3. Визначте основні типи протиріч між громадянським суспільством і державою.

4. Схарактеризуйте вплив канонічного права на становлення інших правових систем світу.

5. Обґрунтуйте духовні підвалини права.

Теми рефератів

1. Порівняльний аналіз західної та східної державно-правових традицій.

2. Канонічне право: загальна характеристика релігійно-правової системи.

3. Право як атрибут цивілізації.

4. Право і релігія.

5. Право як соціальний інститут.

Література:

Основна (обов’язкова): 1, 2, 3, 9, 11 Додаткова: 1, 4, 8, 19, 27, 28, 30, 31

Періодичні видання:

1. Вовк, Д. Про природу релігійного права в аспекті співвідношення права і релігії / Д. Вовк // Вісник Академії правових наук України. - 2008. - № 2. - С. 68-78.

2. Губань, Р. Концепція діалогу між цивілізаціями в міжнародному праві (окремі аспекти) / Р. Губань // Юридичний журнал. - 2009. - № 12. - С. 132­134.

3. Жуков В.Н. Право как ценность // Государство и право. - 2010. - № 1. - С. 21-34.

4. Кормич, Л. І. Деякі аспекти правової культури Заходу і Сходу / Л. І. Кормич, В. В. Багацький // Митна справа. - 2004. - №5. - С.59-63.

5. Мордовцев, А. Ю. Юридическое мышление в контексте сравнительного

правоведения: культурантропологические проблемы / А. Ю. Мордовцев

// Известия высших учебных заведений. Правоведение. - 2003. - №2. - С.38-

49.

Сафронова, С. С. Влияние ценностно-психологического фактора на формирование семейного права в зарубежных странах (сравнительный обзор) / С. С. Сафронова // Гражданское право. - 2008. - № 4. - С. 43-48.

5. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ “ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО”

(ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ)

1. Предмет порівняльного правознавства.

2. Об’єкт аналізу науки порівняльного правознавства.

3. Мета і функції порівняльного правознавства.

4. Історія розвитку порівняльного правознавства як науки та навчальної дисципліни.

5. Загальноправові тенденції розвитку порівняльного правознавства.

6. Поняття типу (родини) правової системи.

7. Принципи розподілу правових систем на родини.

8. Класифікація правових систем світу.

9. Поняття романо-германського типу правової системи.

10. Формування романо-германського типу правової системи.

11. Система права у співвідношенні із правовою системою: структура та особливості.

12. Становлення і розвиток англійського загального права.

13. Структура англійського права.

14. Джерела англійського права.

15. Вплив англійського загального права на інші правові родини.

16. Особливості правової системи США: історія, структура, джерела.

17. Інші правові системи англо-американського типу.

18. Поняття романо-германського типу правової системи.

19.	Формування романо-германського типу правової системи:
джерела права, принципи права та кодифікація.
20.	Поняття та особливості змішаного (гібридного) типу правових
систем.
21.	Загальна характеристика скандинавської групи правових систем.
22.	Національні особливості і сучасний стан скандинавського права.
23.	Загальна характеристика і основні риси правових систем країн
Латинської Америки.
24.	Поняття та характеристика релігійно-традиційного типу правової
системи.
25.	Поняття та характеристика мусульманського права.
26.	Історія розвитку мусульманського права.
27.	Джерела та система мусульманського права.
28.	Мусульманське право у сучасних правових системах: загальна
характеристика.
29.	Поняття та особливості індуського права.
30.	Джерела індуського права.
31.	Індуське право у правовій системі сучасної Індії.
32.	Іудейське (єврейське) право.
33.	Китайське право.
34.	Філософські основи китайського права.
35.	Джерела китайського права та кодифікація.
36.	Поняття японського права і особливості його формування.
37.	Джерела права сучасної Японії.
38.	Звичаєве право Африки і Мадагаскару.
39.	Загальна характеристика звичаєво-общинної групи.
40.	Звичаєве право у сучасних правових системах Африки і
Мадагаскару.
41.	Китайське право: поняття, особливості, філософські основи.
42.	Джерела китайського права, особливості його кодифікації.

