61. Україна в системі сучасного міжнародного поділу країн.

Місце та роль будь-якої країни у світовому господарстві, МПП і в інтернаціоналізації господарського життя залежить від багатьох факторів. Однак основними з них є такі: рівень і динаміка руху національної економіки, ступінь її відкритості та залучення в МПП, прогресивність і розвиненість зовнішньоекономічних зв’язків, уміння національної економіки адаптуватися до умов міжнародного господарського життя й одночасно впливати на них у бажаному напрямку.

На сьогоднішній день Україна залучена в МПП у 2-3 рази слабкіше, ніж провідні країни Заходу чи нові індустріальні країни. Нинішнє пооження нашої країни в системі МПП визначається її проміжним місцем у світовій технологічній піраміді. Україна істотно відстає від провідних західних держав за технічним рівнем основних цивільних галузей виробництва. У цій ситуації взаємодія зі світовим технологічним авангардом істотно відрізняється від взаємодії з країнами, промислово менш розвинутими.

Сучасна слабка залученість України в міжнародний поділ праці не тільки не відповідає, а й суперечить її національним інтересам, бо залишає економіку країни поза ринком світових продуктивних сил, повідних напрямів сучасної науково-технічної революції, що призводить до виштовхування її на узбіччя світового економічного прогресу.

62. Україна в системі міжнародної торгівлі.

Зовнішня торгівля України виступає як невід’ємна складова частина національної економіки, джерело одержання іноземної валюти, фактор інвестиції країни в систему світового господарства. В ході транспортаційних процесів набула особливо важливого значення, так як підприємства чорної та кольорової металургії, АПК, хімічної промисловості, транспортного машинобудування, і ряду інших галузей народного господарства з метою збереження обігів виробництва і рівня зайнятості намагалися у повній мірі використати можливості задоволення зовнішнього попиту.

Загалом, варто також зазначити, що з-поміж усіх інших торговельних партнерів країни важливими географічними напрямами торгівлі залишилися також азійський та північноамериканський вектори.

Головна задача країни в умовах сучасного розвитку – перехід до розвитку економіки, зорієнтованої на експорт наукомісткої продукції, а отже, на виробництво відповідних товарів, здатних конкурувати на міжнародних ринках.

Головні напрями стратегії експортного сприяння в Україні повинні відповідати базовим цілям зовнішньоекономічної політики. Розширення доступу українських підприємств на закордонні ринки має відбуватися на основі принципів міжнародного маркетингу та сигментації експортних програм за рівнем інтернаціоналізації підприємств.

В цілому Україна займає в основному маловигідні і неперспективні сектори світового ринку.

63. Інтеграція України в міжнародний ринок праці.

Через постійне погіршення соціально-економічної й морально-психологічної ситуації в україні еміграційні настрої в населення, як і в інших країнах, зростають. Сьогодні основним мотивом еміграції став економічний фактор. При цьому вирішальним чинником, що обумовлює такий перелив, є величина заробітної плати, точніше, відмінності між країнами у винагороді аналогічної праці.

Міграція – це двосторонній процес. Експортуючи власну робочу силу, Україна неменуче імпортуватиме іноземну робочу силу.

Загалом слід відмітити, що Україна залишається майже не привабливою для іммігрантів, продовжує відігравати в міжнародному обміні населенням роль країн-донора.

Збільшення міграційних потоків вимагає регулювання міграційних процесів. Сьогодні Україна є членом Міжнародної організації праці, яка здійснює регулювання ринків праці, вивчає характер зайнятості в країнах. Україна має статус спостерігача в Міжнародній організації з міграції.

Підсумуючи вище сказане: сьогодні Україна в основному виконує роль країни-постачальника робочої сили на європейський та світовий ринок праці.