56. Платіжний баланс, його сутність та структура.

Платіжний баланс – це статистичний документ, який відбиває співвідношення між платежами, які країна здійснює за кордон, і надходженнями в країну з-за кордону.

Платіжний баланс надає інформацію про стан зовнішньоекономічних відносин країни. Моніторинг змін у платіжному балансі є обов’язковою умовою розробки ефективної макроекономічної політики.

Статті платіжного балансу у зведеному вигляді відбивають всі операції за всіма напрямками зовнішньоекономічної діяльності країни між резидентами даної країни та резидентами інших країн.

Якщо платежі, що надходять до країни, перевищують платежі, які країна здійснює за кордон, платіжний баланс називається активним.

У супротивному випадку – платіжний баланс є пасивним.

Платіжний баланс складається з трьох розділів:

1. Баланс поточних операцій(баланс торгівлі товарами та послугами; баланс факторних доходів (заробітної плати, дивідендів та відсотків); баланс поточних трансфертів (пенсії, грошові перекази та ін.)).

2. Баланс руху капіталів та кредитів відбиває операції, пов’язані з рухом у дану країну і за кордон інвестицій, нематеріальних активів, кредитів та капітальних трансфертів.

3. Стаття “помилки та упущення”. Дуже широке коло різноманітних зовнішньоекономічних операцій, розбіжності у часі та вартості між митною та банківською статистикою викликають статистичні неточності.

4. Резерви і пов’язані з ними статті (балансуючі статті). Вони покривають баланс з протилежним знаком.

Р.б. = U/L

Роб. Сила = 50-12-13=25

Uприр=25*0,06=1,5

Еприр=25-1,5=23,5 млн

ВВПф= 470*0,9=423 млн

ВВПодин= 470/23,5=20 тис

423/20=21,15

U факт=25-21,15=3,85

Р.б.=3,85/25=0,15 15%

Білет № 28

1. Методи дослідження національної економіки. Макроекономічне моделювання.

Особливість предмету макроекономіки визначає специфіку сукупності прийомів та методів його дослідження, яка складає методологію макроекономіки.

Макроекономіка оперує агрегованими показниками. Агрегати – це сукупність величин, які розглядаються як єдине ціле. Наприклад, це валовий продукт, сукупний попит, сукупна пропозиція, грошова маса та ін.

Макроекономічний аналіз спирається на збір та систематизацію фактів(емпірична або описова макроекономіка). На основі вивчення і узагальнення фактів методом індукції визначаються економічні закономірності. Індуктивний метод доповнюється дедуктивним, який передбачає формування гіпотез на основі вивчення емпіричних даних. Гіпотеза і її подальша перевірка фактами утворюють напрямок у визначенні закономірностей та побудові теорії. При цьому необхідно виявити сутнісні сторони у взаємозв’язках між економічними явищами та процесами, відокремити від сутності випадкові та другорядні явища. В цьому полягає метод наукової абстракції. Він не відриває наукове знання від реальності, а лише допомагає виділити із нагромадження різних фактів об’єктивні закономірності. Метод наукової абстракції дозволяє відбити наукові узагальнення в макроекономічних моделях.

Макроекономічні моделі – це абстрактне, спрощене, узагальнене відображення економічної реальності. Існують такі різновиди макроекономічних моделей: табличні, математичні, графічні. Зазвичай при побудові моделей використовується принцип “за інших рівних умов”. Змінні, які при побудові моделей беруться як дані, називаються екзогенними. Змінні, динаміка котрих під впливом екзогенних змінних досліджується моделлю, називаються ендогенними. Всі ці змінні можуть бути номінальними – якщо їх величина враховується без вилучення впливу на неї динаміки цін і реальними, тобто очищеними від впливу зміни цін.

При побудові графічних моделей відбиваються функціональні залежності і існують певні правила. Екзогенні змінні (детермінанти) зазвичай відкладаються на осі іксів. Винятком є ситуація, коли детермінантами є ціни, або витрати виробництва – їх відкладають на осі ігреків. Характер зв’язку між змінними відбивається в траєкторії кривої. Висхідні криві (а кривою називають лінію на графіку будь-якої конфігурації) свідчать про пряму залежність між змінними, а низхідні – про обернену. Ступінь зміни залежності величини при зміні незалежної на одиницю відбивається у нахилі кривої. Чим менший кут нахилу, тим менш реагує ендогенна величина на зміну екзогенної. Горизонтальна лінія свідчить, що залежна величина не реагує на зміни незалежної. Вертикальна лінія говорить про те, що функція може будь-як змінюватись при постійному значенні детермінанти. В графічних моделях важливе значення мають точки перетину між кривими, між кривими та осями.

Окремі моделі відбивають залежності, що діють у коротко-, довгостроковому та довготривалому періодах.