43. Поняття японського права і особливості його формування.

44. Джерела права сучасної Японії.

45. Звичаєве право Африки і Мадагаскару.

46. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи.

47. Звичаєве право у сучасних правових системах Африки і Мадагаскару.

48. Загальна характеристика права Європейського союзу.

49. Основні принципи європейського права.

50. Сфера дії європейського права.

51. Формування європейського правового простору.

52. Право ЄС як правова система.

53. Основні етапи розвитку правової системи України.

54. Особливості розвитку правової системи України у період від

літописних часів (до Київської Русі) до 1991 року.

43. Характерні риси сучасної правової системи України.

44. Правова система України та романо-германська правова сім’я, інші правові сім’ї.

45. Проблеми та перспективи інтеграції правової системи України у європейський правовий простір: нормативно-правове та наукове забезпечення інтеграційних процесів.

46. Критерії визначення меж та можливостей запровадження

результатів порівняльно-правових досліджень у правову систему України.

43. Результати та процедури запровадження досвіду розвитку

сучасних правових систем у різних галузях права України, інших елементах її правової системи.

43. Загальна характеристика міжнародного, наднаціонального,

транснаціонального та національного права та механізмів зближення

національних правових систем.

43. Універсалізм та партикуляризм у міжнародному праві: чи є міжнародне право правовою системою.

43. Вертикальна взаємодія різнотипових правових систем.

44. Вплив глобалізації на право: інтернаціоналізація та фрагментація у розвитку правових систем.

45. Передумови зближення національних правових систем.

46. Уніфікація та гармонізація правових систем як різні рівні їх зближення: розмежування понять.

47. Історія міжнародної уніфікації законодавства.

48. Способи зближення національних правових систем. Модельні законодавчі акти. Програми уніфікації та гармонізації національних правових систем.

49. Загальні засади порівняльного державознавства.

50. Особливості типології держав в умовах глобалізації.

51. Окремі наукові концепції сучасної держави: перехідної

державності, держави загального благоденства, конвергенції, глобалізації.

43. Базові характеристики інститутів сучасних держав: західна та східна традиції.

44. Проблеми та перспективи створення і реалізації концепції правової держави Україна.

45. Особливості впливу позаправових чинників на формування правових систем: соціальні норми, мислення, свідомість, традиція і право.

46. Соціально-економічний розвиток і правова система та ідея історичних формацій.

47. Культура і правова система. Ідеологія і правова система.

48. Об’єднання правових систем у правові традиції та на підставі цивілізаційної приналежності.

49. Поняття канонічного права та соціальної доктрини церкви.

50. Релігія і правова система.

51. Поділ правових систем на віддиференційовані та невіддиференційовані.

52. Територіальні та персональні релігійні правові системи.

43. Взаємодія релігійного та світського у правовій культурі, правотворчості, правозастосуванні.

44. Сучасні тенденції фундаменталізації та секуляризації правових систем.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ Основна:

1. Голяк Л.В. Порівняльне правознавство: Курс лекцій / Л.В.Голяк, А.С. Мацько, О.В.Тюріна. - К.: МАУП, 2004. - 200с.

2. Давид, Рене Основные правовые системы современности. - М.:

Международные отношения, 1999.

3. Дмитрієв А. І., Шепель А. О. Порівняльне правознавство: Навч.

посібник для студ. вищих навч. закл. / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Київський ун-т права. - К. : Юстиніан, 2003.

4. Европейская интеграция: Правовые системы. - М., 1992.

5. Кресін О. В., Кресіна І. О., Батанов О. В., Бігич О. Л., Проценко І. М.

Порівняльне правознавство. Порівняльна політологія: Системат. бібліогр. покажчик / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького /

О.С. Кресін (ред.), І.О. Кресіна (ред.). - К., 2002. - 311 с.

6. Малиновский А. А. Сравнительное правоведение в сфере уголовного права. - М.: Международные отношения, 2002. - 375 с.

7. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х т. / Отв. ред. М.Н.Марченко. Т.2. - М.: Зерцало, 2001.

8. Осакве, Кристофер Сравнительное правоведение в схемах: Общая и Особенная части: Учебно-практич. пособие / Академия народного хозяйства при Правительстве РФ. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Дело, 2002. - 464 с.

9. Порівняльне правознавство: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. В.Д. Ткаченка. - Х.: Право, 2003. - 274 с.

10. Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира. - М., 1993.

11. Савчин М.В. Порівняльне правознавство. Загальна частина: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 288 с.

12. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение и юридическая география мира / РАН; Институт государства и права (Москва). - М., 1993. - 143 с.

13. Сандевуар П. Структура правовой системы: государственное право и частное право. - М., 1994.

14. Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2 т. / Ю.М. Юмашев (пер. с нем.) — М.: Международные отношения, 1998.

Додаткова:

1. Алексеев С.С. Право на пороге нового тысячелетия: Некоторые тенденции мирового правового развития - надежда и драма современной эпохи. - М., 2000.

2. Алексеев С.С. Теория права - М.: Изд-во БЕК, 1994.- 224 с.

3. Аннерс Э. История европейского права - М., 1996.

4. Берман Г. Западная традиция права: эпоха формирования. - М., 1994.

5. Вишневский А.А. Каноническое право в Западной Европе. — М., 1994.

6. Денисов В.Н. Системы права развивающихся стран: Становление и развитие систем нрава стран Африки, освободившихся от британского империализма. - К., 1978.

7. Дмитрієв А.І., Шепель А.О. Порівняльне правознавство. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: ЮСТИНІАН, 2004.

8. Ипако Ц. Современное право Японии. — М., 1981.

9. Карбонье Ж. Юридическая социология. — М., 1986.

10. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник. Т.1. /Отв. ред. Б.А. Страшун. - М.: Изд-во БЕК, 1993. - 246 с.

11. Кросс К. Прецент в английском праве. - М., 1985.

12. Лукашук И.И. Международное право в судах государств. — М., 1993.

13. Марченко М.Н. Сравнительное правоведение. Общая часть: Учебник для вузов (МГУ). - М., 2001.

14. Порівняльне правознавство. Порівняльна політологія: Систематичний бібліографічний покажчик. За ред. О.В.Кресіна, І.О. Кресіної. - Ін.-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. - 312 с.

15. Решетников Ф.М. Правовые системы мира: Справочник. - М., 1993.

16. Рулан Н. Юридическая антропология. - М., 1999.

17. Саидов А.Х. Основы мусульманского права: Курс лекций. - Ташкент, 1995.

18. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (Основные правовые системы современности). - М., 2000.

19. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение и юридическая география мира. - М., 1993.

20. Синюков В.Н. Российская правовая система: Введение в общую теорию. - Саратов, 1994.

21. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник/ Пер. з рос. - Харків: Консум, 2001. - 656 с.

22. Супатаев М.А. Обычное право в странах Восточной Африки. - М.: Наука, 1984.

23. Тилле АА., Швеков Г.В. Сравнительный метод в юридических дисциплинах. - М., 1978.

24. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. — М., 1996.

25. Тихомиров Ю.А. Национальные законодательства и международное право: параллели и сближения // Моск. журн. междунар. права. - 1993.- № 3.

26. С.37.

27. Топорнин Б.Н. Европейское право. - М., 1998.

28. Фридман Л. Введение в американское право. - М., 1993.

29. Харитоновна О.І., Харитонов Є.О. Порівняльне право Європи: основи порівняльного правознавства. Європейські традиції. - Х., 2002.

30. Хрестоматия по исламу. - М., 1994.

31. Юдовская АЛ. Эволюция права в государствах Европы и Америки. — СПб., М., 1996.

32. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемчушенко (голова редкол.) та ін. - К.: Укр. енцикл., 2001.

