Розділ II. Позабалансові рахунки Клас 0. Позабалансові рахунки

01	Орендовані необоротні активи
02	Активи на відповідальному зберіганні
04	Непередбачені активи і зобов'язання
05	Гарантії та забезпечення
06	Передані (видані) активи відповідно до законодавства
07	Списані активи та зобов'язання
08	Бланки документів суворої звітності

{План із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 947 від 14.11.2013}

Додаток 4

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства фінансів України 14.01.2011 N 11 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 26.12.2011 N 1738)

Економічна класифікація видатків бюджету

Код	Найменування
2000	Поточні видатки
2100	Оплата праці і нарахування на заробітну плату
2110	Оплата праці
2111	Заробітна плата
2112	Грошове забезпечення військовослужбовців
2120	Нарахування на оплату праці
2200	Використання товарів і послуг
2210	Предмети, матеріали, обладнання та інвентар
2220	Медикаменти та перев'язувальні матеріали
2230	Продукти харчування
2240	Оплата послуг (крім комунальних)
2250	Видатки на відрядження
2260	Видатки та заходи спеціального призначення
2270	Оплата комунальних послуг та енергоносіїв
2271	Оплата теплопостачання
2272	Оплата водопостачання та водовідведення
2273	Оплата електроенергії
2274	Оплата природного газу
2275	Оплата інших енергоносіїв
2280	Дослідження і розробки, окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм
2281	Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм
2282	Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку
2400	Обслуговування боргових зобов'язань
2410	Обслуговування внутрішніх боргових зобов'язань
2420	Обслуговування зовнішніх боргових зобов'язань
2600	Поточні трансферти
2610	Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)
2620	Поточні трансферти органам державного управління інших рівнів
2630	Поточні трансферти урядам іноземних держав та міжнародним організаціям
2700	Соціальне забезпечення
2710	Виплата пенсій і допомоги
2720	Стипендії
2730	Інші виплати населенню
2800	Інші поточні видатки
2900	Позицію виключено
3000	Капітальні видатки
3100	Придбання основного капіталу
3110	Придбання обладнання і предметів довгострокового користування
3120	Капітальне будівництво (придбання)
3121	Капітальне будівництво (придбання) житла
3122	Капітальне будівництво (придбання) інших об'єктів
3130	Капітальний ремонт
3131	Капітальний ремонт житлового фонду (приміщень)
3132	Капітальний ремонт інших об'єктів
3140	Реконструкція та реставрація
3141	Реконструкція житлового фонду (приміщень)
3142	Реконструкція та реставрація інших об'єктів
3143	Реставрація пам'яток культури, історії та архітектури
3150	Створення державних запасів і резервів
3160	Придбання землі та нематеріальних активів
3200	Капітальні трансферти
3210	Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)
3220	Капітальні трансферти органам державного управління інших рівнів
3230	Капітальні трансферти урядам іноземних держав та міжнародним організаціям
3240	Капітальні трансферти населенню
9000	Нерозподілені видатки

 

Лекція 2 (1) Облік доходів бюджетних установ.

Система розпорядників коштів і сутність бюджетного фінансування.

Склад і класифікація доходів.

Облік доходів загального фонду.

Облік доходів спеціального фонду.

1. Для програм та заходів, які здійснюються за рахунок коштів бюджету, бю­джетні асигнування надають розпорядникам бюджетних коштів.

Розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їхніх керів­ників(від міністра до керівника установи), уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Бюджетне асигнування — повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів щодо здійснення платежів з конкретною метою та взяття бюджетного зо­бов'язання під час виконання бюджету.

Розпорядниками бюджетних коштів є керівники міністерств, відомств та установ, яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями, ви­діленими на відповідні заходи.

За обсягом наданих прав розпорядників бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних кош­тів нижчого рівня

Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які визначаються відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України та затверджуються законом про державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет і отримують повноваження розподіляти кошти між РК нижчого рівня, а також витрачати їх на централізовані та інші заходи, на утримання аппарату управління.

Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня у своїй діяльності підпорядковуються відповідним головним розпорядникам коштів і поділяються на розпорядників коштів другого та розпорядників коштів третього ступенів.

Нижчестоящі розпорядники	Нижчестоящі розпорядники
ІІ ступеня	ІІІ ступеня
Керівники, які одержують кошти на видатки установи та розподіляють суму коштів, визначену головним розпорядником для переходу безпосередньо підпорядкованим їй установам	Керівники, які одержують кошти тільки для безпосереднього витрачення

Рис.7. Класифікація розпорядників нижчого рівня

Окремо необхідно зупинитися на одержувачах бюджетних коштів. Одержувачі бюджетних коштів - це підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників. Одержувачі бюджетних коштів використовують їх відповідно до плану використання.

