утворенням великих відходів при переробці, псуванням при довготривалому транспортуванні та зберіганні (молоко). Через це сировина повинна перероблюватися швидше та перевозитися не далі ніж на 50-60 км. Географія підгалузей харчової промисловості залежить не тільки від наявності сировини, але і від розмірів сировинної бази.
На основі відходів харчової промисловості створені виробництва цінних кормових добавок, кормів, вітамінів та антибіотиків.