Інші джерела (Інтернет-ресурси):

1. http: //www.iuscomparatum.org - Міжнародна академія порівняльного права (International Academy of Comparative Law).

2. http://www.comparativelaw.org.ua - Українська асоціація порівняльного правознавства.

3. http://www.facebook.com/pages/Українська асоціація порівняльного правознавства.

4. http://www.eclc.gov.ua - Центр європейського і порівняльного права при Міністерстві юстиції України.

5. http://www.nbuv.gov.ua/ - Національна бібліотека ім. Вернадського.

7. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Автокефальна церква - частина Вселенської Церкви, що веде наступність від апостольських часів, або засновується єпископатом Вселенської Церкви чи єпископатом автокефальної Церкви і є повністю незалежною від інших помісних Церков. На теперішній час існують п’ятнадцять автокефальних Церков, з яких дев’ять патріархатів, три архієпископства та три митрополичих округи .

Ампаро - специфічний інститут конституційного контролю в Іспанії і Латинській Америці, що склався для захисту особи від неконституційних дій владних органів, з метою чого позивачу видається судовий наказ про захист його прав.

Віддиференційовані правові системи - тип правових систем, у яких право існує як відокремлене, відносно самостійне явище по відношенню до релігії, моралі, звичаю, політики, ідеології.

Гармонізація права - встановлення зразків, у відповідність до яких держави-учасниці повинні привести своє законодавство. При гармонізації може бути встановлений певний строк для трансформації національного законодавства.

Геоправовий простір - система стійких правових реалій і уявлень, які формуються на певній території в результаті співіснування, переплетіння, взаємодії, зіткнення різних культурних і правових традицій і норм, ціннісних установок.

Гіму - в японському праві борг і обов’язок вищого порядку (відданість імператору, державі і нації, зобов’язання перед своєю роботою, борг перед батьками і предками), які не можуть бути виконані повністю, як до цього не прагнути. Гіму не обмежені часом і встановленим об’ємом; кожен японець має виконувати їх усе життя.

Гірі - зобов’язання японця перед особами, від яких він отримує благодіяння “он” (крім імператора і батьків), а також борг перед самим

собою (необхідність зберігати своє ім’я і оберігати свою гідність), що передбачає добросовісне ставлення індивіда до своїх обов’язків. Гірі можуть бути виконані у повному об’ємі і обмежені у часі.

Далекосхідна правова сім’я - група правових систем для яких не є характерним визнання за правом соціальної цінності, а переважає ставлення до нього як до вторинного інструменту розв’язання конфліктів. Головним регулятором суспільних відносин вважається моральність.

Дхармашастри - класичне джерело індуського права, перші книги правового характеру, написані брахманами. Містять правові і релігійно- моральні норми поведінки членів різних каст відносно богів, царя, жерців, родичів, сусідів, тварин та ін.

Євразійська правова сім’я - сукупність правових систем для яких характерними є ідеологізація законодавства, зближення права і справедливості, нероздільність права і держави, пріоритет обов’язків перед правами, відсутність приватноправової традиції.

Загальне право - сукупність єдиних для всієї держави норм англійського права, створених прецедентами королівських судів починаючи з ХІІ ст. Регулює питання кримінального і договірного права, цивільної відповідальності.

Загальні принципи права - основні вихідні начала, положення, ідеї, що втілюють закономірності права, його природу та соціальне призначення, являють собою найбільш загальні правила поведінки, які прямо сформульовані у законі або виводяться з його смислу.

Індуське право - право громад, члени яких сповідують індуїзм; поєднує філософські, релігійні і соціальні погляди.

Іудейське право - система звичаєвих релігійних і юридичних норм та релігійно-етичних принципів, що регулюють суспільні відносини усередині єврейської громади, яка сповідує іудаїзм.

Коран (ар. “читання”) - священна книга ісламу, яка містить одкровення Аллаха звернені до людства через Пророка, і є першим і головним джерелом

мусульманського права, в якому містяться основні принципи його формування та функціонування.

Методологічний апарат - система методологічних принципів, методів, категорій і концепцій, за допомогою яких забезпечується осягнення права і держави.