Відповідно до законодавства діяльність бюджетних установ здійснюється за рахунок коштів, що надходять з бюджету, і додаткових доходів, отримання яких дозволене чинним законодавством України.

Під бюджетним фінансуванням розуміють безповоротне, безвідплатне виді­лення коштів з державного або місцевого бюджету в розпорядження керівників установ на витрати, передбачені бюджетом.

Здійснення операцій за видатками державного бюджету через органи Дер­жавного казначейства обов'язкове для всіх розпорядників його коштів. При ка­значейській формі виконання державного бюджету розпорядникам коштів від­криваються реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства.

Фінансування та оплата витрат провадяться органами Державного казна­чейства за наявності відомостей про територіальне розташування мережі уста­нов, підприємств і організацій на відповідній території та на підставі затвер­джених кошторисів доходів і видатків. Кошторис бюджетної установи є основним документом, який визначає загальний обсяг, цільовий напрямок і щокварталь­ний розподіл її коштів.

У місячний термін після затвердження державного бюджету України голов­ні розпорядники коштів подають до Державного казначейства України зведений кошторис доходів і видатків за підвідомчими установами за територіями, загаль­на сума якого повинна відповідати сумам розпису доходів і видатків державного бюджету, затвердженого Міністерством фінансів.

Розпорядники коштів другого ступеня подають зведений кошторис доходів і видатків для підвідомчих установ і територій (місто, район) до територіальних управлінь Державного казначейства, де його звіряють з розписом видатків, одер­жаним від Державного казначейства.

Розпорядники коштів третього ступеня подають затверджені кошториси доходів і видатків до відповідних відділень Державного казначейства, де їхні дані звіряють з даними розписів видатків, доведеними вищепоставленими органами Державного казначейства.

Бюджетні установи одержують фінансування з державного або місцевих бю­джетів.

Нежалежно від джерел покриття видатків бюджетних установ фінансування здійснюється на підставі таких принципів:

• плановості;

• цільового спрямування коштів;

• безповоротності та безвідплатності;

• ефективного використання коштів;

• оптимального поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел;

• додержання режиму економії та постійного контролю за їхнім використанням:

1. Принцип плановості означає, що фінансування здійснюється у межах асигнувань, передбачених кошторисом доходів і витрат бюджетної установи та планом асигнувань. Разом з цим, дотримуючись цього принципу фінансування, необхідно мати на увазі, що бюджетне фінансування не можна зарахувати до заходів планового характеру. Фінансування бюджетних організацій здійснюється залежно від виробничої необхідності. Наприклад, навчальні заклади фінансуються з урахуванням фактично діючої мережі навчальних закладів і наявності контингенту учнів, установи охорони здоров'я — залежно від кількості лікарень, поліклінік, амбулаторій, кількості ліжок тощо.

2. Принцип цільового спрямування коштів полягає у тому, що кошти плануються та використовуються на суворо визначені цілі та заходи відповідно до затверджених кошторисів і планів асигнувань. Тобто одержані бюджетною установою кошти для виплати заробітної плати повинні використовувати виключно на ці потреби, а не витрачатися на придбання товарно-матеріальних цінностей.

3. Принцип безповоротності та безвідплатності фінансування державних витрат — це надання коштів без прямого їхнього відшкодування. Ці суми надходять у повне розпорядження бюджетних установ і використовуються на відшкодування витрат, передбачених кошторисом. Непряме відшкодування полягає в матеріальному прирості основних фондів для виробничої та невиробничої сфер, перспективна підготовка кадрів для суспільства тощо.

4. Принцип ефективного використання коштів має на меті одержання суспільно необхідного результату за мінімальних витрат фінансових ресурсів. Практичне здійснення цього принципу супроводжується вдосконаленням форм і методів оперативного управління виробничою та фінансовою діяльністю бюджетних установ, розроблення додаткових важелів і стимулів, спрямованих на скорочення витрат.

5. Принцип оптимального поєднання власних та бюджетних джерел полягає у тому, що під час вирішення питання про бюджетне або відомче фінансування бюджетних установ враховують наявність власних коштів бюджетних установ. Цей принцип використовують як на покриття поточних витрат, так і на фінансування капітальних вкладень.

