- •Періодизація укр. Мови
- •Класифікація голосних звуків
- •Класифікація приголосних звуків
- •Чергування голосних
- •Чергування о – і, е – і
- •О, е, що не переходять в і
- •Відхилення в чергуванні о – і, е – і
- •1. Чергування приголосних
- •Чергування е – о після ж, ч, ш, щ, дж, й
- •Чергування приголосних при словотворенні та словозміні
- •Подвоєння та подовження приголосних. Спрощення груп приголосних Подвоєння приголосних при збігу їх
- •-Енн(ий), -анн(ий)
- •Подовження приголосних перед я, ю, є, і
- •Спрощення груп приголосних -ж(д)н-, -з(д)н-, -с(т)н-, -с(т)л-
- •-3(К)н-, -с(к)н-
- •-С(л)н-
- •Асиміляція. Дисиміляція. Типи асиміляції
- •Орфоепія. Норми орфоепії. Вимова
- •Орфограма. Орфограма. Типи орфограм
- •Способи словотвору
- •Морфологічні способи словотворення
- •Предмет морфеміки
- •Частини мови та їх класифікація
- •Класифікація
- •Іменник
- •Відмінювання ім. Поділ на відміни та групи Поділ на відміни
- •І відміна
- •Середній рід
- •2. М’яка група Чоловічий рід
- •Середній рід
- •3. Мішана група Чоловічий рід
- •Середній рід
- •Прикметник
- •Утворення присвійних прикметників
- •Ступені порівняння прикметників
- •Числівник
Морфологічні способи словотворення
Морфологічні способи творення слів - основні.
До морфологічних способів належать такі типи творення:
суфіксальний;
префіксальний;
префіксально - суфіксальний;
безафіксний;
складання основ і слів.
Предмет морфеміки
М о р ф е м і к а — розділ граматики, який вивчає морфемний склад слова, закономірності конструюван- ня слів за певними правилами сполучуваності мор- фем. Традиційно морфеміку відносять до морфології, об’єктами вивчення якої є внутрішня граматична будова слова і грама- тичні класи слів. Оскільки одиниці, що виділяються у внутрішній будові слів, є знаками — значущими частинами морфологічної одиниці-конструкції — і беруть участь у граматичному оформ- ленні лексико-граматичних класів слів (частин мови), це дає підставу для виділення морфеміки в окремий розділ із само- стійним об’єктом вивчення — одиницями, меншими за слово, — морфемами. Морфеміка вивчає морфеми та класифікацію їх за функція- ми й іншими ознаками, поділ слів на морфеми, правила сполу- чуваності у внутрішній будові слова і зміни у морфемних структурах. Морфеміка тісно пов’язана з розділом «Морфоно- логія», в якому вивчаються звукові зміни у морфемах і на їх стику в слові, та «Словотвором», оскільки морфеми розгля- даються у зв’язку з похідністю слів, особливо афіксальних утворень.
Кожне слово являє собою єдність взаємопов’язаних і співвідносних морфем, що утворюють його як одиницю мови. Морфема — це найменша неподільна значуща частина слова. Вона виражає певне лексичне або граматичне значення і регулярно відтворюється із своїм значенням у мовленні. Наприклад, у слові братній виділяються три морфеми: брат-н-ій (корінь, суфікс і закінчення), які відтворюються у споріднених словах — корінь (брат, бра татися, братання), у прикметниках відіменникового походження — суфікс -н- (друж-н-ій, муж-н-ій), у називному відмінку однини прикметників м ’якої групи - закінчення -ій (дружн-ій, син-ій, ранн-ій). За значенням і роллю в будові слова морфеми поділяються на кореневі і ті, що служать засобами словотворення та творення форм слова — словотворчі і формо творчі.
Морфеми поділяються на два основних типи — кореневі (корені, або основи), та афіксальні (афікси).
Корінь — основна значуща частина слова. Корінь є обов’язковою частиною будь-якого слова — не існує слів без кореня. Кореневі морфеми можуть утворювати слово як разом з афіксами, так і без них.
Афікс — допоміжна частина слова, що приєднується до кореня, та служить для словотвору та вираженню граматичних значень. Афікси не можуть самостійно утворювати слово, а лише з коренями. На відміну від коренів, афікси не бувають одиничними (тобто, зустрічаються в багатьох словах, а не якомусь одному).
Частини мови та їх класифікація
1. Смисловий (семантичний, лексичний) — характеризує лексичне значення слова або його відсутність; що слово називає: предмет, його ознаку, кількість, дію чи стан тощо.
2. Морфологічний — своєрідність граматичної (морфологічної) форми слова: носієм яких граматичних значень є слово.
3. Синтаксичний — типова синтаксична функція слова: у ролі якого члена речення воно найчастіше виступає.
4. Словотворчий — специфічні для певної групи слів способи творення та словотворчі засоби.
Отже в основу поділу слів на частини мови покладено принцип єдності лексичного і граматичного значень слова, тобто найістотніші ознаки, що характеризують слово як одиницю мови.