Методологічні принципи порівняльного правознавства -

основоположні пізнавальні установки, у рамках яких проводиться порівняльно-правовий аналіз.

Муфтій - посадова особа в системі ісламських судів, яка виносить рішення і висновки з релігіозно-правових питань у відповідь на запити каді (судді).

Невіддиференційовані правові системи - різновид правових систем, у яких існує нерозривний зв’язок права із іншими регуляторами і цінностями (релігією, моральністю, ідеологією та ін.).

Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, що встановлює, змінює або скасовує норми права, виданий компетентним органом або прийнятий усіма громадянами держави у формі референдуму. Найбільшу вагу дане джерело права має у романо-германському і англо- американському праві.

Об'єкт порівняльного правознавства - вся реально існуюча в різних країнах правова дійсність.

Омбудсмен - спеціально обрана або призначена особа, яка слідкує за дотриманням прав людини адміністративними органами, приватними особами і об’єднаннями.

Порівняльне правознавство - структурована, концептуально-визначена система правових знань та уявлень щодо основних правових систем сучасності й теорії застосування порівняльно-правового методу як у науково- пізнавальному, так і в прикладному аспектах.

Порівняльно-правовий метод - це сукупність прийомів виявлення загальних та специфічних закономірностей виникнення, розвитку,

функціонування правових систем (їх елементів) шляхом їх порівняння, під яким мається на увазі пізнавальна операція, що дає змогу на підставі фіксованої ознаки встановити подібність або відмінність об’єктів шляхом парного співставлення.

Право справедливості - сукупність норм англійського права, які створювалися судом Лорда-канцлера для доповнення системи загального права. Включає розгляд питань про нерухомість, довірчу власність, торгівельні товариства, тлумачення заповітів та ін.

Правова аккультурація - засвоєння і використання правових цінностей, норм, інститутів, процедур, рішень, форм і видів юридичної діяльності інших правових культур, правових систем і сімей.

Правова доктрина - теоретичні положення, наукові теорії юридичного характеру, у яких формулюються найважливіші принципи, юридичні категорії, поняття, погляди юристів-вчених.

Правова карта світу - сукупність усіх правових систем (національних, регіональних і міжнародної), що існують у світі.

Правова система - об’єктивне, історично закономірне правове явище, яке включає в себе взаємопов’язані, взаємообумовлені і взаємодіючі компоненти: право і втілюючи його законодавство, юридичні установи, юридичну практику, суб’єктивні права і обов’язки, правову діяльність і правовідносини, правосвідомість і культуру, правову ідеологію та ін.

Правова сім’я - спільнота правових систем, пов’язана єдністю правових традицій і цінностей, що дозволяє їм взаємодіяти без погрози деформації для окремої правової культури.

Правова традиція - нерозривний зв’язок минулого із майбутнім через сучасність, який має вираз у передачі та використанні правових універсалій і досвіду минулих поколінь.

Правовий звичай - правило поведінки, що склалося історично, міститься у людській свідомості і увійшло до звички внаслідок

багаторазового використання та призводить до правових наслідків. У різних правових системах посідає різні місця за значущістю в якості джерела права.

Правовий стиль - комплексний критерій класифікації правових систем, до якого зокрема входять: 1) історичний розвиток правової системи; 2) методологія права та особливості юридичного мислення; 3) правова ідеологія; 4) специфічні правові джерела; 5) інфраструктура права; 6) структура процесуального права.

Предмет порівняльного правознавства - певний бік об’єкту порівняльного правознавства, що потрапляє до поля зору компаративістів, а саме: правова карта світу; загальні принципи і закономірності виникнення, становлення і розвитку різних правових систем; деякі інші елементи правової реальності.

Релігійна правова сім'я - низка невіддиференційованих персональних правових систем, які базуються на релігії, тобто визнають право породженням божественної волі.

Рецепція права - глобальна правова аккультурація, яка виражається у запозиченні компонентів чужої правової спадщини, через що відбуваються принципові зміни у власній правовій культурі.