6. Принцип постійного контролю під час фінансування державних витрат діє на усіх ділянках здійснення виробничих, господарських і фінансових операцій. Контроль дає можливість викрити недоліки й помилки у діяльності, вжити заходів до їхнього усунення, а також надає зустрічну інформацію для перспективного й поточного планування державних витрат як під час визначення цільового спрямування коштів, так і під час визначення їхнього обсягу.

Порядок фінансування бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів Держбюджету здійснюється на підставі «Порядку обслуговування державного бюджету за видатками» відповідно до на­казу ДКУ № 89 від 25.05.2004 р.

2. Склад і класифікація доходів.

Доходи — це суми надходжень до бюджетної установи, одержаних із загаль­ного і спеціального фондів для виконання кошторису доходів і видатків бюдже­тних установ.

Залежно від джерел утворення доходів їх поділяють на два види:

• доходи загального фонду;

• доходи спеціального фонду.

Доходи загального фонду кошторису бюджетної установи — це доходи у вигля­ді бюджетних асигнувань, що виділені із загального фонду бюджету на виконан­ня основних функцій бюджетної установи.

Загальний фонд кошторису доходів і видатків бюджетної установи та орга­нізації містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету, за рахунок якого утримується ця установа.

Бюджетні установи в результаті фінансово-господарської діяльності можуть отримувати в своє розпорядження кошти не тільки з бюджету, а й з інших джерел. Кошти, які бюджетні установи одержують понад асигнування, що виділяють їм з дер­жавного чи місцевих бюджетів, складають спеціальний фонд бюджетної установи.

Доходи спеціального фонду — це кошти, отримані як плата за послуги, інші вла­сні надходження, а також інші доходи, одержані установою внаслідок іншої (госпо­дарської), крім основної діяльності, що фактично надійшли на відповідні рахунки установи і зараховуються до спеціального фонду кошторису установи. Перелік дохо­дів спеціального фонду бюджетних установ визначає Кабінет Міністрів України.

Види доходів спеціального фонду установи відображено на Рис. 22.1.

Рис. 22.1. Види доходів спеціального фонду бюджетних установ

Інші кошти спеціального фонду бюджету — це фінансування бюджетних уста­нов зі спеціального фонду бюджету відповідного рівня. Охоплюють надходження, які надійшли за розподілами ГРК з урахуванням грошових коштів у дорозі, а також коштів які надходять безпосередньо на спец. реєстр. рахунки БУ за іншими надходженнями спеціального фонду.

Власні надходження — кошти бюджетних установ, які вони отримують від плати за послуги, що надають бюджетні установи, кошти, перераховані бюдже­тним установам для виконання окремих доручень, а також благодійні внески, гранти та дарунки.

Перелік груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їхнього утворення та напрями використання встановлено Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання" від 17 травня 2002 р. № 659.

Власні надходження бюджетних установ поділяють на дві групи:

• плата за послуги, що надають бюджетні установи;

• інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

Першу групу утворюють надходження від плати за послуги, що надають бюджетні установи згідно із законами та нормативно-правовими актами. Такі надходження мають постійний характер і обов'язково плануються у бюджеті. ( плата за навчання, плата за медичне обслугов., плата за полігр. послуги, орендна плата та ін.)

Другу групу утворюють кошти, перераховані бюджетним установам для ви­конання окремих доручень, а також благодійні внески, гранти та дарунки. Такі кошти не мають постійного характеру і плануються лише у ситуаціях, що попе­редньо визначені рішеннями Кабінету Міністрів України, укладеними угодами, зокрема міжнародними, календарними планами централізованих заходів тощо.

Кошти отримані бюджетною установою для виконання окремих доручень, вважають сумами за дорученнями.

До сум за дорученнями належать кошти, які надходять:

• для розрахунків з молодими фахівцями (підйомні);

• на виплату студентам стипендій, матеріальної допомоги та доплат до дер­жавних стипендій за рахунок коштів замовників;

• на придбання методичної літератури і навчальних посібників для студен­тів заочної форми навчання;

• на придбання замовлених централізованим порядком бланків докумен­тації з бухгалтерського обліку, фінансової та статистичної звітності;

• на придбання путівок працівникам установ;

• для створення фонду преміювання науково-дослідних установ;

• на виконання певних доручень відповідно до рішення Уряду;

• добровільні компенсації хворих за надані їм інші медичні послуги ліку­вально- та санітарно-профілактичними закладами;

• інші кошти фізичних і юридичних осіб на виконання певних доручень;

• кошти, що надходять як благодійні та спонсорські внески.