2.4. Геологічна будова території та ґрунтотворні породи.

Матеріальною основою грунтотворення є гірські породи, їх ще називають ґрунтотворними або материнськими. Материнська порода передає ґрунту свої механічні, мінералогічні та хімічні властивості, які в подальшому поступово змінюються під впливом ґрунтотворного процесу. Це, в свою чергу, впливає на швидкість перетворення мінеральної маси при грунтотворенні, закріпленні утворених органічних речовин тощо. Мінералогічний, хімічний , механічний склад порід визначає умови росту рослин, придає великий вплив гумусонакопиченню, опідзоленою, оглеєнню, засоленню та іншим процесам. В залежності від механічного складу, характеру утворення породи розрізняються за водопроникністю, вологоємкістю, пористістю, що визначає у процесі розвитку ґрунтів їх водний, повітряний, тепловий режими. На водний режим ґрунтів впливає будова порід.

Таким чином, материнським породам належить велика роль в грунтотворенні, оскільки їх склад та властивості визначають умови проростання рослин, прискорюють чи уповільнюють процеси перетворення та міграції речовин в ґрунті. Тому на двох різних, але розташованих рядом материнських породах під однією рослинністю розвиваються ґрунти, що відрізняються за складом, властивостями та рівнем родючості.

У господарстві основна частини ґрунтів формується на лесових породах.

2.5. Гідрографія, гідрогеологія та гідрологія.

Головною річкою області є Сіверський Донець - найкрупніша притока Дону. Сіверський Донець в Харківській області приймає багато

приток. Серед них ліва притока Дінця - Великий Бурлук (відстань від гирла основної річки 668 км, довжина 93 км, схил - 0,88 м/км, площа басейну - 1130 км²).

Сіверський Донець бере початок на Середньо руській височині, в безлісій балці, на висоті близько 200 м над рівнем моря, звідки прямує на південь, потім на південний схід. На своєму шляху він утворює ряд крупних та багато дрібних ізлучин, перетинає Харківську, Донецьку та Луганську області і в межах Ростовської області впадає з правого берега в річку Дон.

Долина Дінця в межах Харківської області отримала найбільший розвиток. Схили її асиметричні: крупний правий і похилий терасований лівий. В долині, особливо на її Лівобережжі є тераси.

Лучна тераса (заплава) розвинена дуже добре. Основним рослинним ландшафтом є луки, листяні ліси та чагарники. Луки використовуються як сіножаті та пасовища, частково розорюються під овочеві культури.

Основними джерелами живлення Дінця є атмосферні опади і підземні води. На протязі зими в басейні Донця накопичується сніг щільністю до 30-40 см. В середині березня сніг починає танути, струмки збігаються в більші потоки, що прямують до русла рік. Ріки швидко наповнюються. Сіверський Донець виходить з берегів, розмивається по широкій заплаві, перетворюючись в річку шириною до 1 - 3 км.

Твердий стік Донця не дуже великий. В межах Харківської області річка перетинає по величині середньої мутності дві зони:

а) з мутністю 50- 150 г/м ;

б) з мутністю 150 - 400 г/м³;

Схили долини не скрізь гарно залісені; Нерідко поряд річки розміщені орні ділянки і пасовища, звідки дрібнозем змивається в русло, збільшуючи мутність води. Найбільш значний твердий стік буває в період весняного сніготаяння.

Мінералізація води Донця в межах Харківської області 650 - 750 мг/л, а в зимовий період збільшується до 900 - 1000 мг/л гідро карбонатного класу. Хімізм води змінюється в зв'язку з тим, що промислові підприємства викидають в річку Донець і його притоки відпрацьовані води. Викид цих вод суттєво впливає на флору та фауну річки.

Річка Сіверський Донець взимку замерзає. Однак в теплі зими льодяний покрив буває досить нестійким. Найбільша, товща льоду буває в кінці лютого - на початку березня - 0,2 - 0,5, в суворі зими досягає 0,9 м.

Для ефективного використання вод Донця необхідно затримувати весняний стік (70% річного )шляхом побудови гребель та водосховищ. Підземні води. Харківська область розміщена в межах Дніпровсько - Донецької западини і відрізняється великою кількістю підземних вод, хоча розподілення їх в межах області далеко не рівномірне. Менш багаті на підземні води південно - східні райони області, розміщені на окраїні Донбасу.

В межах Харківської області по якості підземних вод в вертикальному розрізі розрізняють дві зони. Зона прісних підземних вод, яка широко використовується для споживчих та господарських цілей, її глибина досягає 1000 м. Глибше залягає зона солоних вод і розсолів. Ці води виявляють цікавість як промислова, а також використовуються для лікувальних цілей. Приблизний її хімічний склад (в мг/л): хлориди - 30, сульфати - 100, гідрокарбонати - 300, натрію і калію - 80, кальцію - 80, магнію — 80. Мінералізація - 600 - 700 мг/л, температура 23 - 28 °С.

Мінеральні (лікувальні) води зустрічаються як серед прісних, так і високо мінералізованих вод. З прісних вод відмічені води глауконітових піщаників харківського горизонту, які місцями володіють специфічними властивостями.

В межах землекористування господарства на між балочних вододілах ґрунтові води залягають дуже глибоко (25 - 30м) і не впливають на формування ґрунтів. По днищу балок та в заплаві річки вони залягають на глибині 1,5 - 3 м, що обумовлює утворення тут гігроморфних ґрунтів. Тут ґрунтові води часто мінералізовані, що викликає засолення та осолонцювання ґрунтів.