Кількісна обробка

1. Обчислення gcr

GCR - коефіцієнт групової конформності, або, інакше кажучи, міра індивідуальної адаптації суб'єкта до свого соціального оточення.

Він визначається шляхом порівняння відповідей досліджуваних зі стандартними величинами, отриманими шляхом статистичного підрахунку (середньостатистичні величини).

Стандартизація була зроблена Розенцвейгом в 1949 році, пізніше - французьким психологом I.Deley і ін., і так само вітчизняними психологами в радянський період.

Ситуацій, які використовуються для порівняння, всього 14. Їх значення представлено в таблиці:

• Якщо відповідь досліджуваного ідентична стандартному, в протоколі поруч з нею ставиться знак «+».

• Коли даються два типи стандартних відповідей, то достатньо, щоб хоч б одна з відповідей досліджуваного співпадала зі стандартною. В цьому випадку відповідь також позначаєтся знаком «+».

• Якщо відповідь суб'єкта має подвійну оцінку (дві букви), і одна з них відповідає стандартному, така відповідь оцінюється в 0,5 балів.

• Якщо ж відповідь не відповідає стандартній, її позначають знаком « - ».

Оцінки підсумовуються, при чому, кожен плюс береться за одиницю, а мінус - за нуль.

Потім, виходячи з 14 ситуацій (які приймаються за 100%), обчислюється процентна величина GCR досліджуваного.

GCR = 100 (S / 14)

Кількісна величина GCR може розглядатися як міра індивідуальної адаптації суб'єкта до свого соціального оточення.

2. Заповнення таблиці профілів

Заповнення таблиці профілів здійснюється на підставі протоколу (таблиці відповідей) досліджуваного.

Підраховується частота появи кожного з 9 рахункових чинників (Е, I, М, Е’, М’, I ’, е, i, m). Кожній появі чинника привласнюється один бал.

Якщо ж відповідь досліджуваного оцінена за допомогою двох рахункових чинників, то кожному чиннику надається по 0,5 балів.

Так, якщо відповідь була оцінена «Ее», то значення «Е» дорівнюватиме 0,5 і «е», відповідно, теж 0,5 балам.

Отримані числа заносяться в таблицю.

Коли таблиця заповнена, цифри підсумовуються в колонки і строчки, а потім обчислюється процентний зміст кожної отриманої суми.

100 (S / 24)

Отримане таким чином процентне відношення Е, I, M, OD, ED, NP, представляє виражені в кількісній формі особливості фрустраційних реакцій досліджуваного.

3. Складання зразків

На підставі профілю числових даних складаються три основних і один додатковий зразок.

Перший зразок виражає відносну частоту різних напрямів відповіді, незалежно від її типу.

Екстрапунітивні, інтропунітивні і імпунітивні відповіді розташовуються в порядку зменшення їх сумарної частоти.

Наприклад, частоти (у сумі) Е - 14, I - 6, М - 4, записуються Е > I > М.

Другий зразок виражає відносну частоту типів відповідей незалежно від їх напрямів.

Записуються знакові символи так само, як і у попередньому випадку.

Наприклад, ми отримали (у сумі) ОД - 10, ED - 6, NP - 8.

Записується: OD > NP > ED.

Третій зразок виражає відносну частоту трьох чинників, що зустрічаються найчастіше, незалежно від типу і напряму відповіді.

Записуються, наприклад, Е > Е’ > М.

Четвертий додатковий зразок включає порівняння відповідей Е і I в ситуаціях «перешкоди» і ситуаціях «звинувачення».

Сума Е і I розраховується у відсотках, виходячи також з 24 ситуацій, але оскільки тільки 8 (або 1/3) (суперегоблокінгових) тестових ситуацій дозволяють підрахувати Е і I, то максимальний відсоток таких відповідей складатиме 33%. Для цілей інтерпретації отримані відсотки можуть бути порівняні з цим максимальним числом.