Священне Передання - 1) зовнішній образ збереження і передання наступним поколінням у незміненому вигляді основних принципів віровчення і церковного управління, що були встановлені Самим Христом та першими пастирями Церкви; 2) друге за значущістю джерело церковного права, яке включає Апостольські Правила, Правила Вселенських і Помісних Соборів, Правила Святих Отців. Священне Передання кодифіковано у Книгу правил та міститься у першій частині Кормчої книги (Номоканону).

Священне Писання - 1) зовнішня форма виразу Божественної волі, заповідей Г осподніх; 2) канонічно визначений звід біблейських книг Старого та Нового Заповітів, що виступає у якості найголовнішого джерела церковного права. Біблейський канон складається з наступних 38-ми книг Старого Заповіту та 27-ми книг Євангелія (Нового Заповіту).

Симфонія влад - принцип відносин держави і Церкви, суть якого полягає у взаємному співробітництві, підтримці і відповідальності. Держава шукає у Церкви моральної, духовної підтримки, молитви за себе і благословення на діяльність, спрямовану на досягнення цілей, що слугують благополуччю громадян; а Церква отримує від держави допомогу у створенні умов, що сприяють євангелізації і духовному окормленню своїх чад, які одночасно є і громадянами держави.

Судовий прецедент - рішення суду у конкретній справі, яке є обов’язковим для інших судів при розгляді аналогічних справ.

Суна (ар. “звичай”) - друге за значністю джерело мусульманського права, яке містить висловлювання, рішення та опис вчинків Пророка, а також схвалені ним висловлювання і рішення його сподвижників. До складу суни входять хадіси - окремі відомості про настанови Пророка і його послідовників.

Талмуд - збірка догматичних релігійних, правових і етичних текстів іудаїзму. Складається з двох частин: Мішни (збірник правил поведінки, складений протягом перших двох століть від Р.Х.) і Гемари (інтерпретації норм Мішни, складені протягом Ш-У ст.).

Танах (Єврейська Біблія) - Священне Писання іудеїв і головне джерело іудейського права, звід книг Старого Заповіту, до складу якого входять Тора (П’ятикнижжя Мойсея), Небіїм (книги пророків) і Кетубім (інші священні книги).

Традиційна (звичаєва) правова сім’я - сукупність традиційних правових систем груп і спільнот, що проживають на Африканському континенті. Характеризується партикуляризмом; нерозривним зв’язком правових норм (джерелом яких виступає звичай) із моральністю; широким використанням процедури примирення.

Траст (довірча власність) - специфічний інститут англійського права; за яким особа, що установлює довірчу власність оговорює, що деяке майно буде керуватися однією або декількома особами (які керують за власним

розсудом) в інтересах однієї або декількох осіб. Траст виступає у якості засобу для захисту охорони майна недієздатних або управління майном установ.

Уніфікація права - встановлення єдиних правил поведінки, що безпосередньо регулюють суспільні відносини у декількох державах. Імплементація норм уніфікуючих актів до національного законодавства, як правило, не потрібна.

Халіфат - 1) інститут влади, властивий для сунітського толку ісламу, який передбачає зосередження світської та духовної влади в руках халіфа; 2) назва держави, яка базується на ісламі та очолюється халіфом.

Церква - спільнота віруючих, об’єднаних православною вірою, законом Божим, священоначаллям, та Таїнствами. Складається з парафій, єпархій, екзархатів, самокерованих, автономних та помісних Церков.

Церковне право - сукупність усіх норм або законів, якими керується життя і відносини церкви, як видимого самостійного суспільства.

Чотири корені ісламського права - вчення про основні джерела мусульманського права: Коран, суну, іджму і кіяс.

Шаріат - це складне багатогранне явище, яке містить питання теології, зведення правил поведінки, опис способів поклоніння Аллаху, а також питання моральності і права. Складається з фікху (ісламського права), калама (ісламської теології) і тасаввуфу (ісламської етики).