Морфологічні способи словотворення

Морфологічні способи творення слів - основні.

До морфологічних способів належать такі типи творення:

• суфіксальний;

• префіксальний;

• префіксально - суфіксальний;

• безафіксний;

• складання основ і слів.

Предмет морфеміки

М о р ф е м і к а — розділ граматики, який вивчає морфемний склад слова, закономірності конструюван- ня слів за певними правилами сполучуваності мор- фем. Традиційно морфеміку відносять до морфології, об’єктами вивчення якої є внутрішня граматична будова слова і грама- тичні класи слів. Оскільки одиниці, що виділяються у внутрішній будові слів, є знаками — значущими частинами морфологічної одиниці-конструкції — і беруть участь у граматичному оформ- ленні лексико-граматичних класів слів (частин мови), це дає підставу для виділення морфеміки в окремий розділ із само- стійним об’єктом вивчення — одиницями, меншими за слово, — морфемами. Морфеміка вивчає морфеми та класифікацію їх за функція- ми й іншими ознаками, поділ слів на морфеми, правила сполу- чуваності у внутрішній будові слова і зміни у морфемних структурах. Морфеміка тісно пов’язана з розділом «Морфоно- логія», в якому вивчаються звукові зміни у морфемах і на їх стику в слові, та «Словотвором», оскільки морфеми розгля- даються у зв’язку з похідністю слів, особливо афіксальних утворень.

Кожне слово являє собою єдність взаємопов’язаних і співвідносних морфем, що утворюють його як одиницю мови. Морфема — це найменша неподільна значуща частина слова. Вона виражає певне лексичне або граматичне значення і регулярно відтворюється із своїм значенням у мовленні. Наприклад, у слові братній виділяються три морфеми: брат-н-ій (корінь, суфікс і закінчення), які відтворюються у споріднених словах — корінь (брат, бра­ татися, братання), у прикметниках відіменникового походження — суфікс -н- (друж-н-ій, муж-н-ій), у називному відмінку однини прикметників м ’якої групи - закінчення -ій (дружн-ій, син-ій, ранн-ій). За значенням і роллю в будові слова морфеми поділяються на кореневі і ті, що служать засобами словотворення та творення форм слова — словотворчі і формо­ творчі.

Морфеми поділяються на два основних типи — кореневі (корені, або основи), та афіксальні (афікси).

Корінь — основна значуща частина слова. Корінь є обов’язковою частиною будь-якого слова — не існує слів без кореня. Кореневі морфеми можуть утворювати слово як разом з афіксами, так і без них.

Афікс — допоміжна частина слова, що приєднується до кореня, та служить для словотвору та вираженню граматичних значень. Афікси не можуть самостійно утворювати слово, а лише з коренями. На відміну від коренів, афікси не бувають одиничними (тобто, зустрічаються в багатьох словах, а не якомусь одному).

Частини мови та їх класифікація

• 1. Смисловий (семантичний, лексичний) — характеризує лексичне значення слова або його відсутність; що слово називає: предмет, його ознаку, кількість, дію чи стан тощо.

• 2. Морфологічний — своєрідність граматичної (морфологічної) форми слова: носієм яких граматичних значень є слово.

• 3. Синтаксичний — типова синтаксична функція слова: у ролі якого члена речення воно найчастіше виступає.

• 4. Словотворчий — специфічні для певної групи слів способи творення та словотворчі засоби.

Отже в основу поділу слів на частини мови покладено принцип єдності лексичного і граматичного значень слова, тобто найістотніші ознаки, що характеризують слово як одиницю мови.